Справа №: 343/1695/20
Провадження №: 3/0343/513/20
06 листопада 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Тураш В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Долина,адміністративний матеріал, який надійшов від Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має вищу освіту, прицюючого на посаді інженера Долинського ГПЗ ПАТ "Укрнафта", одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 232468 від 12 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , 11 вересня 2020 року о 23.42 год. в м.Долина по вул.Шептицького біля будинку №13 керував транспортним засобом Opel Vektra д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому Законом порядку із застосуванням приладу «Драгер 6810» в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, суду пояснив, що дійсно 11.09.2020 року біля 23.30 год. він, керуючи автомобілем Opel Vektra д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції в м.Долина по вул. Шептицького . Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції йому було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер». Оскільки спиртних напоїв він не вживає, на дану пропозицію, він погодився. Результат тесту показав 0,25 проміле. Працівникам поліції, він пояснював, що після перенесеної операції в жовтні 2018 року, йому призначено постійне лікування, а також вживання відповідних медикаментів, в т.ч. і шлункових крапель. Незважаючи на його пояснення поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1ст.130 КУпАП, в якому він вказав, що алкоголю він не вживав, а тому не погоджується з винесеним протоколом.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що він працює в Долинському ГПЗ і 11.09.2020 року перебував у черговій зміні. Інженер вкзаного підприємства ОСОБА_1 також в той день був на роботі і покинув територію заводу біля 20.00 год. ОСОБА_1 в той день жалівся на болі в шлунку.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного:
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку Законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, повне, і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Зазначеним пунктом вищевказаної постанови визначено, що відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, окрім протоколу серії ДПР18 №232468 від 12.09.2020 року, суду також надано дані тесту на вживання алкоголю, проведеного за допомогою алкотестера газоаналізатора "Драгер"-6810 тест №8821, згідно якого його результат о 23.59 год. 11 вересня 2020 року становив - 0,25% (а.с.2).
Згідно з п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Інструкція до приладу Драгер 6810, на якому проводилось тестування ОСОБА_1 , містить таблицю допустимих похибок вимірювань при робочому приладі у відповідності до температури повітря. Так при температурі повітря від плюс 5 градусів по цельсію до плюс 15 градусів по цельсію при діапазоні від 0.00 до 0.33 проміле допустима похибка складає 0.05 проміле, при температурі повітря від плюс 15 градусів по цельсію до плюс 25 градусів по цельсію при діапазоні від 0.00 до 0.50 проміле допустима похибка складає 0.05 проміле. Згідно чеку з приладу Драгер, що застосовувався для тестування ОСОБА_1 , температура повітря не зазначено, а результат склав 0.25 промілле.
Отже, враховуючи допустиму похибку в 0.05 проміле - результат ОСОБА_1 - в межах встановленої законом норми, тобто не перевищує 0.2 проміле.
Крім того, відповідно до положень п. 5 ст. 7 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, ратифікованою Українською РСР 25 квітня 1974 року, зі змінами та доповненнями Европейскої угоди від 01 травня 1971 року : «У національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле)».
Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що водій ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.9.а ПДР України, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 , керував 11.09.2020 року транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки зважаючи на особливості приладу та можливість допустимих похибок приладу під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, безумовних підстав вважати, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння, суд не вбачає, так як є вірогідність, що результат складає допустиму межу.
Судом було оглянуто відеозапис з нагрудного відеореєстратора співробітника поліції з подією, що мала місце 11.09.2020 року, зокрема, той факт, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом, жодним чином не зафіксовано, а фактично зафіксовано проходження огляду за допомогою алкотестера Драгер. Як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 , не погоджувався із результатами проведеного огляду і про свою незгоду із складеним протоколом зазначив у відповідній графі вказаного протоколу.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з Законом.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, а також беручи до уваги те, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з Законом, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі ст. 62 Конституції України , ст. 130 КУпАП,Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, керуючись ст.ст.247, 283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,суд -
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: