Провадження № 33/803/1401/20 Справа № 209/2646/20 Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І.
05 листопада 2020 року м. Дніпро
05 листопада 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП направлено до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області для розгляду за місцем проживання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року направлено матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області для розгляду за місцем проживання особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 28 жовтня 2020 року подав до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на подачу апеляції на постанову суду, скасувати постанову суду про направлення справи до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, роз'яснити суду першої інстанції про необхідність направлення подання про розгляд справи про адміністративне правопорушення, після чого вирішити питання про направлення справи для розгляду за підсудністю до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке апеляційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.
Таким чином, Кодексом України про адміністративні правопорушення, не передбачено можливість оскарження судового рішення про направлення справи про адміністративне правопорушення до іншого суду за підсудністю.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постанова місцевого суду про направлення справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за підсудністю до іншого суду, раніше двічі оскаржувалася до апеляційного суду адвокатом Шпаком В.І. в інтересах ОСОБА_1 , за наслідками розгляду апеляційних скарг постановами Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в апеляційних провадженнях № 33/803/1276/20, № 33/803/1301/20, апеляційні скарги адвоката Шпака В.І. в інтересах ОСОБА_1 були повернуті особі, яка її подала, тобто апеляційні скарги захисника з вказаних підстав вже розглядалися апеляційною інстанцією та вказані рішення набрали чинності.
Також, суд апеляційної інстанції констатує ту обставину, що після надходження справи за підсудністю з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, останній призначив її до розгляду, викликавши учасників судового провадження, тобто прийняв справу щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП до свого провадження / а.с. 40-43 /, а тому саме зазначений суд першої інстанції, відкривши провадження, повинен ухвалити своє рішення у справі.
Усталена практика Європейського суду з прав саме вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Враховуючи те, що апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду судових рішень судів перших інстанції про визначення підсудності справи про адміністративне правопорушення, що вже неодноразово зазначалося апеляційною інстанцією, вважає за необхідне акцентувати увагу на зловживанні стороною захисту своїми процесуальними правами, які очевидно спрямовані на затягування розгляду відповідних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП направлено до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області для розгляду за місцем проживання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І. Калініч