Справа № 128/2340/20
Іменем України
05 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О. І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ КБ «Приват Банк», де підписав заяву б/н від 30.04.2015 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 15.07.2020 року має заборгованість в сумі 11978 грн. 38 коп., яка складається з наступного: 9716 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 20 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9696 грн. 61 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2261 грн. 77 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 30.04.2015 року в сумі 11978 грн. 38 коп., а також понесені ним судові витрати.
Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в разі відсутності відповідача просить розглянути справу в порядку заочного розгляду, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позов визнає частково, лише заборгованість за тілом кредиту.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ КБ «Приват Банк», де підписав заяву б/н від 30.04.2015 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку (а.с. 28 - 73).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 15.07.2020 року має заборгованість в сумі 11978 грн. 38 коп., яка складається з наступного: 9716 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 20 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9696 грн. 61 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2261 грн. 77 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7 - 27).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 30.04.2015 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі № 14-131цс19.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 141, 224, 264, 265, 268, 273 - 274 ЦПК України,-
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 /для погашення заборгованості та судових витрат/, МФО № 305299) заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 30.04.2015 року в сумі 9716 грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1705 грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя О.І. Бондаренко