Справа № 947/25224/20
Провадження № 1-кс/947/16684/20
04.11.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12020160000000756 від 22.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
1. В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло означене клопотання про скасування арешту майна, з якого вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2020 року було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:13:009:0041, власником якої є ОСОБА_4 .
2. В поданому клопотанні заявник зазначає, що наведений арешт майна було накладено необґрунтовано, оскільки в рамках кримінального провадження №12020160000000756 від 22.06.2020 року відсутня обґрунтована підозра за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
3. Крім того, заявник зазначає, що арештована земельна ділянка не відповідає категорії речових доказів, а отже, у слідчого судді були відсутні правові підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
4. Сам по собі факт прийняття постанови про визнання земельної ділянки речовим доказом не може свідчити про те, що така земельна ділянка дійсно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
5. В цілому, з моменту внесення відомостей про можливе скоєння вищевказаного кримінального правопорушення до ЄРДР, минуло біля 2-х місяців, яких стороні обвинувачення було вдосталь для вирішення питання, за наявності на те відповідних підстав, про повідомлення відповідних осіб про підозру в рамках такого кримінального провадження.
6. Викладене в сукупності свідчить, що арешт майна було накладено необґрунтовано, формально, в зв'язку з чим на теперішній час відсутня потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому, заявник на теперішній час звертається до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту майна.
7. В судове засідання заявник не з'явився, між тим від останнього надійшла заява про розгляд поданого клопотання про скасування арешту майна за його відсутності.
8. Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, що підтверджується телефонограмою, до суду не з'явився.
9. Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
10. Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
11. Ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
12. Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
13. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
14. Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
15. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
16. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
17. Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
18. Як встановлено слідчим суддею, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2020 року було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:13:009:0041, власником якої є ОСОБА_4 .
19. Як вбачається зі змісту означеної ухвали слідчого судді, підставою для застосування в рамках такого кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна стала необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), оскільки слідчим суддею було встановлено, що вказана земельна ділянка ймовірно є об'єктом кримінально-протиправних дій в рамках такого кримінального провадження (ч. 1 ст. 98 КПК України).
20. З огляду на викладене, слідчий суддя не може визнати обґрунтованими доводи заявника в тій частині, що арешт майна було накладено необґрунтовано, оскільки арештоване майно не відповідає категорії речових доказів, так як зі змісту вказаної ухвали слідчого судді від 07.09.2020 року вбачається, що вказані доводи заявника в повній мірі спростовуються.
21. Що стосується доводів заявника про відсутність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, то слідчий суддя не може визнати обґрунтованими вказані доводи заявника, з огляду на наступне.
22. В даному клопотанні про скасування арешту майна заявник зазначає, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України передбачає дві складові протиправні дії, без яких не може бути складу злочину, а саме - самовільне зайняття земельної ділянки і самовільне будівництво на цій земельній ділянці.
23. Відтак, згідно доводів заявника, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:13:009:0041належить ОСОБА_4 на праві власності й з її розпорядження або володіння остання не вибувала, будь-ким самовільно не зайнята, тому вона не може бути об'єктом кримінально-протиправних дій, передбачених ч. 3 ст. 197-1 КК України.
24. Між тим, слідчий суддя звертає увагу заявника, що як вбачається зі змісту наведеної ухвали слідчого судді від 07.09.2020 року, органом досудового розслідування в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:13:009:0042 та 5110136900:13:009:0022 станом на момент звернення з клопотанням про арешт майна зареєстровано за ОСОБА_5 , чим фактично порушено вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині не подання змін до повідомлень про початок будівельних робіт, оскільки в процесі будівництва змінено власників земельних ділянок, а тому будівництво об'єкту нерухомості на вказаній земельній ділянці здійснюється особами (замовниками будівництва), які не є власниками та/або користувачами вищевказаних земельних ділянок.
25. Аналогічним чином, як вбачається з долученої до даного клопотання документації, перехід земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:13:009:0041 до Дамірлі- ОСОБА_6 відбувся 26.02.2019 року, що підтверджується долученим до даного клопотання договором дарування, в той час, як згідно ухвали слідчого судді від 07.09.2020 року, замовником будівництва на такій земельній ділянці виступав ОСОБА_7 .
26. В частині, що стосується доводів заявника про те, що з моменту внесення відомостей про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України до ЄРДР, жодну особу в рамках кримінального провадження №12020160000000756 від 22.06.2020 року не повідомлено про підозру, слідчий суддя зазначає, що вказана обставина не може сама по собі свідчити про те, що арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження було накладено необґрунтовано, оскільки з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт майна може накладатися на майно будь-якої фізичної особи, в тому числі тієї, яка будь-якого процесуального статусу в рамках відповідного кримінального провадження не має.
27. За таких обставин, доводи заявника в тій частині, що арешт майна слідчим суддею 07.09.2020 року було накладено необґрунтовано, слідчим суддею не можуть бути визнані обґрунтованими.
28. Між тим, на думку слідчого судді, на теперішній час в рамках даного кримінального провадження наявні підстави вважати, що в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.
29. Зокрема, такий висновок на думку слідчого судді, випливає з тих обставин, що арешт майна в рамках даного кримінального провадження слідчим суддею було накладено 07.09.2020 року.
30. Станом на теперішній час, у сторони обвинувачення було майже 2 (два) місяці для проведення досудового розслідування, а також забезпечення здійснення необхідних процесуальних дій з арештованим майном.
31. Більше того, на думку слідчого судді, вказаний процесуальний строк був в повній мірі достатнім стороні обвинувачення для прийняття процесуального рішення про повідомлення про підозру відповідних осіб, у випадку, якби факт ймовірних кримінально-протиправних дій в рамках такого кримінального провадження знайшов своє підтвердження.
32. Натомість, на теперішній час складається ситуація, за якої власник арештованого майна, недобросовісність набуття якого у встановленому законом порядку встановлена не була, зазнає втручання у здійсненні та реалізації гарантованого Конституцією України та законами України права власності такої особи.
33. Викладене, не може свідчити про те, що на теперішній час в рамках кримінального провадження №12020160000000756 від 22.06.2020 року дотримуються вимоги розумності та співмірності, в зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого клопотання та скасування накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2020 року арешту майна.
34. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12020160000000756 від 22.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України - задовольнити.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2020 року (справа №947/25224/20, провадження №1-кс/947/13509/20) арешт з земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:13:009:0041, власником якої є ОСОБА_4 , в тому числі, скасувати заборону проведення будь-яких будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1