Справа № 344/9616/13-ц
Провадження № 2-п/344/67/20
06 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Хоростіля Р.В., з участю секретаря судового засідання Басюк С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 24 липня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3772815 (три мільйони сімсот сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) гривень 99коп. заборгованості за кредитним договором № 010/14-10-1002G 220, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди № 220. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50коп., з кожного, витрат по оплаті судового збору.
Ухвалою суду від 06 вересня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд та скасування заочного рішення суду від 24 липня 2013 року по цивільній справі № 344/9616/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав суду заяву про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року, мотивуючи її тим, що він не був повідомлений про розгляд справи, оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає по АДРЕСА_2 . За адресою реєстрації фактично проживає ОСОБА_2 , який очевидно і отримував адресовані ОСОБА_1 виклики в суд. Про розгляд справи йому не було відомо, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатись наданими законом процесуальними правами для свого захисту, зокрема надати суду свої пояснення та докази, які мають істотне значення для вирішення справи, а також передбаченого ЦПК України права подати суду заперечення проти позову, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.
Рішення суду ОСОБА_1 вважає є необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, прав та обов'язків сторін, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права.
Так, за умовами кредитного договору 010/14-10-1002 G220 від 24.12.2007 року (із змінами та доповненнями), який укладено між АТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , останньому надано кредит у розмірі 350000 доларів США зі сплатою 12,75% річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення 22.12.2017 року. Пунктом 4 договору передбачено, що повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом погашення позичальником платежів, що зменшуються, згідно з графіком погашення до цього договору. Отже, поряд зі встановленням строку дії кредитного договору сторони встановили розмір і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. В матеріалах справи містяться копії адресованих вимог від 23.03.2010 року про виконання зобов'язань, якими позивач вимагав виконання зобов'язання за кредитним договором протягом 30 днів, а саме погашення заборгованості по кредиту та відсотках, а також сплати пені на загальну суму 342277,80 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становило 2732814,28грн. (325540,37 доларів США (2599179,42грн.) - заборгованість по кредиту; 16087,13 доларів США (128442,86грн.) - заборгованість по відсотках); 650,30 доларів США (5192,00грн.) - пеня). При цьому з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 05.06.2013 року сума боргу за кредитом становить 325040,37 доларів США, а за відсотками 144836,76 доларів США, тобто сума заборгованості за відсотками є значно більшою, ніж вказана у вимогах про виконання зобов'язань. Отже позивач неправомірно та безпідставно нарахував проценти за користування кредитом після зміни строку кредитування пред'явленням вимоги про дострокове повернення кредиту, - що залишилось поза увагою суду.
Також позов було подано з пропуском строку позовної давності. З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості слідує, що починаючи з січня 2009 року позичальник прострочував сплату кредиту. Останній платіж на погашення кредиту здійснено 09.04.2010 року на суму 500,00 доларів США, при цьому з позовом банк звернувся у червні 2013 року. Тому вважає законним та обгрунтованим стягнення тих кредитних платежів, які були нараховані та несплачені за останні три роки, що передують даті звернення позивача до суду. По інших нарахованих та не сплачених платежах сплила позовна давність.
Що стосується солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , як поручителя, то суд не перевірив і обставин припинення поруки. Так, в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 16.09.2009 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір поруки № G220-92. Пунктом 6.1 договору поруки визначено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Зважаючи на те, що пред'явивши 23.03.2010 року вимоги про дострокове погашення кредиту банк змінив умови щодо строку дії кредитного договору, внаслідок чого настав строк виконання договору у повному обсязі, а позов подано до суду в червні 2013 року, тобто зі спливом встановленого в ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя. Суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_1 .
Щодо строків подання заяви про перегляд заочного рішення, то ОСОБА_1 зазначив, що справу розглянуто без його участі, копії рішення поштою він не отримував, доказів його надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення матеріали справи не місять. Про наявність рішення йому стало відомо у відділі примусового виконання рішень управління ДВС в Івано-Франківській області. 16.09.2020 року він ознайомився з матеріалами справи та зі змістом заочного рішення, однак в подальшому захворів на коронавірус SARS-CoV-2 та з 01 по 20 жовтня перебував на лікарняному.
Просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути та скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначити до розгляду в загальному порядку.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Волосянко Р.О. в судовому засіданні заяву підтримав, покликаючись на викладені в ній обставини та просив заочне рішення скасувати.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просив провести розгляд заяви у його відсутності. Крім цього, 03.11.2020 року від ОСОБА_2 надійшла заява про застосування позовної давності, в якій він просив застосувати у спорі позовну давність та відмовити в задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Інші учасники судового процесу не з'явились, хоча повідомлялись по час та місце розгляду заяви, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши представника заявника, ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення та вивчивши матеріали справи суд виходить з наступного.
Відповідності до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частиною 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В матеріалах справи наявні докази, що на час ухвалення заочного рішення судові повістки про виклик відповідача із зазначенням місця, дати та часу розгляду справи направлялись за останньою відомою адресою місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 60 т.1). Таким чином, судом здійсненні всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про слухання справи та для здійснення ним захисту своїх прав та інтересів.
Право особи на участь у судовому засіданні передбачене ст. 27, 31 ЦПК України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою закріплено право кожного при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку.
Не надання відповідачем доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідачем ОСОБА_1 не подано доказів, що підлягають оцінці при розгляді даної справи та мають істотне значення для правильного її вирішення. Фактично доводи заяви зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням.
Частиною 3 статті 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для скасування заочного рішення суду від 24.07.2013 року відсутні, а тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 280- 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 24 липня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 06 листопада 2020 року.
Головуючий-суддя Р.В. Хоростіль