Іменем України
04 листопада 2020 року м. Кропивницький
справа № 393/149/20
провадження № 22-ц/4809/1142/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий -Дуковський О.Л. (суддя - доповідач),
судді - Єгорова С.М., Письменний О.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року (суддя Рачкелюк Ю.В.), -
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Новгородківського районного суду Кіровоградської області із позовом про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 18.09.2018 року у розмірі 35624,99 грн.
В позові зазначений розрахунок боргу станом на 20.12.2019 року, визначено так: 18822,85 грн. - заборгованість за тілом кредиту, з яких 20, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 18802, 85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9826,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 4803,47 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штраф, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1672, 62 грн. - штраф (процентна складова).
В обґрунтування вимог вказано, що 18.09.2018 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за договором, у результаті чого станом на 20 грудня 2019 року виникла заборгованість в сумі 35624,99 грн.
Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 18.09.2018 року у сумі 20,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягають кредитні кошти, які були фактично отримані позичальником і добровільно не повернуті. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутні відомості щодо домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, згідно якою просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами, належне повідомлення про умови кредитування, а також про невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань. Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов'язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг. Крім того, відповідач користувався картковим рахунком, а отже визнавав укладення кредитного договору, а відтак погодився з його умовами. Вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема, погашення заборгованості, що підтверджується, крім наданим розрахунком заборгованості, випискою із рахунку відповідача.
Відсутність підпису позичальника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки такий договір за своєю суттю є договором приєднання. Підписана відповідачем анкета-заява та паспорт споживчого кредиту засвідчують, що він повністю згоден з умовами кредитування та отримав кредит саме на таких умовах, у тому числі погоджувався на сплату процентів та штрафів у встановленому розмірі.
Апеляційне провадження у справі відкрито.
Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Судом встановлено, що 18.09.2018 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано платіжну картку.
Відповідно до нової редакції статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 34-37).
18.09.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 9).
Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 20000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним (а.с. 12).
Крім того, позивачем наданий Паспорт споживчого кредиту, де міститься інформація про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту від 18.09.2018 року, з підписом позичальника, в якій зазначено, що викладена інформація зберігає чинність та є актуальною до 03.10.2018 року (а.с. 10-11).
За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, проте, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає складові: 18822,85 грн. заборгованість за тілом кредиту, з яких 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту та 18802, 85 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9826,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 4803,47 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штраф, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1672, 62 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 2-6). До вимоги заявлено 35624,99 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, належним чином не виконав своє зобов'язання щодо своєчасного та повернення у повному обсязі фактично отриманих кредитних коштів в сумі 20, 00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю.
ОСОБА_1 судове рішення не оскаржувалося, пояснення до заявлених вимог в порядку передбаченому процесуальним законодавством, не подавалося.
Позивач оскаржив судове рішення у повному обсязі.
З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Анкета-заява позичальника не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору саме в розмірі 20000 грн., а також в ній не зазначена процентна ставка (а.с. 9).
Проте, у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3 %, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 12). Зазначений витяг не містить підпису відповідача.
На підтвердження своїх позовних вимог, Банком було надано до суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 18.09.2018 станом на 20.12.2019 (а.с. 7-8).
Інших доказів існування заборгованості у зазначеному розмірі не було надано до суду першої інстанції, виходячи з чого перевірити розмір нарахованих відповідачу процентів та штрафних санкцій не було змоги.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія судді дійшла наступних висновків.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, зазначений розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, та ініціалів.
Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь Банку фактично отриманих позикодавцем та неповернутих ним кредитних коштів у сумі 20,00 грн.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками і штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.09.2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті Банку, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.09.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову із підтвердженням того, що саме вони діяли на час укладення кредитного договору між сторонами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана відповідачем, лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які є в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.09.2018 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків та штрафів погоджується колегія суддів.
Подаючи апеляційну скаргу, на обґрунтування своїх вимог, Банком додано до неї виписку по картці, виданій ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , за період з 01.01.1999 по 16.06.2020 (а.с. 72-73) , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на Перев'язкаО.І. (а.с. 74) та довідку про строк дії картки (а.с. 75) .
Частиною 3 статті 367 ЦПК України, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, суд апеляційної інстанції не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони до суду першої інстанції позивачем не подавалися та не були предметом дослідження.
Крім того, в матеріалах справи відсутні заяви Банку про долучення вищевказаних доказів, а також відсутнє мотивування та не надано підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, штрафів погоджується колегія суддів, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства.
Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, штрафів за користування кредитом.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення, а заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді С.М. Єгорова
О.А. Письменний