05 листопада 2020 року м. Чернівці Справа № 723/2811/20
Провадження №22-ц/822/900/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І. Н.,
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
секретар: Собчук І.Ю.,
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Дячук О.О., дата складання повного тексту рішення невідома, -
У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилалось на те, що відповідно до договору № б/н від 19.05.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з часом кредитний ліміт було збільшено до 4000 грн, із сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем станом на 31.03.2020 року виникла заборгованість в розмірі 314311,96 грн, проте позивач просить стягнути заборгованість за період з 19.05.2009 року по 31.01.2019 року, яка складається з наступного:
- 3527,59 грн-заборгованість за тілом кредиту;
- 130688,04 грн-заборгованість за відсотками за користування кредитом.
На підстав наведеного АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19.05.2009 року у розмірі 134215 грн 63 коп станом на 31.03.2020, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.05.2009 року в розмірі 3527 грн 59 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не врахував, що у заяві позичальника зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом - 2,5% на місяць, тип кредитної картки - «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та початкову суму кредитного ліміту - 500 грн. Також суд не врахував надану банком довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем, якою визначено, зокрема, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 134 215 грн 63 коп., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, що є підставою для відмови в участі представника апелянта в перегляді судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Чернівецького апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції посилався на те, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 19.05.2009 року шляхом підписання заяви, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам про письмову форму договору. Крім того, банк систематично змінював зміст Умов та Тарифів надання послуг, а отже надані позивачем Правила надання банківських послуг «ПриватБанку» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що у наданій позивачем анкеті-заяві позичальника не зазначено розмір процентної ставки та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання. Крім того матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем витяг з Тарифів та витяг із Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було належним чином повідомлено відповідача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які позивач вважає узгодженими. Обґрунтовує свої висновки посилаючись на постанову Великої Плати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа №342/180/17.
Апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 06.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке 21.05.2018 змінило своє офіційне найменування на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н від 19.05.2009 року, згідно умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, кредитний ліміт було збільшено до 4000 грн, із сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зі змісту заяви вбачається, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами 2,5% на місяць (30% річних) на залишок заборгованості.
Позивач посилаючись на розрахунок заборгованості за договором б/н від 19.05.2009 року, вказує, що відповідач належним чином умови договору не виконувала внаслідок чого у неї перед позивачем станом на 31.03.2020 рік виникла заборгованість в розмірі 314311,96 грн, проте позивач просить стягнути тільки частину заборгованості в сумі 134215,63 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Довідкою АТКБ «ПриватБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 отримала 19.05.2009 року картку № НОМЕР_1 , яка в подальшому була пролонгована тричі, а саме 19.04.2010 року, 09.02.2011 року, та 21.10.2013 року, остання зі строком дії до кінця липня 2017 року (а.с.14).
Таким чином, строк дії договору відповідає строку дії кредитної картки - до липня 2017 року включно. У межах цього строку позичальник зобов'язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Як вбачається із заяви про оформлення кредитки сторони погодили розмір процентної ставки на момент укладення кредитного договору на рівні 30 % річних (2,5 % на місяць) (а. с. 15).
Відсотки за користування кредитом передбачені договором нараховуються та стягуються до закінчення дії договору, після цього вимоги пред'являються виключно в порядку ст. 625 ЦК України (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що підписана позичальником ОСОБА_1 заява містить базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами -2,5% на місяць (30 % на рік).
Враховуючи строк кредитування до останнього дня липня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення передбаченої договором (заявою) заборгованості за відсотками передбаченими договором, нарахованими банком після 31 липня 2017 року.
Крім того, правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа №342/180/17, який застосував суд першої інстанції, не може поширюватись на спірні правовідносини, оскільки в ньому предметом розгляду були інші обставини справи, а саме наявність двох складових умов для його застосування: заперечення щодо Умов та Правил кредитування, а також відсутність підпису позивача в ньому. Проте, обставини цієї справи не містять заперечень позичальника щодо умов кредитування.
Згідно наданих банком додаткових пояснень в розрахунку заборгованості станом на 31.03.2015 року нарахована загальна сума відсотків в розмірі - 2657 грн 42 коп.
За період з 01.04.2015 року по 31.07.2017 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом не змінився, тобто погашення кредиту не відбулося. Однак, в цей же період відбулося погашення відсотків. Так, 02.10.2015 року - 26,26 грн та 28.12.2016 року - 570,64 грн, всього погашено 596,90 грн.
За період з 01.04.2015 року по 31.07.2017 року, який становить - 853 дні, сума нарахованих відсотків із розрахунку відсоткової ставки, яка вказана в договорі між сторонами 2,5% місячних, становить 3527,59 грн *30%/360*853=2507,53 грн.
Отже, заборгованість по відсоткам складає: 2657,42+2507,53-596,90=4568,05 грн.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Справа була розглянута в загальному порядку, заява про сплив позовної давності звернення із позовом до суду відповідачем не подавалась.
Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за відсотками в повному обсязі, суд першої інстанції вищезазначені обставини справи не врахував.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 19 травня 2009 року до 31 липня 2017 року в сумі 4568,05 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно матеріалів справи позивач АТ КБ «Приватбанк» при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 2102 грн, при поданні апеляційної скарги на рішення суду - в сумі 3153 грн.
Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 178,65 грн, із яких: 71,45 грн сплачених при поданні позову та 107,20 грн сплачених при поданні апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 05 листопада 2020 року.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні відсотків скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість зі сплати відсотків за кредитним договором № б/н від 19 травня 2009 року в період з 19 травня 2009 року по 31 липня 2017 року в сумі 4568 гривень 05 копійок (чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень п'ять копійок).
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати в сумі 178 гривень 65 копійок.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк