іменем України
Справа № 126/2662/18
Провадження № 2/126/19/2020
"27" жовтня 2020 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Бершадської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.09.2011 року сторони зареєстрували шлюб, в якому у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Згідно актових записів № 03 від 23.03.2-12 року та № 13 від 16.10.2013 року батьком ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є та записаний відділом ДРАЦС відповідач, ОСОБА_2 .
Подружнє життя сторін не склалося і 07.12.2017 року рішенням Бершадського районного суду шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з позивачкою, а відповідач проживав окремо і був зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей.
Відповідач ухиляється від сплати аліментів. Згідно довідки Бершадського районного відділу державної виконавчої служби, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження становить 19779 грн.
Діти знаходяться на утриманні позивачки і вона займається їхнім вихованням, здійснює над ними опіку, допомагає у навчанні та всебічному розвитку, що підтверджується довідкою Великокиріївської сільської ради від 11.09.2018 року за № 705.
ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків не виконує, не цікавиться життям дітей, не спілкується з ними та не відвідує їх, не надає будь-якої матеріальної допомоги на їх матеріальне забезпечення.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила позов задоволити, справу слухати у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, справу просив слухати у його відсутність.
Представник служби у справах дітей Бершадської районної державної адміністрації надала суду висновок служби про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, та надала заяву, у якій проти задоволення позовних вимог не заперечувала, справу просила слухати у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 27.09.2011 року сторони зареєстрували шлюб, в якому у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дітей є та записаний відділом ДРАЦС відповідач, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 .
Подружнє життя сторін не склалося і 07.12.2017 року рішенням Бершадського районного суду по справі №126/2592/17 шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з позивачкою, а відповідач проживав окремо і був зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей.
Відповідач ухиляється від сплати аліментів. Згідно довідки Бершадського районного відділу державної виконавчої служби, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження становить 19779 грн.
Діти знаходяться на утриманні позивачки і вона займається їхнім вихованням, здійснює над ними опіку, допомагає у навчанні та всебічному розвитку, що підтверджується довідкою Великокиріївської сільської ради від 11.09.2018 року за № 705.
ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків не виконує, не цікавиться життям дітей, не спілкується з ними та не відвідує їх, не надає будь-якої матеріальної допомоги на їх матеріальне забезпечення.
Надані суду докази підтверджують те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 проживають разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 . Саме мати опікуються ними, дбає про їх успіхи та здоров'я, забезпечують усім необхідним.
Зазначені обставини, а також те, що відповідач не приймає участі у житті доньки, її вихованні та утриманні, стало причиною того, що Бершадською РДА 26.02.2019 року було складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 1 ст. 18 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
За змістом ч.ч.1-3 ст 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно положення пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року визначено, що особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України).
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначає, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, жодним чином не проявляє інтересу щодо життя, навчання та розвитку своїх дітей, не спілкується з ними, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, як і не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дітей, тому позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітніх дітей, буде доцільним та відповідатиме інтересам дитини.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 19,150, 164, 165 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, ст.ст.2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 265, 268, 280-284, 289, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Бершадської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В. І. Губко