04.11.2020 Справа №607/11000/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
при секретарі с/з Хримко У. А.
за участю
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії та закриття провадження по справі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії та закриття провадження по справі.
Посилаючись на те, що інспектором поліції складено на нього постанову від 15 червня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за те, що він 13.06.2020 близько 05 год. 42 хв. передав керування транспортним засобом марки «Toyota Land Gruiser» д.н.з. НОМЕР_1 своєму неповнолітньому сину.
Незважаючи на його пояснення, інспектор поліції склав постанову, яка не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, оскільки він не передавав керування транспортним засобом своєму неповнолітньому синові, а також йому не належить на праві власності даний транспортний засіб.
Оскільки оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, винесена без дотримання норм чинного законодавства, а тому стягнення накладено на нього протиправно. За наведених обставин вважає, що постанову слід вважати як винесену на припущеннях і в порушення його прав та обов'язків, а тому її слід скасувати.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, на доказ вчинення адміністративного правопорушення додано диск DVD-R, на якому вбачається, що позивач був присутній в транспортному засобі та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився з невідомої суду на те причини, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву не надіслано.
За наявності вказаних обставин, приймаючи до уваги що відповідач, який повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, причин неявки не повідомив, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторони на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 501597, громадянин ОСОБА_1 , 13 червня 2020 року близько 05 год. 42 хв. по вул. Руська, у м. Тернополі, передав керування транспортним засобом марки «Toyota Land Gruiser» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який не мав при собі посвідчення водія на права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.9 (г) ПДР України - передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.
На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписи з відеореєстратора автомобіля, нагрудної камери поліцейських, що були переглянуті у судовому засіданні. З наданого відео вбачається, що 13 червня 2020 року близько 05 год. 42 хв. по вул. Руська, у м. Тернополі, керування транспортним засобом марки «Toyota Land Gruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював ОСОБА_2 , який не мав при собі посвідчення водія на права керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 , був присутнім на передньому сидінні транспортного засобу і підтвердив, що ОСОБА_2 являється його сином і він не має посвідчення водія на права керування транспортним засобом.
Окрім того суд зауважує, що з аналізу ст. 251 КУпАП, ст. 69 КАС України та матеріалів справи випливає, що доказом у даній справі є відеозаписи з відеореєстратора автомобіля, нагрудної камери поліцейських, наданим відповідачем, що були досліджені судом. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Крім того, пункт 4 Розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі по тексту - Інструкція) визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Аналіз законодавчих норм дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ч. 2 ст. 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
За таких обставин посилання позивача, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, не заслуговують на увагу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив Правила дорожнього руху та, як наслідок, правомірно притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., що передбачено санкцією вказаної статті.
Позивачем не було надано суду докази, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому, слід відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ДП18 № 501597 від 15 червня 2020 року.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ДП18 № 501597 від 15 червня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 04 листопада 2020 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко