Справа № 128/2571/19
Іменем України
(заочне)
02 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницькій районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі- Іоновій К.В., без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом вчинення певних дій, -
25.09.2019 первісній позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом знесення курника, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , який обґрунтував тим, що він зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 .
Вказував, що він володіє вищезазначеною земельною ділянкою з моменту заснування СТ Діамант в 1976 та дана ділянка має спільні межі з ділянками- Діамант 6,8,9,10 та 11.
Зазначає, що на межі з ділянкою АДРЕСА_1 до 25.09.2012 перший власник ОСОБА_4 , встановив тимчасово, металевий контейнер для зберігання садового майна висотою 120 см, який не створював йому ніяких незручностей; між їхніми ділянками була огорожа з металевої сітки та дерев'яної штахетної дошки.
25.09.2012 власником ділянки АДРЕСА_1 , став відповідач ОСОБА_2 , який порушуючи правила добросусідства, які визначені ст. 103 Земельного кодексу України, в порушення вимог Державних будівельних норм корм 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», не втримуючи регламентованих нормативно-правовим актом відстаней, влаштував на базі контейнера для зберігання садового майна у 2017 році, безпосередньо на межі їх земельних ділянок курник.
Вказує, що відсутність облаштованого місця для складання та утилізації відходів від життєдіяльності птиці, призводить до виділення парів концентрованого аміаку. Влаштований ОСОБА_2 курник знаходиться на шляху ливневій каналізації та на відстані менше 15м, ніж це регламентовано ДБН 360-92**, від його житлового будинку впритул до огорожі, що виконує функцію межових знаків між ділянками, що унеможливлює їх повноцінне використання та утримання в належному стані. Поруч огорожі у нього влаштовано дитячий майданчик, басейн, та літня бесідка для відпочинку, однак за таких порушень з боку відповідача, позивач не може їх повноцінно використовувати.
Зазначає, що з боку курника на його ділянку почали проникати щури. На його законну вимогу усунути порушення відповідач не реагує.
Вказує, що для того, щоб не створювати конфліктну ситуацію з сусідом, для усунення незручностей проникнення парів концентрованого аміаку та щурів, які появляються в наслідок залишку їжі для курей та незадовільного санітарного стану приміщень сусіда, він вимушено , за свої кошти, перебудував сітчасту огорожу на бетонну. Після зведення бетонного паркану відповідач, в супереч вимогам Державних будівельних норм виконав дах курника в притул огорожі та з нахилом на його земельну ділянку , внаслідок чого опади попадають на огорожу, руйнуючи її, особливо в зимовий період та він не має доступу надійно закріпити та постійно підтримувати огорожу в належному стані.
Зазначає, що при таких умовах експлуатації огорожі створюється загроза її падіння з непередбаченими наслідками. Всі його будівлі прийняті в експлуатацію відповідно до діючого законодавства.
Вказує, що за його зверненням - комісією Агрономічної сільської ради 20.07.2019 було обстежено їх земельні ділянки та складено акт про порушення відповідачем вимог ДБН 360-92* «Планування і забудова міських і селищних поселень», рекомендовано відповідачу усунути порушення.
14.08.2019 проведено обстеження його земельної ділянки комісією Держпродспоживслужби та проведені відповідні заміри. Так комісія встановила, що від курника відповідача до його будинку та джерела водопостачання (криниці), відстань становить 13 метрів, що є порушенням Державних санітарних правил № 173 від 19.06.1996 «Планування та забудова населених пунктів». Комісією запропоновано ОСОБА_2 усунути дані порушення, але відповідач не звертає на це уваги, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.09.2020 заяву про процесуальне правонаступництво ОСОБА_1 - задоволено.
05.10.2020 у судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, проте надала до суду заяву в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та розглядати справу у її відсутність, в разі неявки відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з'явився, по невідомим суду причинам, заяви про розгляд справи у його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв'язку з чим, суд виніс ухвалу про заочний розгляд даної справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивачці є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Судом установлено, що первісний позивач ОСОБА_5 був власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, ділянка № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с/ рада Агрономічна , садове товариство ОСТ «Барський масив» « Діамант», б/н, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2012 ( а.с.3); витягом про реєстрацію прав, виданий КП « ВООБТІ» від 24.12.2012 № 36945072 (а.с.4), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ( а.с.5-6).
Також, станом на день звернення суду ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 0, 0400 га, кадастровий номер: 0520680200:01:001:1009, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада , садове товариство « АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для ведення садівництва, про що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №364456 ( а.с.7)
05.07.2019 ОСОБА_3 звернувся до голови Агрономічної сільської ради з заявою, якою просить в порядку визначеному Постановою Пленуму Верховного Суду України -Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 13 від 25 грудня 1996 року направити комісію яка перевірить наявність факту порушення правил добросусідства та проведе обстеження суміжних земельних ділянок позивача та відповідача (а.с.8-9).
На підставі вищезазначеної заяви , 20.07.2019 комісією Агрономічної сільської ради було здійснено обстеження земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та складений акт від 20.07.2019, згідно якого судом установлено, в ході обстеження комісією виявлено, що ОСОБА_3 на спільній межі з ділянкою ОСОБА_2 установив капітальну огорожу з бетонних плит. Частина огорожі приникає впритул до господарської будівлі ОСОБА_2 , яка використовується останнім під курник та із-за дощових опадів перебуває в неналежному стані, бо постійно мокра і руйнується. Отже, комісія до висновку , що згідно ДБН 360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно- технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівель і карнизів будівель та території суміжних ділянок. Комісія рекомендувала ОСОБА_2 усунути порушення та перенести дану споруду в межі визначені законодавством. Перевірити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правильність використання своїх земельних ділянок, запропоновано обом сусідам вирішити спір самотужки та зберегти добросусідські відносини ( а.с.10).
Також судом у становлено, що з 23.07.2020 позивач ОСОБА_1 ( донька ОСОБА_3 ) стала власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 та земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0, 0400 га, кадастровий номер: 0520680200:01:001:1009, з цільовим призначенням для ведення садівництва , що підтверджується двом договорами дарування будинку від 23.07.2020 ( а.с.74-77), та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно ( а.с.75, 78).
Добровільно спір між сторонами не вирішено.
Правовідносини сторін, що витікають з даних првовідносин , регулюються ЦК України, ЗК України та нормами ДБН-360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 ,ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджених Наказом Мінбудархітектури України N 6 від 05.01.1994 , Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів ,затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. N 173.
Частиною першою статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При здійсненні права власності згідно зі статтею 319 ЦК України власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Нормами статті 41 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.
У силу статті 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння.
З наявних у матеріалах справи доказів судом установлено , що тривалий час між власниками суміжних будинків існує спір щодо дотримання санітарних норм при утриманні домашньої птиці відповідачем.
Комісією Агрономічної сільської ради було здійснено обстеження земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та складений акт від 20.07.2019, згідно якого судом установлено , що комісією виявлено, що ОСОБА_3 на спільній межі з ділянкою ОСОБА_2 установив капітальну огорожу з бетонних плит. Частина огорожі приникає впритул до господарської будівлі ОСОБА_2 , яка використовується ним під курник та із-за дощових опадів перебуває в неналежному стані, бо постійно мокра і руйнується. Висновок комісії: згідно ДБН 360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно- технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівель і карнизів будівель та території суміжних ділянок. Комісія рекомендувала ОСОБА_2 усунути порушення та перенести дану споруду в межі визначені законодавством. ( а.с.10).
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до п. 3.35 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», сараї для домашньої худоби, кроликів, нутрій, лисиць і птиці треба розміщувати на відстані від житлових будинків відповідно до протипожежних і санітарних норм: одинокі або подвійні не менше 15 м.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про обґрунтованість доводів позивачки про порушення її права власника на належні умови проживання та права на повагу до приватного життя, оскільки утримання відповідачем птиці без дотримання санітарно допустимої відстані, та пов'язані із цим негативні наслідки змушує позивачку проживати в умовах поширення неприємних запахів, несвіжого повітря, шуму.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що позивачка належними, допустимими і достовірними доказами довела перед судом порушення відповідачем її прав на користування майном , яке виразилося у встановлені відповідачем ОСОБА_2 металевого контейнера , який використовується ним під курник та примикає до капітальної огорожі з бетонних плит установленої попереднім власником ОСОБА_3 , чим створює незручності у використанні нею, як суміжного власника- земельної ділянки відповідно до цільового призначення, а також будинком , з точки зору принципів добросусідства , які підлягають захисту. Оскільки ці незручності виражаються в потраплянні до будинку неприємного запаху від продуктів життєдіяльності відповідної птиці, наявність гризунів. Після зведення бетонного паркану відповідач, в супереч вимогам Державних будівельних норм використав та виконав дах курника в притул огорожі та з нахилом в напрямку земельної ділянки позивачці, внаслідок чого опади попадають на огорожу, руйнуючи її, особливо в зимовий період та позивачка не має доступу надійно закріпити та постійно підтримувати огорожу в належному стані.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме : шляхом усунення перешкод у здійснені права користування позивачкою ОСОБА_1 садовим будинком з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці за вищевказаною адресою , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести металевий контейнер, який використовується ним в якості курника для утримання птиці на санітарну відстань не менш 15 метрів від вищевказаного будинку позивачці.
Водночас усунення зазначеного порушення можливе за умови перенесення цього металевого контейнера, на визначену нормами відстань до будинку та не потребує його знесення, оскільки цей контейнер не є капітальною спорудою.
Тому, в частині позовної вимоги позиваці про знесення вищевказаного металевого контейнера, слід відмовити за необґрунтованістю такої крайньої міри.
Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись стст.263- 265, 280-282 ЦПК, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом вчинення певних дій - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у здійснені ОСОБА_1 права користування садовим будинком АДРЕСА_2 , який розташований на земельній дільниці за вищевказаною адресою , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести металевий контейнер, який використовується в якості курника для утримання птиці, що розташований на земельній ділянці у АДРЕСА_2 , - на санітарну відстань 15 метрів від садового будинку , який на праві власності належить ОСОБА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , у рахунок повернення понесених судових витрат по справі - судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 ( сорок) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 02.11.2020.
Суддя: О.Б. Саєнко