03 листопада 2020 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
законного представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 2020 року, щодо:
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , молдованина по національності, громадянина України, уродженця с. Бояни та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід-поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку-Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної Установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» строком на 60 діб, а саме - до 14.12.2020 року.
На дану ухвалу районного суду захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 16.10.2020р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, що раніше обраний відносно ОСОБА_7 , звільнити ОСОБА_7 , як особу яка незаконно та свавільно позбавлена свободи.
ЄУНСС: 716/1511/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/480/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: в порядку КПК України
Апелянт посилається на те, що ухвала суду прийнята з істотними порушеннями норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження.
Зокрема, зазначає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 було надано йому безпосередньо в судовому засіданні, чим позбавлено його можливості надати заперечення, а клопотання захисту про оголошення перерви та надання можливості підготовити письмові заперечення, на його думку, суд розцінив майже як зловживання процесуальними правами.
Стверджує, що районним судом несподівано для учасників судового процесу, заявив, що не розглядає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , при цьому судом не було роз'яснення учасникам судового процесу про те, що суд з власної ініціативи приступає до розгляду питання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , не завершуючи розгляд по суті наявного клопотання прокурора з цього питання.
Вважає, що суд не надав належної оцінки відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також вказує,що суд не оцінив наявних у матеріалах провадження доказів,які спростовують факт вчинення його підзахисним суспільно небезпечного діяння та були отримані,на думку захисника, з порушенням норм КПК України,а тому є недопустимими і наводить доводи в обґрунтування такої позиції.
Вважає, що продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 обумовлене небажанням встановити істину у провадженні та приховати злочин, який вчинений іншою особою
Викладені обставини, на думку захисника, є підставою для скасування судового рішення про продовження запобіжного заходу
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 та законного представника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора про відсутність підстав для скасування ухвали суду,дослідивши надані матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів приходить до наступного висновку.
Встановлено, що Садгірським районним судом м. Чернівці здійснюється новий судовий розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку у кримінальному провадженні за №12016260090000204 від 25.06.2016 року щодо ОСОБА_7 про вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання в районному суді, згідно ст. 331 КПК України, поставлено на обговорення питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді - поміщення ОСОБА_7 до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, тобто його госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, оскільки даний запобіжний захід спливає 26.10.2020р.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 25.06.2016 року біля 11 год., знаходячись в Свято-Успенському чоловічому монастирі в АДРЕСА_2 , на грунті неприязних відносин у ході словесної суперечки з ОСОБА_9 , умисно, з метою позбавлення життя, наніс останньому удар ножем
у черевну порожнину, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення в області черевної порожнини з ушкодженням печінки, а потім, наздогнавши потерпілого, який почав втікати, наніс з цією ж метою декілька ударів ножем у спину.
Свій злочинний умисел ОСОБА_7 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий забіг в одне з приміщень монастиря, зачинив за собою двері та не допустив туди нападника. Крім того, в ситуацію втрутилися сторонні громадяни, які і обеззброїли ОСОБА_7 та припинили злочинну діяльність.
Розглядаючи питання про доцільність продовження строку застосування запобіжного заходу, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, обґрунтовано зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були заявлені на час обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, не зменшились та продовжують існувати, а застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку особи.
Так, суд зважив, що згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 05.10.2016 року, ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій він також перебував у хворобливому стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом(а.с.3-5).
Такі дані щодо стану здоров'я ОСОБА_7 підтверджені наданими у подальшому висновками комісії лікарів-психіатрів Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» №597 від 16.05.2017р, №1254 від 10.11.2017р., №507 від 07.05.2018р., №1140 від 02.11.2018р., №455 від 25.04.2019р., №1093 від 21.10.2019р.(а.с.7-20)
Згідно висновку №350 від 08.04.2020р. зазначеної вище комісії лікарів спеціалізованого медичного закладу ОСОБА_7 за станом психічного здоров'я потребує продовження застосування заходів медичного характеру в умовах закладу з наданням психіатричної допомоги з суворим наглядом.
У цьому висновку зазначено, що хворий становить особливу небезпеку для оточуючих(а.п.21-22)
На момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу - поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, у районному суді, та на момент розгляду апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу районного суду, іншого висновку комісії лікарів-психіатрів щодо стану здоров'я ОСОБА_7 та про те, що він перестав становити особливу небезпеку для оточуючих немає.
Суд зважив на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та підстав вважати, що ОСОБА_7 , у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, може, враховуючи стан здоров'я, ухилятись від суду, вчинити інше суспільно небезпечне діяння та перешкоджати кримінальному провадженню.
Судова колегія вважає, що із врахуванням ступеню тяжкості суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст.ст.15 ч.3-115 ч.1 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , обставин його скоєння, які, за підозрою, є замахом на позбавлення життя іншої людини із застосуванням ножа, а також зважаючи на висновок лікарів психіатрів №350, що хворий становить особливу небезпеку для оточуючих, суд обґрунтовано продовжив обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід.
Отже, висновки суду про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та не буде на даний час достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 судова колегія вважає правильними, а доводи, наведені у апеляційній скарзі, таких висновків не спростовують.
Із матеріалів провадження вбачається, що захисник та законний представник ОСОБА_7 - ОСОБА_7 - були присутні у засіданні районного суду та мали можливість висловлювати свої доводи та заперечення щодо продовження строку запобіжного заходу. Підстав вважати, що районним судом не була дотримана процедура розгляду питання про продовження запобіжного заходу судова колегія не вбачає.
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про порушення головуючим суддею порядку розгляду питання про продовження запобіжного заходу, відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, тобто суд в односторонньому порядку має право ініціювати розгляд даного питання, що і було зроблено головуючим суддею.
Дане питання було винесено суддею доповідачем на розгляд, та вислухано думку сторін, під час якого апелянт зазначив, що залишає дане питання на розсуд суду, такої ж позиції притримувалась законний представник обвинуваченого.
Отже, доводи апелянта в частині порушення головуючим суддею порядку розгляду питання продовження строків запобіжного заходу є безпідставними, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Перевірка доводів апелянта щодо допустимості доказів та належності для висновку про вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яким у апеляційні скарзі захисник дає оцінку, є завданням іншої стадії провадження -судового розгляду по суті кримінального провадження, де судом буде вирішено питання доведеності вини чи невинуватості ОСОБА_7 у скоєнні злочину, захисник ОСОБА_6 буде мати процесуальну можливість здійснювати його захист щодо обставин кримінального провадження та доведеності вини чи невинуватості ОСОБА_7 .
Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, також не дають підстав для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 2020 року, якою щодо ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід - поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_3
/підпис/ ОСОБА_2
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
05.11.2020 року
(дата засвідчення копії)