Справа № 137/1112/20
"03" листопада 2020 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача-адвоката Габрука М.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пеньківська сільська рада Літинського району Вінницької області, про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на спадковий житловий будинок в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що коли він звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті батька то йому відмовлено у цьому з причин відсутності документів необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином ОСОБА_1 просить суд: встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Габрук М.А. в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав зазначених у позові. Витрати зі сплати судового збору просили залишити за позивачем .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, підтвердила обставини викладені позивачем у позовній заяві. До матеріалів справи надала заяву завірену уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до якої Гончарук О.П. просить розгляд справи за позовом ОСОБА_1 провести у її відсутність. Позовні вимоги визнає повністю (а.с. 15).
Представник третьої особи Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області до судового засідання не з'явився надіславши на адресу суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просять провести у відсутність представника сільської ради, а рішення просять прийняти на розсуд суду (а.с. 40).
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та надані в ній позивачем докази на обґрунтування заявлених вимог, заслухавши показання свідків суд приходить до наступних висновків.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні дала свідчення, що позивач у справі являється її сусідом. Також повідомила, що ОСОБА_1 все життя проживав з батьками по АДРЕСА_1 . Після смерті свого батька у 1995 році, ОСОБА_1 доглядав за матір'ю. Позивач надалі проживає у цьому будинку, робить ремонти, побудував гараж.
Свідок ОСОБА_5 впевнено ствердила, що ОСОБА_1 , як до, так і після смерті своїх батьків спільно проживав з ними в одному будинку котрий ремонтував, хазяйнував та обслуговував присадибну земельну ділянку, та надалі продовжує там проживати, ремонтувати та обслуговувати його.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
На підтвердження позовних вимог стороною позивача суду надані наступні докази.
Так, відповідно до довідки про реєстрацією місця проживання № 48 від 01.07.2019 (а.с. 8) ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 . Відповідного свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 10) ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10). Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 11) батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Листом Літинської державної нотаріальної контори № 2046/02-17 від 27.12.2019 (а.с. 12) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю документів необхідних для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до довідки виконавчого комітету Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 677 від 27.06.2019 (а.с. 13) ОСОБА_3 , 1945 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав до дня смерті в АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_6 , 1944 року народження. Відповідно до довідки виконавчого комітету Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області № 678 від 27.06.2019 (а.с. 14) будинок по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 , 1945 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витягом з погосподарської книги за № 684 від 24.07.2020 за період 1996-2000 р.р. (а.с. 16) зазначається, що спільно із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 також зареєстрований її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Технічним паспортом (а.с. 17-21) зазначається технічна характеристика будинку по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету пеньківської сільської ради народних депутатів від 17.03.1994 (а.с. 93), ОСОБА_3 у приватну власність передано земельну ділянку по АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства.
Щодо позовної вимоги в частині прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майно після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та враховуючи показання свідків, суд вважає необхідним встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення даного факту.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадковий житловий будинок.
Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо. Окрім того, позивач ОСОБА_1 не може нотаріально оформити свої спадкові права, тому суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі та визнати за ним право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті батька та складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якого прийняв спадкоємець за законом ОСОБА_1 (позивач у справі).
Згідно ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судові витрати, за клопотанням позивача та його представника, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 200, 206, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, ст. ст. 6, 86, 101, 525-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 16, 328, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., беручи до уваги правову позицію, викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», правову позицію ВССУ від 24.01.2011 р. у справі № 6-2064св10, суд,
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок літера "А" загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 41,4 кв.м., допоміжною площею 12,8 кв.м., веранду літера «а1», ганку, літньої кухні-гаражу-сараю літера «Б», сараю літера «В», погребу «п/В», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.