Справа № 127/13544/20
Провадження № 2/127/2103/20
(ЗАОЧНЕ)
04.11.2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі Мироненко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач підписав заяву №б/н від 23.11.2012, якою приєднався до умов та правил надання банківських послуг позивачем. У подальшому, 07.11.2015 позивачем було надано відповідачу кредитний ліміт 1300 грн., який 31.01.2017 збільшено до 10 700 грн.
Позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, відповідачем не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі. Станом на 29.03.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 174 567, 72 грн.
Однак позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором від 23.11.2012 в сумі 134 679, 10 грн, з яких 23 600, 73 грн заборгованість за простроченим тілом кредита, 8246, 72 грн заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 102 831, 65 грн пені за період з 23.11.2012 по 01.06.2019, а також понесені ним судові витрати.
Представник позивача за довіреністю Поліщук Т.В. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просить розглянути справу в порядку заочного розгляду, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.1-5).
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно із ч.1 ст.281 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи згоду представника позивача, суд вважає необхідним розглянути справу без участі відповідача та ухвалити відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відтак, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, 23 листопада 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк», назву якого з 14.06.2018 було змінено на АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 29).
Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Разом із тим, в анкеті-заяві від 23 листопада 2012 року тип процентної ставки, її розмір, орієнтовну сукупну вартість кредиту не зазначено, вона не містить інформації про видачу відповідачу платіжної картки певного типу, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
У цій заяві також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді комісії, неустойки (пені чи штрафу) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, як і розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст. 625 ЦК України.
15.05.2013 позивачем було надано кредитну картку відповідачу, а 07.11.2015 ним було збільшено кредитний ліміт з 00, 00 грн до 1 300, 00 грн., який згодом змінювався неодноразово, а ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 10 700, 00 грн (а.с.27-28).
Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_1 за період з 15.05.2013 по 01.03.2020 (а.с.16-26).
При цьому, між сторонами не підписано будь-якого документу про погодження розміру процентної ставки у зв'язку із відкриттям (збільшенням) позичальнику кредитного ліміту, погодження розміру неустойки тощо, про існування такого документу позивач не заявляв у ході судового розгляду та не надав його копію.
Згідно з наданим банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 29.03.2020 становить 174 567,72 грн, з яких: 23 600, 73 грн заборгованість за простроченим тілом кредита, 8 246,72 грн заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 147 720, 27 грн - нарахована пеня.
Разом із тим, у позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача лише частину нарахованої пені, а саме за період з 23.11.2012 по 01.06.2019, що становить 102 831, 65 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 23 листопада 2012 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23.11.2012, а також витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms як на невід'ємну частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розумів відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 листопада 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами було погождено у письмовому вигляді розмір пені за порушення умов кредитного договору.
Крім цього, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з п.22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» нарахованої пені, необхідно відмовити.
Щодо заборгованості по тілу кредиту, то як слідує з розрахунку банку, тіло кредиту становить 23 600, 76 грн (а.с.7-14).
Однак, з наданого розрахунку вбачається, що у період з 23.11.2012 по 30.09.2019 відповідач частково погашав борг, із яких частина грошових коштів у розмірі 1200 грн банком було зараховано як погашення пені, розмір якої сторонами не узгоджувався.
Зважаючи на те, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді роміру пені, вказану суму необхідно врахувати як часткове погашення тіла кредиту (23 600, 76 - 1 200 = 22 400, 76).
Разом із тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У зв'язку з цим грошові кошти у розмірі 22 400, 76 грн, отримані відповідачем у кредит (тіло кредиту) підлягають стягненню.
Крім цього, банк, пред'являючи вимоги щодо погашення кредиту, окрім заборгованості за тілом кредиту, також просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 8246,72 грн, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що із 01 квітня 2019 року впроваджені зміни умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про зміни до п.2.1.1.2.12. умов та правил надання банківських послуг від 01 квітня 2019 року щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд», а також даних про те, що відповідач ознайомився із цими змінами, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для висновку про те, укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України.
З розрахунку заборгованості видно, що відсотки за ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01 жовтня 2019 року по 23 березня 2020 року, тобто за 181 день прострочки.
Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: % = сума боргу*процентну ставку/100%/365*кількість днів.
Тому 3% річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01 жовтня 2019 року по 23 березня 2020 року, за 181 день становлять суму 333, 25 грн (22400,76*3/100%/365*181), й саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 22 734 грн 01 коп, з яких за простроченим тілом кредиту - 22 400 грн 76 коп, 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України - 333 грн 25 коп, у той час як в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір, понесений позивачем у розмірі 2 102 грн. 00 коп. згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (16, 88%), що становитиме 354 грн 82 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207, 212, 509, 525, 526, 530, 536, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 23 листопада 2012 року в сумі 22 734 грн 01 коп (двадцять дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні 01 копійка), з яких за простроченим тілом кредиту - 22 400 грн 76 коп, 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України - 333 грн 25 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 354 грн 82 коп (триста п'ятдесят чотири гривні 82 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя