Справа № 137/224/20
"04" листопада 2020 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Желіховського В.М.
секретаря судових засідань Голоти О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Літині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право на проживання та користування таким,-
До суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право на проживання та користування таким, в якій зазначає, що вона являється власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Даний будинок належить її на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим 16.06.2011 року державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори.
У вказаному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , так як був чоловіком її доньки ОСОБА_3 . Однак, у зв'язку з тим, що спільне життя у них не склалося, даний шлюб був розірваний рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 17.08.2017 року.
Відповідач в добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, періодично проживає в будинку, зловживає алкогольними напоями, чинить перешкоди у користуванні будинком. Тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав як власника будинку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заєць Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги з підстав зазначених в позові підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день час та місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином, про що свідчить розписка та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань не надходило.
З урахуванням позиції сторони позивача, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне за згодою позивача на підставі ст. 280 ЦПК України постановити заочне рішення, яким позов задовольнити повністю з наступних підстав.
Так, відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим 16.06.2011 року (а.с.8) ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17.08.2017 р. (а.с.9) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний.
Відповідно до довідки Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за №181 від 13 лютого 2020 року (а.с.10) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Проживає за вищевказаною адресою періодично, участі по догляду за будинком не приймає.
Відповідно до листа за №1219/220/01-2020 від 19 лютого 2020 року (а.с.11) ОСОБА_3 зверталася до Літинського ВП з приводу того, що колишній чоловік ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу, постійно зловживає спиртними напоями, не хоче залишити її місце проживання та постійно створює конфлікти. Дана подія була зареєстрована в ЖЄО за №2871 від 14.08.2018. Під час розгляду даних матеріалів стосовно ОСОБА_2 винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення протиправної поведінки. У подальшому, 15.08.2018 по даних матеріалах прийнято рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян».
Відповідно до копії акту факту проживання від 27.02.2020 р. (а.с.21) ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в глиняно-вальковому старому будинку по АДРЕСА_1 , одиноко. Власником будинку є ОСОБА_1 . В ході проведеного огляду комісією встановлено, що гр. ОСОБА_2 дійчно здіснює перешкоди у користуванні житловою площею, псує майно, яке належить ОСОБА_1 . Сім'я постійно перебуває в психологічному напруженні (залякування, приниження, постійні п'янки).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів «2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно частин 1, 2 і 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, оскільки позивач є законним власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а реєстрація відповідача ОСОБА_2 позбавляє можливості повною мірою володіти, користуватись та розпоряджатися вищезазначеним будинком, чим обмежуються його права як власника згаданого об'єкта нерухомості, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.4,12,48,76,81, 206, 247, 259,263-268, 280 ЦПК України і на підставі ст.ст.316,317,319,321,386,391 ЦК України, ст.71,72 ЖК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право проживання та користування будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на відповідний рахунок витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Копію заочного рішення протягом 2 діб направити відповідачеві та роз'яснити, що заяву про перегляд заочного рішення відповідач може надіслати до суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за
Суддя : Желіховський В. М.