Іменем України
"05" листопада 2020 р. Справа153/1649/20
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, працює заступником керуючого магазину «Грош», за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що 02.11.2020 о 14 годині 00 хвилин була відсутня за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 під час того, як знаходилася на самоізоляції, чим порушила Постанову КМУ №641 від 22.07.2020 зі змінами Постанови КМУ №956 від 19.10.2020.
ОСОБА_1 вину в скоєнні правопорушення не визнала, пояснила, що її донька захворіла на Covid-19 і її відправили на амбулаторне лікування додому. З 23.10.2020 донька перебувала вдома. Сімейний лікар ОСОБА_2 26.10.2020 повідомила ОСОБА_1 , що їй слід перебувати з донькою вдома і 30.10.2020 здати аналіз. 30.10.2020 вони здали аналіз і результат мав бути 03.11.2020. Однак результат аналізу (негативний) був раніше, а саме: 02.11.2020, тому вона і вийшла до магазину за продуктами харчування. Просила провадження стосовно неї закрити, оскільки вважає, що нічого не порушила.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок та процедура оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України передбачені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом №1376 від 06.11.2015 МВС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №396335 від 02.11.2020; рапорт поліцейського СРПП №2 Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області капрала поліції Родзинської О. від 02.11.2020; відеозапис з нагрудної камери; копію результату аналізу на наявність в ОСОБА_1 показника РНК SARS-CoV-2 від 02.11.2020 №104267 - результат негативний, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.44-3 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст.44-3 КУпАП.
Згідно підпункту 3 пункту 10 постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на період дії карантину забороняється самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації.
Згідно з положеннями ст.31 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Відповідно до пунктів 20,21,22,23,24,25 постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», самоізоляції підлягають: особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації. До системи вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції: лікуючим лікарем - про осіб, щодо яких є підозра на інфікування, або осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, про перелік осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19. За погодженням з лікуючим лікарем або працівниками державних установ Міністерства охорони здоров'я епідеміологічного профілю особа, яка потребує самоізоляції, вносить до системи інформацію, передбачену підпунктами 1-8 пункту 24 цієї постанови, самостійно через мобільний додаток. Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19. Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які: мали контакт із хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту із хворим; здійснили перетин державного кордону та проходять самоізоляцію з використанням системи через мобільний додаток, з моменту перетину державного кордону. Зобов'язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції або з інших підстав, установлених цією постановою. Установлений строк самоізоляції може бути змінено відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я особами, визначеними абзацами третім - п'ятим пункту 21 цієї постанови. У разі здійснення особою самоізоляції до системи вноситься інформація про:
1) прізвище, ім'я, по батькові особи;
2) стать;
3) дату народження;
4) визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи);
5) зареєстроване місце проживання особи;
6) засоби зв'язку (номер телефону);
7) місце роботи, заклад освіти із зазначенням їх адрес;
8) наявність можливості забезпечення піклування про особу іншими осбами;
9) стан здоров'я (зокрема про перебіг хвороби COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, про госпіталізацію особи);
10) контактних осіб (за наявності);
11) строк самоізоляції.
Лікуючий лікар вносить до системи інформацію про пацієнтів, у яких підтверджено випадок COVID-19 та які не потребують госпіталізації, а також формує перелік контактних осіб за інформацією, наданою хворими.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого слідує, що 02.10.2020 нарядом поліції здійснювалась перевірка по місцю проживання ОСОБА_1 , яка мала знаходитися на самоізоляції, і в ході перевірки остання була відсутня по місцю проживання, чим порушила умови самоізоляції.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 входить до переліку осіб, що підлягають самоізоляції, також відсутні відомості про те, хто призначив їй зобов'язання щодо самоізоляції, строк такої самоізоляції, місце здійснення самоізоляції, повідомлення про відповідальність за порушення режиму самоізоляції та надання неправдивих даних, а також відсутні відомості з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг щодо ОСОБА_1 , які мали б бути внесені відносно неї на підставі п.24 та п.25 постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» лікуючим лікарем у разі здійснення особою самоізоляції.
Частиною 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає до закриття у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КК України.
Керуючись ст. 221, п.1 ст.247, ст.283, п.3 ч.1 ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя Р.В. Швець