Справа № 199/4190/20
(2-о/199/120/20)
Іменем України
24.09.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді Скрипник О.Г.
секретарі Остапенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні, -
ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з заявою, про встановлення факту перебування на утриманні,заінтересована особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 03 березня 1973 року.
Заявниця з чоловіком проживали однією сім'єю в м. Торез Донецької області. В березні 2014 року в м.Торез розпочалася АТО, тому вони виїхали до м. Дніпропетровськ, де були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 з чоловіком були пенсіонерами та отримували пенсію за віком. Розмір пенсії заявниці складає 2700 грн., а розмір пенсії померлого чоловіка складав 13439,08 грн.
Заявниця зазначає, що одержувала від померлого чоловіка допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, тобто, знаходилася на його утриманні.
ОСОБА_1 звернулася до ТУ ПФУ в Дніпропетровській області за переведенням з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Заявниці було роз'яснено, що їй необхідно підтвердити факт перебування на утриманні чоловіка до моменту його смерті.
У зв'язку з вищевикладенимОСОБА_1 просить суд встановити факт її перебування на утриманні у померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , до моменту його смерті.
Заявниця в судове засідання не з'явилась, просила суд провести розгляд справи у її відсутність.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та пояснення на заяву в яких зазначив, що ОСОБА_1 не зверталась у встановленому законом порядку до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою та документами про переведення з одного виду пенсії на інший та, відповідно, рішення органом, що призначає пенсію з даного приводу не приймалося. У зв'язку з цим, представник заінтересованої особи вважає, що вимога про встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні свого чоловіка є передчасно заявленою.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 03 березня 1973 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 03 березня 1973 року (а.с.7).
ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_2 проживали однією сім'єю в м. Торез Донецької області. В березні 2014 року в м.Торез розпочалася АТО, тому вони виїхали до м. Дніпропетровськ, де були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджено довідками від 15.12.2014 року (а.с. 3,5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 30.05.2020 року (а.с. 8). ОСОБА_1 з чоловіком були пенсіонерами та отримували пенсію за віком, що підтверджено пенсійними посвідченнями № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (а.с.12,11).
Заявниця, ОСОБА_1 зазначила, що розмір її пенсії складає 2700 грн., а розмір пенсії померлого чоловіка складав 13439,08 грн., що підтверджується копією разового доручення на виплату допомоги на поховання №912050808650/178 (а.с. 10).
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
У частині першій статті 9 Закону N 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону N 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону N 1058-IV).
Відповідно до п. 1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що зокрема за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Заявниця обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що пенсія чоловіка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Однак доказів на підтвердження даного факту ОСОБА_1 не надала.
Факт одержання ОСОБА_2 пенсії у більшому розмірі порівняно з пенсією ОСОБА_1 не свідчить про перебування її на утриманні у ОСОБА_2 .
Крім того, заявниця не надала доказів звернення у встановлений законом спосіб до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, та вмотивованої відмови органу, що призначає пенсію уразі переведенні одного виду пенсії на інший.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , тому у задоволені заяви слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.
Керуючись ст.12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні- залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок заявника.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Г.Скрипник