707/1733/20
2/707/890/20
04 листопада 2020 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Щербак-Стерниш Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить суд прийняти рішення, яким шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 26 вересня 1975 року Драбівським райвідділом ЗАГС Черкаської області, актовий запис № 77, - розірвати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 вересня 1975 року сторони по справі зареєстрували шлюб. Спільних дітей від шлюбу не мають. Збереження шлюбу, спільне життя та ведення господарства неможливе, так як з 2006 року проживають окремо, тому що відповідач співмешкає з іншою жінкою. Почуття любові та поваги один до одного втрачені.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 28 вересня 2020 року; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
28 вересня 2020 року за заявою позивачки ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з введеними карантинними обмеженнями, судове засідання було відкладено до 04 листопада 2020 року.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Розгляд справи просила проводити за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечила. Після розірвання шлюбу просила суд залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій заявлені позовні вимоги визнав.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджується наявними у справі доказами, шлюб між сторонами зареєстровано 26 вересня 1975 року, що засвідчується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 вересня 1975 року. Шлюбні відносини не склалися. З 2006 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть та сімейних зв'язків не підтримують. Подружні відносини між ними припинені.
При цьому суд бере до уваги позицію відповідача, який в межах розгляду даної справи визнав позов та не заперечує факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За приписами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 114 СК України визначено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У п. 126 рішення у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийняте судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, отже, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам.
Крім того, суд наголошує, що він не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин. Вільність та рівність цих стосунків, а також можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, а тому вважає необхідним позов задовольнити, а шлюб - розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач у справі є особою з інвалідністю І групи, що підтверджено копією її пенсійного посвідчення, ухвалюючи рішення, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., які підлягали сплаті позивачкою при зверненні до суду з цим позовом.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 вересня 1975 року Драбівським райвідділом ЗАГС Черкаської області, актовий запис № 77, - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано 04 листопада 2020 року.
Суддя: Т. А. Миколаєнко