03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 920/1217/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Лобанова М.Б.,
відповідача - Сіденко Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
на рішення Господарського суду Сумської області
у складі колегії суддів: Спиридонова Н. О., Коваленко О. В., Котельницька В. Л.
від 22.05.2019 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М., Сулім В. В., Ткаченко Б. О.
від 08.07.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
про визнання неправомірним та скасування протоколу засідання комісії на підставі пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем,
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.10.2020 № 29.3-02/2597 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 920/1217/16 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.10.2020 для розгляду справи № 920/1217/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.
В судовому засіданні 20.10.2020, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.10.2020.
В судовому засіданні 27.10.2020, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.11.2020.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:
1) визнання неправомірним та скасування протоколу засідання постійно діючої комісії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" з розгляду актів про проведення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" розрахунків необлікованого природного газу з урахуванням пункту 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, що затверджений Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, починаючи з 21.09.2016:
- з 21.09.2016 по 01.10.2016 згідно із роздруківкою розподілено 56515 м3, за номінальною потужністю за цей період - 93120 м3, таким чином розрахунок об'єму не облікованого газу складає - 36605 м3, споживач відшкодовує його вартість за цінами закупівлі природного газу у вересні 2016 року,
- з 01.10.2016 по 01.11.2016 згідно із роздруківкою розподілено 176102 м3, за номінальною потужністю за цей період - 288672 м3, таким чином розрахунок об'єму не облікованого газу складає - 112570 м3, споживач відшкодовує його вартість за цінами закупівлі природного газу у жовтні 2016 року,
- з 01.11.2016 проводити розрахунок за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання (компресора АГНКС) до моменту усунення порушення (встановлення та пломбування повіреного лічильника), та включити його до балансу за загальними правилами,
- споживач повинен відшкодовувати Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" витрати на проведення позачергової повірки;
2) визнання протиправними дій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" щодо проведення розрахунків природного газу за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання (компресора АГНКС) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" з 10 год. 20 хв. 07.11.2016 по 22.06.2017;
3) зобов'язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" обсяг спожитого природного газу з 10 год. 20 хв. 07.11.2016 по 22.06.2017 за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічні періоди споживання природного газу та відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" об'єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з перерахунку обсягу спожитого природного газу з 10 год. 20 хв. 07.11.2016 по 22.06.2017.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилається на те, що складені відповідачем документи, на підставі яких позивачу донараховано обсяг природного газу і його вартість за відповідні періоди, є неналежними, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про неправомірність такого донарахування та є підставою для скасування протоколу та здійснення відповідного розрахунку обсягу спожитого природного газу за відповідний період.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, задоволено усне клопотання відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про зміну найменування відповідача. Змінено найменування відповідача у справі з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз". Позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту, а й доведення факту наявності такого наслідку, як викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються);
- посилання відповідача на пункт 5.5 Національного стандарту України ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення" є необґрунтованим, оскільки в даному ДСТУ мова йде про встановлений факт пошкодження ЗВТ/пломб, а на момент відправлення Лічильника газу на позачергову повірку відповідачем не було встановлено факту пошкодження ЗВТ/пломб;
- при повірці лічильника повірителем встановлено цілісність пломб, а тому в даному випадку вимоги пункту 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем не підлягають застосуванню;
- рішенням відповідача, яке оформлено протоколом від 03.11.2016 № 1/03112016 лічильник направлений на позачергову повірку на завод-виробник, натомість будь-яких даних які б свідчили, що лічильник був упакований у відповідний пакет з опломбуванням його пломбою відповідача з унікальним номером та складанням відповідного акта, матеріали справи не містять;
- до протоколу засідання постійно діючої комісії відповідача не було додано акт-розрахунок, тобто не враховано вимоги пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем;
- матеріалами справи підтверджується, що замість проведення експертизи ЗВТ/пломб відповідачем прийнято рішення про здійснення позачергової повірки, що є порушенням вимог Кодексу газорозподільних систем;
- матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідачем не складено акт обстеження пакувального пакету та факту цілісності пломб, встановлених на пакувальному пакеті (тарі), а даний пакет був розпломбований за відсутності представників позивача, у зв'язку із чим підстави для застосування до позивача розрахунку з 01.11.2016 за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання (компресор АНКС) до моменту усунення порушення (встановлення та пломбування повіреного лічильника) та включення його до балансу за загальним правилом, відсутні;
- повіритель не мав права проводити будь-які інші операції щодо повірки лічильника передбачені пунктом 1.1 МПУ 288/03-009. У Протоколі повірки лічильника газу КУРС-01 G400A1 заводський № 10517 від 08.11.2016 в графі зовнішній огляд не має жодних відміток, проте є графа Контрольні відомості похибки, тобто повіритель всупереч пункту 1.1 та пункту 6.1 МПУ 288/03-009 вчинив дії, які регламентовані пунктом 6.10 й відносяться до дії пункту 1.1 МПУ 288/03-009. Крім того в протоколі дописано, що контрольна сума та лічильника втручань не відповідають записам у формулярі, а протокол повірки, в даному випадку, суперечить довідці про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, що в свою чергу суперечить вимогам діючого законодавства України;
- ані заводом-виробником - Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Курс", ані відповідачем у справі не надано суду обґрунтованих пояснень щодо підстав здійснення позачергової повірки лічильника газу Курс-01 № 10517 та видано довідку про його непридатність саме Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", а не заводом виробником лічильника, а також не надано суду будь-яких доказів на існування (укладення) між Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Курс" договірних відносин щодо здійснення повірки лічильників, тощо;
- відомостей щодо причин позачергової повірки, обставини направлення лічильника на її проведення та здійснення такої повірки матеріали справи не містять, а зі змісту протоколу не вбачається, що за результатами розгляду, зокрема, акта про порушення від 26.10.2016 № 07/363 на засіданні комісії відповідачем було прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково). Також в матеріалах справи відсутні докази проведення позачергової повірки лічильника із застосуванням стаціонарного повірочного обладнання, як це передбачено главою 11 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, зі складанням висновку уповноваженим представником метрологічної організації, що свідчить про неповноту дослідження судами обставин у їх сукупності;
- не приймаються до уваги обставини, встановлені судово-трасологічною експертизою від 31.05.2017 № 4799, оскільки після метрологічної повірки неможливо проводити будь-яку експертизу, так як метролог встановив цілісність пломб на лічильнику, а судовими експертами не взято до уваги зауваження позивача щодо зняття пломб, пакування та відправлення на їх експертизу;
- оскільки первинні документи, на підставі яких було розраховано донарахований об'єм та обсяг природного газу і його вартість були складені з порушенням вимог, передбачених Кодексом газорозподільних систем, позовні вимоги є обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційне провадження було відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: застосування статті 237 Господарського процесуального кодексу України Північним апеляційним господарським судом без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.07.2018 у справі № 910/18802/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 12.06.2019 у справі № 922/1790/18, від 18.06.2019 у справі № 904/2318/18 та від 27.04.2020 у справі № 914/2471/17.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз", в якому просило відмовити у її задоволенні.
4. Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15).
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.07.2018 у справі № 910/18802/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 12.06.2019 у справі № 922/1790/18, від 18.06.2019 у справі № 904/2318/18 та від 27.04.2020 у справі № 914/2471/17 щодо застосування статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час розгляду по суті зазначених доводів касаційної скарги Судом встановлено, що у зазначених скаржником постановах Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Щодо решти доводів, викладених Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 920/1217/16.
6. Судові витрати
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 920/1217/16 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. О. Мамалуй
В. І. Студенець