06.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3614/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020, постановлену суддею Ніколенко М.О., повний текст якої підписаний 21.09.2020, за результатами розгляду зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш", м. Дніпро про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об'єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101; визнання наявним у АТ КБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно у справі №904/3614/20
за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш", м. Дніпро
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича, м. Дніпро
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; припинення права власності на об'єкт нерухомого майна; визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/3614/20 повернуто без розгляду на підставі ч. 4 ст.174 ГПК України зустрічну позову заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш", м. Дніпро про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об'єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101; визнання наявним у АТ КБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно, у зв'язку з не усуненням заявником недоліків зустрічного позову у визначений судом строк.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права (невірне тлумачення закону), зокрема, судом безпідставно визначено вимогу зустрічного позову про визнання наявним у АТ КБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно, як майнову. В той же час, нормативного визначення позову майнового або немайнового характеру чинне законодавство не містить, що обумовлює необхідність аналізу законодавства задля досягнення висновку про критерії віднесення позовів до майнових чи немайнових.
Апелянт зауважує, що особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову) та характер порушеного права позивача.
З урахування наведеного вважає логічним є твердження, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими.
Звертає увагу суду, що відповідно до вимог зустрічного позову у даній справі позивачем заявлено вимоги про визнання припиненим права власності на об"єкт нерухомого майна за Позивачем та визнання наявним у Відповідача права власності на відповідний Об'єкт нерухомого майна; разом з цим, матеріали справи містять належні докази того, що з 04 серпня 2016 року і по даний час об'єкт нерухомого майна належить на праві власності Відповідачу.
Отже, апелянт вважає, що за своїм змістом матеріально-правові вимоги Відповідача заявлені зустрічною позовною заявою зводяться до підтвердження судом майнового становища осіб, яке вже існує на момент розгляду спору, як спосіб захисту права при його оспорюванні, що повністю відповідає способу захисту прямо передбаченому статтею 20 Господарського кодексу України, а відтак, відповідний зустрічний позов за своїм змістом є позовом немайнового характеру, так як його задоволення не має безпосереднім наслідком зміну складу майна особи, яка заявляє такий позов. З цих підстав заявником (апелянтом) за подання відповідного зустрічного позову сплачено судовий збір, виходячи із двох немайнових вимог, тому вважає, що всі недоліки зустрічного позову ним було усунено у визначений судом строк.
Позивач у справі - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Океанмаш", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства. Звертає увагу, що ухвалою господарського суду від 20.08.2020 про залишення без руху зустрічного позову АТ КБ "Приватбанк" судом визначено як один з недоліків позову несплату судового збору у встановленому порядку та розмірі (737802 грн); в свою чергу, сплативши судовий збір у сумі 4204 грн заявник тим самим не виконав в повному обсязі вимог суду, таким чином, судом правомірно повернуто зустрічний позов.
Позивач наголошує, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) у своїй заяві про усунення недоліків позову не надавав пояснень стосовно того, чому саме таку суму сплатив за подачу позову, а лише долучив платіжне доручення на суму 4204, грн., яка не відповідає визначеній судом.
Позивач заперечує аргументи АТ КБ "Приватбанк" про те, що позовні вимоги про визнання права власності та припинення права власності є немайновими; ще раз наголошує, що аргументи щодо того, що зазначені вимоги є немайновими АТ КБ "Приватбанк" виклав лише у апеляційній скарзі та не зазначав у заяві про усунення недоліків зустрічної позовної заяви; зазначає, що за подання позовної заяви у даній справі з позовними вимогами: "про скасування рішення про державну реєстрації права власності, визнання права власності та припинення права власності" сплатив судовий збір у розмірі 739 904 грн. (735 700 4- 2 102 + 2 102), як за дві немайнові вимоги та одну майнову (визнання права власності) на виконання Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, суд першої інстанції логічно та послідовно вимагав сплати суми судового збору за майнову вимогу "про визнання права власності" як від Позивача за зустрічним позовом - АТ КБ "Приватбанк", так і від первісного Позивача по справі - НВ ТОВ "Океанмаш".
Наголошує, що вимога про визнання права власності, є саме майновою, оскільки відповідно до п 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна; таким чином, відповідно до імперативних вимог ГПК України позови про визнання права власності повинні мати ціну позову, а наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Отже, позовні вимоги про визнання права власності на майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір" як за майнові вимоги. Вказаний висновок зробила Велика палата Верховного суду у постанові від 26.02.2019 по справі №907/9/17.
Зауважує, що Верховний суд викладає у своїх справах усталену правову позицію щодо того, що позови про визнання права власності в будь-якому випадку є майновим спором та за подання відповідного позову необхідно сплачувати суму судового збору як за позовну вимогу майнового характеру. Зокрема, такі висновки наведену в ухвалі Верховного суду від 04 березня 2019 року по справі № 923/441/18, аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Верховного суду від 30 квітня 2020 року по справі N 906/684/16, ухвалі Верховного суду від 27 січня 2020 року по справі № 927/12/19.
Позивач вказує, що у постанові Верховного суду від 24 січня 2018 року по справі № 916/1220/17, в ході судового розгляду колегія суддів Верховного Суду навела визначення майнового позову (позовної заяви майнового характеру).
З огляду на викладене, матеріально-правові вимоги Відповідача, які зводяться до підтвердження судом майнового становища та спрямовані на захист права власності AT КБ "Приватбанк" при оспоренні даного права власності НВ ТОВ "Океанмаш" є майновими, тому судом правильно віднесено цю вимогу до майнової та вірно визначено ставку судового збору.
У запереченнях на відзив АТ КБ "Приватбанк" не погоджується з позивачем, вказує на те, що аналогії між позовами бути не може, оскільки Банк з 2016 року набув право власності на майно, а матеріально-правова вимога, викладена у зустрічному позові не стосується зміни титулів володіння, користування та розпорядження майном або зміни майнового становища Банку у інший спосіб, що на його, думку, обумовлює немайновий характер такого позову.
Вважає безпідставними посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 по справі №916/1220/17, оскільки зі змісту ст.ст.228, 287, 290, 293, 296, 302, 303 ГПК України вбачається, що обов"язковість таких висновків суду касаційної інстанції розповсюджується на правовідносини, які є подібними до тих, в межах яких відповідний висновок досягнуто Верховним Судом. В свою чергу, у постанові від 27.03.2020 по справі №910/4450/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що є подібними правовідносинами; відтак, зазначені правовідносини у справі, на яку послався позивач, за своїм змістом відповідають тим, в межах яких заявлені вимоги саме НВ ТОВ "Океанмаш", проте, жодним чином не відповідають обставинам, в межах яких заявлено зустрічні позовні вимоги, а тому такий висновок неможливо застосувати до спірних правовідносин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 для розгляду справи № 904/3614/20 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. за оскарження ухвали суду та довіреності або ордеру на представництво інтересів представника апелянта. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (10 днів з моменту отримання ухвали суду).
19.10.2020 від скаржника до суду надійшла заява про долучення документів, а також витребування всіх матеріалів справи із суду першої інстанції, до якої додані платіжне доручення № PROM6B49IO від 16.10.2020 про сплату 2102,00 грн., які зараховані до спеціального фонду державного бюджету, а також надано ордер серії ДП №2396/008 на представництво інтересів АТ КБ "Приватбанк" в Господарському суді Дніпропетровської області адвокатом Труфановою О.С. і свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю на вказану особу.
У змісті заяви викладено клопотання про витребування згідно з положеннями п.17.10 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України матеріалів справи №904/3614/20 для розгляду апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" із Господарського суду Дніпропетровської області.
21.10.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана довіреність №11 від 01.07.2020 на представництво інтересів апелянта адвокатом Курильченко К.О., який підписав апеляційну скаргу, а також свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю на вказану особу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, Березкіна О.В., Дармін М.О.) задоволено клопотання апелянта та витребувано справу №904/3614/20 із Господарського суду Дніпропетровської області; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20; в силу вимог ч.2 ст.271 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, власних заяв, клопотань, відповідно до ст.ст.38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України.
29.10.2020 АТ КБ "Приватбанк" подано заяву про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яка обґрунтована посиланням на норми абзацу 2 частини 2 ст.271 ГПК України; на частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція), відповідно до якої однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Ухвалою суду від 30.10.2020 в задоволенні поданої апелянтом заяви про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
06.11.2020 розпорядженням заступника керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3614/20 у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020, справу №904/3614/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В. та ухвалою суду від 06.11.2020 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У липні 2020 року Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про:
- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30791684 від 04.08.2016, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, яким зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", на об"єкт нерухомого майна - будівлі літ.А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа (кв.м.): 16927,3, опис: літ.А-6, А1-4 - інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1 - будівля лабораторії стендових випробувань, літ В-1-ДОК-склад, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Набережна Перемоги, будинок 32;
- припинення права власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" на об'єкт нерухомого майна - будівлі літ.А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа (кв.м.): 16927,3, опис: літ.А-6, А1-4 - інженерно-лабораторний корпус, літ.Б-1 - будівля лабораторії стендових випробувань, літ В-1-ДОК-склад, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Набережна Перемоги, будинок 32;
- визнання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна за позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем та Державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою Віталієм Миколайовичем, при досудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки - об"єкт нерухомого майна, вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" та п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (у редакції станом на 04.08.2016), оскільки повідомлення про порушення зобов"язань іпотекодателю - позивачу та основному боржнику у зобов"язанні (ТОВ "Карінда") не надсилалось; ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку", оскільки на момент звернення стягнення відповідач мав здійснити оцінку предмета іпотеки, чого зроблено не було; п.56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки позивачу невідомо чи надавалась згода Національним банком України, як попереднім іпотекодавцем, на здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 13.07.2020 позовну заяву Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" № б/н від 02.07.2020 залишено без руху з підстав неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та доказів направлення позову на юридичні адреси відповідача та третьої особи (а.с.67-68, т.1).
Ухвалою суду від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі; призначено підготовче засідання на 05.08.2020; сторонам запропоновано надати відзив на позов, заперечення на відзив, всі наявні докази (а.с.82-83, т.1).
Вказану ухвалу отримано відповідачем 31.07.2020 (а.с.129, т.1). Отже, відзив на позов АТ КБ "Приватбанк" мав надати до 17.08.2020.
Ухвалою суду від 05.08.2020 відкладено підготовче засідання на 15.09.2020 (а.с.126-127, т.1).
19.08.2020 до господарського суду Дніпропетровської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшли (подано через відділення зв"язку 17.08.2020):
- відзив на позовну заяву (а.с.141-146, т.1);
- заяву про застосування строків позовної давності (а.с.182-185, т.1);
- клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного банку України (а.с.189-192, т.1);
- клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва (а.с.193-197, т.1).
Також, 19.08.2020 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об'єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101; визнання наявним АТ КБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно.
Ухвалою суду від 20.08.2020 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" №б/н від 17.08.2020 залишено без руху з підстав неподання доказів сплати у встановленому порядку та розмірі, доказів направлення позову іншим учасникам процесу, всіх наявних у позивача доказів. Судом встановлений Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" строк - до 15.09.2020 включно, для усунення недоліків зустрічної позовної заяви №б/н від 17.08.2020, зокрема шляхом подання до суду:
- доказів направлення зустрічної позовної заяви відповідачу та третій особі листом з описом вкладення;
- всіх наявних у позивача за зустрічним позовом доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги;
- документу, який підтверджує сплату судового збору у загальному розмірі 737 802 грн., на належні платiжнi реквiзити Господарського суду Дніпропетровської області для перерахування судового збору в гривнях.
15.09.2020 позивачем за зустрічним позовом надано клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якого додано: докази направлення зустрічної позовної заяви відповідачу та третій особі листом з описом вкладення; повідомлення № Е.21.0.0.0/4-120593 від 06.06.2016, лист № 3-92-18 від 09.06.2016 та платіжне доручення № PROM2BVLAD від 12.09.2020 про сплату судового збору у розмірі 4 204 грн. (а.с.119, т.2).
Ухвалою від 15.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про передачу справи за підсудністю; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче на 13.10.2020 (а.с.152-153, т.2).
Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/3614/20 повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву та додані до неї документи Акціонерному товариству комерційний банк "Првиатбанк" з підстав не усунення недоліків позовної заяви у строк визначений судом, оскільки надане заявником платіжне доручення № PROM2BVLAD від 12.09.2020 не є доказом сплати судового збору за подання зустрічного позову у встановленому законом розмірі (а.с.162, т.2).
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву Відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню на підставі ч.4 ст.174 ГПК України через не усунення заявником недоліків позовної заяви у визначений судом строк, оскільки заявником сплачено не визначену судом суму судового збору в розмірі 737 802 грн, а 4204,00 грн, що не відповідає розміру судового збору встановленому судом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов'язки учасників справи, серед яких зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.1, п.3 ч.1 ст.42); учасники справи зобов'язані зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п.6 ч.2 ст.42).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
За приписами статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (частини 1-4 ст.180).
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).
Таким чином, з урахуванням викладених норм права зустрічну позовну заяву Відповідач мав право подати у строк, встановлений судом, який не може бути меншим, ніж п'ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з матеріалами справи ухвалу суду від 22.07.2020 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 31.07.2020. Отже, відзив на позов та зустрічну позовну заяву він мав право подати до 17.08.2020 (включно), що останнім і здійснено. Отже, заявником дотриманий строк на подачу зустрічної позовної заяви.
Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо оформлення позовної заяви, її обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до позовної заяви.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 6 ст.180 Господарського процесуального кодекс України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру заявник має сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень. При цьому визначальним для сплати судового збору є розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня календарного року.
Згідно положень ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом заявлено одну немайнову вимогу: про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об'єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101 та одну майнову вимогу: про визнання наявним права власності на спірне майно за АТ КБ "Приватбанк", що аналогічне позову про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем за зустрічним позовом (підтвердження права в судовому порядку).
Судом першої інстанції зазначено, що вартість такого майна, у відповідності до договору іпотеки № 4454 від 01.06.2016, становить 452 978 388 грн.
Таким чином, з урахуванням зазначених положень чинного законодавства, позивачем при поданні даного позову мав бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 737 802 грн. (735 700 + 2 102), однак, до зустрічної позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З урахуванням недотримання позивачем за зустрічним позовом вимог п.1, 2 ч.1 ст.164 ГПК України щодо надання до позовної (зустрічної позовної) заяви доказів направлення позову іншим учасникам справи, доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, суд першої інстанції обґрунтовано залишив її без руху, з наданням заявнику строку (до 15.09.2020) на усунення недоліків зустрічного позову.
При цьому посилання апелянта на те, що законодавчо не визначені поняття майнового або немайнового позову, відхиляються колегією суддів, оскільки Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово зазначав, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 922/3655/16).
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).
Вказане наведене і в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 по справі №910/16651/19.
Висновок апелянта, що майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору, є його власним тлумачення норм чинного законодавства, оскільки чинними нормами законодавства сплата судового збору за позовами, пов"язаними з правом власності на майно не ставиться в залежність від того, чи є позивач на момент звернення з позовом фактичним володільцем спірного майна та чи зареєстроване на нього відповідне речове право.
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Оскільки позивачем за зустрічним позовом 15.09.2020 надано до господарського суду клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якого додано: докази направлення зустрічної позовної заяви відповідачу та третій особі листом з описом вкладення; повідомлення № Е.21.0.0.0/4-120593 від 06.06.2016, лист № 3-92-18 від 09.06.2016 та платіжне доручення № PROM2BVLAD від 12.09.2020 про сплату судового збору у розмірі 4 204 грн., який є меншим, ніж правомірно визначений судом за подання відповідної зустрічної позовної заяви, то судом першої інстанції здійснений обґрунтований висновок про не усунення заявником недоліків зустрічної позовної заяви, наслідком чого є її повернення без розгляду та, відповідно ухвалою суду від 21.09.2020 повернув вказану зустрічну позовну заяву АТ КБ "Приватбанк".
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до власного, довільного тлумачення апелянтом норм діючого законодавства, що не відповідають ні встановленим нормам Господарського процесуального кодексу України, ні Закону України "Про судовий збір", ні висновків Верховного Суду з цього питання, внаслідок чого відхиляються судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду про повернення зустрічної позовної заяви є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують викладених в ухвалі висновків суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282-284, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/3614/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/3614/20 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.11.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік