(додаткова)
«03» листопада 2020 року
м. Харків
справа № 639/6483/18-ц
провадження № 22з/818/314/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року в складі судді Баркової Н.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, який в подальшому уточнив.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги, визначені в позовній заяві; вирішити питання щодо судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково; рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право приватної власності за ОСОБА_1 на: Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 65,9 кв м; Ѕ частину нежитлового приміщення третього поверху № 14 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 5,7 кв м; Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 площею 40,9 кв м; Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 площею 67,1 кв м; Ѕ частину автомобіля KIA CERATO, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі, кузова й рами: НОМЕР_2 ; визнано право власності за ОСОБА_3 на: Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 65,9 кв м; Ѕ частину нежитлового приміщення третього поверху № 14 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 5,7 кв м; Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 площею 40,9 кв м; Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 площею 67,1 кв м та Ѕ частину автомобіля KIA CERATO, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі, кузова й рами: НОМЕР_3 ; в іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20 179, 15 грн.
15 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що до апеляційної скарги долучався орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. Однак, у ході розгляду апеляційної скарги ним були понесені додатково неочікувані витрати на професійну правничу допомогу за рахунок проведення додаткових судових засідань та виконання додаткових документів, відображених у акті прийому передачі послуг. Тому, остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені ним у суді апеляційної інстанції, становить 23 000,00 грн.
Зазначив, що оскільки його апеляційну скаргу задоволено частково (71% від усіх вимог), то у нього виникло право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги в розмірі 16 333,00 грн.
Вказав, що під час підготовки до подання позовної заяви, у ході розгляду цивільної справи він здійснив оплату послуг професійної правничої допомоги, яка надавалася адвокатом Бущаном А.О. на загальну суму 23 500,00 грн. Вона полягала в підготовці до написання позовної заяви, підготовки клопотань та заяв у ході розгляду справи, написанні відповіді на відзив, представництво під час судових засідань, формуванні пакетів документів позовної заяви, відповіді на відзив, інших процесуальних документів та їх направлення до суду. Разом з тим, оскільки його апеляційну скаргу задоволено частково (71% від усіх вимог), то у нього виникло право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду позовної заяви в суді першої інстанції в розмірі 16 685,00 грн.
Просив вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що він поніс під час підготовки до подання апеляційної скарги, її подання, представництва його в суді апеляційної інстанції, під час ухвалення постанови по суті справи пропорційно до задоволених вимог та стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в розмірі 16 330,00 грн; вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що він поніс під час підготовки до подання позовної заяви, її подання, представництва його в суді першої інстанції, під час ухвалення рішення по суті справи пропорційно до задоволених вимог та стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в суді першої інстанції в розмірі 16 685,00 грн.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Бущан А.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 27 від 06 листопада 2018 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю, серія ПТ № 2180 від 19 червня 2018 року, ордеру ПТ № 078728 на надання правової допомоги від 06 листопада 2018 року, ордеру ВІ на надання правової допомоги від 14 травня 2020 року (а.с.6, 7, 8 том 1, а.с.9-11, 51, 52, 53, 82, 152-154 том 2).
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 просив вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що він поніс під час підготовки до подання позовної заяви.
Проте, як вбачається зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року колегією суддів, зокрема, вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, наданих ОСОБА_1 в суді першої інстанції та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 166,65 грн витрат на правничу допомогу, наданих ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення, оскільки дане питання вже вирішено.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що він поніс під час підготовки до подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу, які поніс ОСОБА_4 та очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції (а.с.54 том 2).
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково; питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_1 адвокатом Бущаном А.О. у суді апеляційної інстанції, не вирішувалось, оскільки ним не було надано доказів щодо розміру таких витрат.
Докази розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу подано адвокатом Бущаном А.О. поштою 09 жовтня 2020 року, тобто в межах п'ятиденного строку з дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Зазначене є підставою для ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Водночас, судова колегія вважає розмір суми витрат на правову допомогу завищеним, виходячи з наступного.
Як вбачається з розділу 4 договору про надання правової допомоги № 27 від 06 листопада 2018 року розмір гонорару обраховується за фіксованим розміром, виходячи з тарифів на правові послуги адвоката, долучені до цього договору. Конкретна сума за надання правової допомоги адвокатом обраховується на підставі тарифів із врахуванням виду та складності справи та інших істотних обставин. Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, який має перелік замовлених послуг та банківські реквізити для оплати. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг.
З акту прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 27 від 06 листопада 2018 року, складеного 09 жовтня 2020 року вбачається, що адвокатом Бущаном А.О. надано ОСОБА_1 правничу допомогу з підготовки до написання, виконання апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова за період з 12 травня 2020 року по 14 травня 2020 року вартістю 7500,00 грн, з підготовки пакету документів апеляційної скарги для поштового відправлення 14 травня 2020 року в розмірі 500,00 грн, з участі у судовому засіданні в Харківському апеляційному суді: 23 червня 2020 року - 3000,00 грн, 08 вересня 2020 року - 3000,00 грн, 15 вересня 2020 року - 3000,00 грн, 05 жовтня 2020 року - 3000,00 грн, з вивчення нових доказів по справі, підготовка до написання, виготовлення тексту відповіді на письмові пояснення відповідача за період з 28 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 3000,00 грн.
Також, позивачем надано квитанцію № 1 від 14 травня 2020 року про сплату адвокату Бущану А.О. за надані послуги в розмірі 8000,00 грн, квитанцію № 2 від 23 червня 2020 року - 3000,00 грн, квитанцію № 3 від 08 червня 2020 року - 3000,00 грн, квитанцію № 4 від 15 вересня 2020 року - 3000,00 грн, квитанцію № 5 від 30 вересня 2020 року - 3000,00 грн, квитанцію № 6 від 05 жовтня 2020 року - 3000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 23 червня 2020 року протягом 10 хвилин, 08 вересня 2020 року протягом 34 хвилин та 05 жовтня 2020 року протягом 18 хвилин, що підтверджується протоколами судових засідань (а.с.83, 89, 132-133 том ). Крім того, ним складено та подано до суду відповідь на письмові пояснення (а.с.127 том 2).
В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою заяву та просив її задовольнити.
Враховуючи, що представник позивача ОСОБА_2 приймав участь під час розгляду справи в суді першої інстанції та йому відомі обставини справи, доводи сторін і відповідна судова практика, та пояснення, надані до суду апеляційної інстанції, фактично відтворюють позицію позивача, висловлену під час розгляду справи судом першої інстанції, а представництво у судових засіданнях тривало лише протягом 1,02 години в цілому, судова колегія вважає, що зазначений адвокатом в акті прийому-передачі послуг час, витрачений на надання відповідних юридичних послуг, не відповідає їхній складності, тому розмір оплати за надання таких послуг безпідставно завищено.
Виходячи з викладеного, зважаючи на складність справи і обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, судова колегія вважає, що обґрунтованим є розмір витрат, понесених позивачем на надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у сумі 4000,00 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000,00 грн витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 05 листопада 2020 року.