Справа № 157/1735/19
Провадження №2/157/52/20
30 жовтня 2020 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 8513 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що вона з відповідачем зареєструвала шлюб 7 лютого 2014 року. Від шлюбу є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них не склалося і рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 квітня 2016 року шлюб було розірвано. 3 грудня 2015 року судом ухвалено рішення, у відповідності до якого з відповідача на її користь стягувалися аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня і до досягнення дитиною повноліття. На той час відповідач мав постійне місце роботи, працював методистом, художнім керівником Камінь-Каширського районного будинку культури. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Камінь-Каширського відділу ДВС у листопаді та грудні 2015 року відповідач не сплачував аліменти. 14 січня 2019 року відповідач звільнився з займаної посади за угодою сторін і з цього числа він офіційно ніде не працює. В цьому зв'язку виконавча служба району прийняла рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки в розмірі 1/2 від середньомісячної зарплати в м. Камені-Каширському, тобто 3290 грн. 50 коп. щомісячно. Це рішення відділу виконавчої служби відповідач не оскаржував. Починаючи з лютого 2019 року і до вересня 2019 року включно відповідач не сплатив жодної копійки аліментів, а за жовтень 2019 року, з врахуванням сплати ним аліментів в розмірі 29610 грн., заборгованість складає ще 1255 грн. 29 коп.
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково і не заперечує щодо стягнення з нього неустойки (пені) у розмірі 200 грн., а також просить застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення з нього неустойки за 2015 рік. Окрім того, в обґрунтування заперечень, зазначає, що його вини у виникненні заборгованості по аліментах немає, адже 8 грудня 2018 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду у м. Камені-Каширському, внаслідок чого отримав струс головного мозку, ЗЧМТ, забій грудної клітки та інші травми, і у зв'язку з цим не в змозі був працювати на попередній роботі у будинку культури, а також не міг влаштуватися на іншу роботу, оскільки відчував головний біль та дискомфорт при пересуванні. 3 вересня 2017 року він одружився з ОСОБА_4 , з якою у нього є спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і його мінливого, непостійного заробітку вистачало лише на утримання себе, дружини та спільної з останньою дитини. У вересні 2019 року він дізнався про наявність у нього заборгованості по аліментах у розмірі 24000 грн., а в подальшому у відділі виконавчої служби довідався і про те, що після звільнення з роботи з нього стягуються аліменти у розмірі вже 1/2 від середньої заробітної плати по Камінь-Каширському районі, тобто у місяць йому необхідно платити 3290 грн. 50 коп., що значно перевищує його місячний дохід. У рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року про зменшення розміру аліментів з 1/2 на 1/4 від усіх видів доходу та у рішенні суду про відмову у позбавлені його батьківських прав зазначається про те, що заборгованість по аліментах виникла з об'єктивних незалежних від відповідача причин, і було встановлено, що такими причинами стали погіршення стану його здоров'я внаслідок отриманих через дорожньо-транспортну пригоду травм, звільнення його з цих причин з роботи, і як наслідок, отримання лише нерегулярного доходу від тимчасових сезонних заробітків, тобто відсутності стабільного заробітку. Йому несправедливо визначили розмір аліментів до стягнення у розмірі 3200 грн., що фактично становить два прожиткових мінімуми на одну дитину, і саме з цієї суми позивачкою проведено розрахунок неустойки по аліментах. Він спроможний сплатити лише 200-300 гривень неустойки, оскільки по даний час сплачує аліменти по 3200 гривень на одну дитину, і за таких обставин у нього відсутні кошти навіть на власне утримання, хоча й він забезпечує і свою дружину, і свою однорічну дитину - сина ОСОБА_6 . У зв'язку з відсутністю його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, з урахуванням майнового і сімейного стану, просить розмір неустойки (пені) по аліментах зменшити. Витрати, понесені позивачкою на правничу допомогу адвоката вважає необґрунтованими і просить у їх стягненні відмовити, а пов'язані зі сплатою судового збору витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, свідка, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 квітня 2016 року, що набрало законної сили 18 квітня 2016 року.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 2 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 15 грудня 2015 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Це рішення суду в межах стягнення платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішенням цього ж суду від 20 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 27 грудня 2019 року, розмір аліментів зменшено, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 (справа №333/6020/16).
Судом також встановлено, що відповідно до проведених державних виконавцем розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по ВП 49628524, у ОСОБА_2 була наявна заборгованість по сплаті аліментів: за листопад 2015 року - 545 грн. 04 коп., за грудень 2015 року - 1289 грн. 40 коп., лютий 2019 року - серпень 2019 року по 3290 грн. 50 коп. щомісячно; вересень 2019 року - 3376 грн. 50 коп., жовтень - 1255грн. 29 коп.
Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка згідно з Законом України «Про виконавче провадження» як державний виконавець вживала передбачені законом заходи щодо примусового виконання судового рішення про стягнення з відповідача аліментів, та вбачається з розпоряджень про перерахування грошових коштів № 49628524 від 25 жовтня, 29 жовтня 2019 року і 5 листопада 2019 року, ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів було сплачено 15 жовтня 2019 року кошти в розмірі 9900 грн., 28 жовтня 2019 року - у розмірі 13140 грн. та 29 жовтня 2019 року - у розмірі 6570 грн.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, брав участь у судовому засіданні під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання дитини, однак ухилився від сплати аліментів протягом зазначених періодів, у зв'язку з чим виникла заборгованість по аліментах, тому суд вважає встановленою наявність вини відповідача у простроченні сплати аліментів.
За приписами сімейного законодавства відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у простроченні сплати аліментів та в утворенні заборгованості.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він 8 грудня 2018 року потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримав травми, і через що у подальшому лікувався та не міг працювати на попередній роботі у будинку культури, а також і не міг влаштуватися на іншу роботу, не свідчать про відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах за період лютого 2019 року по вересень 2019 року, оскільки, як вбачається з копії наданого ним епікризу № 7202, останній перебував на лікуванні з діагнозом закрита ЧМТ, струс головного мозку, забій правого плечового суглобу, больовий синдром з 10 грудня 2018 року по 21 грудня 2018 року і йому було рекомендовано приступити до роботи з 22 грудня 2018 року. Крім того, зазначені обставини, з урахуванням розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, не стали перешкодою для сплати відповідачем аліментів на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_11 у січні 2019 року. З наданої ОСОБА_2 копії трудової книжки вбачається, що він був звільнений з роботи наказом від 13 січня 2019 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін, а не у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров'я.
Відповідачем не надано доказів про його неможливість працевлаштуватися після звільнення з попереднього місця роботи, на що він також посилається як на відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах. Відомості про перебування останнього на обліку у центрі зайнятості як безробітного, отримання групи інвалідності, тощо у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням розміру заборгованості по сплаті аліментів, періодів прострочення їх сплати (кількості днів заборгованості), розмір пені за прострочення сплати аліментів відповідачем на користь позивачки, становитиме 8763 грн. 55 коп. ((листопад 2015 року - 516,25х1%х30 = 154,87 грн.) + (грудень 2015 року - 744,38х1%х31 = 230,76 грн.) + (лютий 2019 року - 3290,5х1%х28 = 921,34 грн.) + (березень 2019 року - 3290,5х1%х31 = 1020,05 грн.) + (квітень 2019 року - 3290,5х1%х30 = 987,15 грн.) + (травень 2019 року - 3290,5х1%х31 = 1020,05 грн.) + (червень 2019 року - 3290,5х1%х30 = 987,15 грн.) + (липень 2019 року - 3290,5х1%х31 = 1020,05 грн.) + (серпень 2019 року - 3290,5х1%х31 = 1020,05 грн.) + (вересень 2019 року - 3376,5х1%х30 = 1012,95 грн.) + (жовтень 2019 року - 1255,29 (різниця між розміром, який мав бути сплачений та розміром фактично сплачених аліментів) х1%х31 = 389,13 грн.))
Згідно з ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Після звільнення відповідача з роботи, державним виконавцем, з огляду на рішення суду про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), розмір аліментів обчислювався у відповідності до зазначеної норми закону виходячи із середньої заробітної плати працівника для м. Каменя-Каширського.
Відповідач ОСОБА_2 не оскаржував дій державного виконавця щодо неправомірного нарахування аліментів та не оспорював їх розміру, а також і не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у вищезазначені періоди, протягом яких була допущена заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72 СК України (вимоги про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя); ч. 2 ст. 129 СК України (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини); ч. 3 ст. 138 СК України (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка); ч. 3 ст. 139 СК України (спір про материнство).
Отже, на вимоги, що випливають із сімейних відносин, зокрема, зі статті 196 СК України, не поширюється дія норм ЦK України про позовну давність.
За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) по аліментах за листопад 2015 року та грудень 2015 року.
Зазначений позивачкою у розрахунку загальний розмір пені по заборгованості 8513 грн. не перевищує фактичний розмір пені за вищезазначений встановлений судом період у розмірі 8763 грн. 55 коп., а тому з урахуванням положення ч. 1 ст. 13 ЦПК, згідно з якою суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Встановлено, що відповідач не працює, має нову сім'ю та на його утриманні є ще одна малолітня дитина.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Зазначений розмір неустойки є компенсацією матеріальних втрат, які зазнала в першу чергу дитина.
З урахуванням вищенаведених судом обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_11 .
Відповідач, хоча й не працює, проте є працездатною особою, дані про незадовільний стан його здоров'я відсутні, він має можливість працювати.
Посилання відповідача на створення ним нової сім'ї та народження ще однієї дитини, і понесення у зв'язку з цим додаткових витрат, не є підставою для зменшення розміру неустойки чи звільнення від її сплати.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність, обставин (тяжкої тривалої хвороби, іншої обставини, що має істотне значення) для звільнення його від сплати неустойки (пені) по аліментах.
Зазначені у рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року у справі про позбавлення відповідача батьківських прав обставини про те, що заборгованість по аліментах виникла з об'єктивних незалежних від останнього причин, на що посилається відповідач як на доказ відсутності його вини у виникненні заборгованості, спростовуються, зокрема, наданим відповідачем епікризом, з якого вбачається що він лікувався лише з 10 грудня 2018 року по 21 грудня 2018 року, і йому було рекомендовано приступити до роботи 22 грудня 2018 року, а також копією трудової книжки останнього, згідно з якою його було звільнено з роботи з 14 січня 2019 року не за станом здоров'я, а за угодою сторін.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Як вбачається із змісту зазначеного рішення суду від 20 листопада 2019 року, судом не було надано оцінки доказам щодо погіршення стану здоров'я відповідача та щодо причин звільнення останнього з роботи, про наявність таких доказів, як і інших доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням стану здоров'я відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і його звільненням з роботи, у цьому рішенні не зазначено. Не надав суду таких доказів відповідач ОСОБА_2 і в межах розгляду цієї справи про стягнення неустойки (пені) по аліментах.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а позивачка при подачі у 2019 році позову до суду від сплати судового збору звільнена, тому з відповідача, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачкою на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано розрахунок оплати правничої допомоги адвоката з зазначенням детального опису наданих послуг та їх вартості, затраченого часу, а саме, виготовлення позовної заяви - 1500 грн. (1 година), виготовлення розрахунку заборгованості - 500 грн. (30 хвилин), а також квитанцію до прибуткового касового ордера від 26 листопада 2019 року, згідно з якою нею адвокату Бельському В.І. сплачено в рахунок наданих послуг 2000 грн.
З урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та витраченого часу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 700 грн., що є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Керуючись ст. ст. 10-13, 137, 141, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8513 (вісім тисяч п'ятсот тринадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 700 (сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь держави 768 гривень 40 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 4 листопада 2020 року.
Головуючий: О. В. Антонюк