04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 905/1926/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В. П.
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури (далі - Прокурор)
на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2020 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020
за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби
до: комунального дошкільного начального закладу "Ясла-садок №72 "Весела планета" Маріупольської міської ради Донецької області;
комунального закладу департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія департаменту освіти";
комунального підприємства "Питание"
про визнання договору недійсним,
06.10.2020 (згідно з відміткою на конверті) Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 зі справи № 905/1926/19. Водночас у касаційній скарзі Прокурор просить поновити строк на касаційне оскарження.
Однак вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху виходячи з такого.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України №460-IX від 15.01.2020, який набрав чинності з 08.02.2020 внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах, що визначений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Проте саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України без зазначення конкретної норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу.
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Окрім того, згідно з частинами першою та другою статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 08.09.2020 (повний текст підписаний 11.09.2020), а тому строк на її оскарження закінчився 01.10.2020.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 06.10.2020, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 08.09.2020.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Прокурор посилається на те, що копію зазначеної постанови від 08.09.2020 скаржник отримав 21.09.2020. На підтвердження вказаних доводів скаржником надано копію оскаржуваної постанови від 08.09.2020, на першому аркуші якої нанесено маркувальний штрих-код прокуратури області про її отримання 21.09.2020.
Однак вказана відмітка прокуратури області як зацікавленої особи на копії оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не є належним доказом отримання зазначеної постанови; таким доказом міг бути конверт, в якому копія постанови була надіслана скаржнику. Проте інших належних та допустимих доказів дати отримання тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не надано.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що клопотання Прокурора є необґрунтованим, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Прокурору необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України та надати Суду інші докази, або навести інші підстави, за їх наявності, на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 зі справи № 905/1926/19 залишити без руху.
2. Надати заступнику керівника Донецької обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги до 30 листопада 2020 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити заступнику керівника Донецької обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко