Справа № 752/15871/20
Провадження №: 3/752/7358/20
іменем України
28 жовтня 2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сумгаіт, республіки Азербайджан, громадянина України, що обіймає посаду заступника директора приватного підприємства, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
за участі:
особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Дубчак Л.С.,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
представника потерпілої - Власюк К.П.,
встановив:
ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства. Так, згідно даних протоколу серії ВАБ №334583, складеного 30.07.2020р. дільничним офіцером поліції Голосіївського УП ГУНП в м. Києві 06.06.2020р. о 8 год. 37 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно цивільної дружини - ОСОБА_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому дій не визнав. Пояснив суду, що за зазначеної адресою проживає разом із своєю матір'ю, ОСОБА_2 , їх сумісним сином - ОСОБА_3 , та дочкою ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Зазначив, що шлюбні відносини із ОСОБА_2 припинилися у жовтні 2017 року. Вона проживає у його квартирі, як матір його сина. На даний час між ними триває судовий спір про поділ майна.
Щодо подій, про які йдеться у протоколі, зазначив, що вранці 06.06.2020р. йому зателефонували з поліції та повідомили про те, що належний йому транспортний засіб, згорів. Він деякий час був відсутній у квартирі, оскільки перебував за місцем пожежі. Після того як повернувся до квартири, мав намір поспілкуватися із ОСОБА_2 з метою з'ясування, чи відомо їй будь-що з приводу пожежі. Він надавив на ручку та спробував відкрити двері, але ті були зачиненими з середини. ОСОБА_2 на його звернення не відповідала. Коли через певний час вона вийшла з кімнати, попросив у неї мобільний телефон з метою пересвідчитися у тому, що вона не причетна до підпалу автомобіля, але вона відмовила та викликала поліцію. Будь-якого насильства щодо ОСОБА_2 не вчиняв. Телефон у ОСОБА_2 попросив поліцейський, та він у присутності останнього передивився певну інформацію, яка його цікавила. Можливо його поведінка у той день була більш емоційна, але він пояснює їх тим, що у той момент перебував під впливом подій, пов'язаних із знищенням автомобіля.
Його захисник Дубчак Л.С. просила закрити провадження у справ за відсутності як подій, так і складу правопорушення, вчинення якого інкримінується її підзахисному. Також зазначила, що події, які відбувалися 06.06.2020р. у квартирі ОСОБА_1 , вже були предметом судового розгляду, оскільки ОСОБА_2 подавала заяву про встановлення обмежувального припису та додавала до нього відповідну переписку із донькою, висновки експертів та свої заяви тощо. Захисник вважає, що відсутні докази, які доводять подію правопорушення, вчинення якого інкримінується її підзахисному, у зв'язку із чим він повинен бути виправданий.
Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 06.06.2020р. о 4 годині ранку її розбудив шум у квартирі, її чоловік гупав дверима, голосно розмовляв, вона чула шум ліфту. Вона одразу зателефонувала доньці, кімната якої розташована на першому поверсі їх квартири. Пояснювала свої дій тим, що вони із ОСОБА_1 певний час перебувають у неприязних стосунках, і вона побоюється, що він вижене її з дітьми з квартири. Вона до 8 години ранку тримала ручку дверей, для того, щоб ОСОБА_1 не потрапив до її кімнати, та переписувалася із донькою по мобільному телефону. Коли прокинувся їх син, вона вийшла з кімнати і ОСОБА_1 забрав її мобільний телефон. Вона намагалася його повернути, але той його тримав при собі та звинувачував, що вона пов'язана до підпалу його автомобіля. Лише коли приїхала група « ОСОБА_5 », яку вона викликала, ОСОБА_1 повернув їй телефон. У цей день він принижував її та ображав у присутності дітей. Такі його дії завдали їй моральні страждання та побоювання за життя та здоров'я. Вона відчувала страх, що їй ніхто не допоможе, оскільки у певний час їх знайомі та родичі звинуватили її у тому, що вона «винесла сміття з хати», розповівши стороннім особам, що відбувається у родині, а саме про те, що 18-19 лютого 2020р. ОСОБА_1 побив її, з приводу чого вона проходили освідування, але кримінальне провадження було закрито. Вони з ОСОБА_1 до червня 2020р. не розмовляли. Вважає, що він 06.06.2020р. вчинив відносно неї домашнє насильство. Зверталася з відповідною заявою до поліції, у якій зазначала про те, якій саме дії вчиняв ОСОБА_1 щодо неї. Також у підтвердження подій просила врахувати данні переписки із донькою, яка відбувалася у день подій, та данні її заяв, психологічні висновки.
Представник потерпілої - Власюк К.П. просила долучити додаткову докази у справі, які, на її думку, доводять події правопорушення. Просила визнати ОСОБА_1 винуватим у вчинені домашнього насильства відносно ОСОБА_2
Власюк К.П. після допиту ОСОБА_2 заявила клопотання про повернення протоколу на доопрацювання, між тим, суд у його задоволені відмовив з тих підстав, що питання про повернення протоколу для належного оформлення було постановлено головуючим на вирішення учасників справи до початку розгляду протоколу по суті, між тим сторони не підтримали таку ініціативу суду, після чого було розпочату розгляд справи.
Після допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд відклав розгляд провадження. Між тим, у судові засідання, призначені на 16.10.2020р. та 28.10.2020р. потерпіла та її представник не з'явилися. Остання подавала клопотання про перенесення судових засідань, у зв'язку з її зайнятістю в інших провадженнях. Клопотання про відкладення засідання, призначеного на 16.10.2020р. було задоволено. Між тим, останнє - про відкладення засідання, призначеного на 28.10.2020р. суд відхилив, визнавши причини, зазначені у клопотанні, як необґрунтоване та таке, щ о призводить до затягування розгляду справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, захисника та представника потерпілої, дослідивши матеріали провадження та докази, надані сторонами в судому засіданні, суд приходить до наступного.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно протоколу ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , яке було вчинено 06.06.2020р. о 8 год. 37 хвилин за адресою їх спільного проживання.
Абз.3 п.1 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Економічним насильством є форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Між тим, у протоколі не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 та до яких наслідків вони призвели. Документи, які додані до протоколу, а саме пояснення ОСОБА_1 , копія його паспорту, а також копія рапорту, який не можна прочитати, не містять у собі доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та не доводять характер його дії. Сам по собі факт звернення із відповідними заявами ОСОБА_2 до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві, не може вважатися доказом вчиненого відносно неї правопорушення. Також у протоколі не зазначені свідки інкримінованих ОСОБА_1 дій. Фрагменти листування між ОСОБА_2 та її донькою можуть свідчити про характер відносин між зазначеними особами та жодним чином не доводять тих подій, які відбувалися о 8 год. 37 хвилин за зазначеною вище адресою 06.06.2020р. Психологічні висновки від 11.03.2020р. та 21.07.2020р., надані ОСОБА_2 також не є доказами, у розумінні ст. 251 КУпАП щодо місця, часу та дій, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 .
Данні, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього та інших документах, що були досліджені судом, та яким надана оцінка відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Протокол, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, не містить опису суті правопорушення, а особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, заперечує вчинення правопорушення за обставин викладених у протоколі.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи, що здійснення підтримки обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення відповідними органами не здійснюється, а суд не здійснює збирання додаткових доказів за власною ініціативою, враховуючи такі засади провадження як диспозитивність, змагальність, забезпечення права на захист, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про відсутність як подій, так і складу адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.284, п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.9, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251-252, 173-2, 280, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.В. Єсауленко