Провадження № 22-ц/803/8047/20 Справа № 205/5041/19 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 59
27 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича, акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича, акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
У липні 2020 року позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити АТ «Альфа-Банк» вживати будь-які дії щодо виселення з квартири, розташованої в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та членів її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; заборонити АТ «Альфа-Банк» реєструвати будь-яких осіб у вищевказаній квартирі, окрім ОСОБА_1 та членів її сім'ї.
Вказана заява мотивована тим, що представники відповідача АТ «Альфа-Банк», яким достеменно відомо, що в провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа зняли позивачку та членів її сім'ї з реєстраційного обліку у спірній квартирі та постійно погрожують виселити її та членів її сім'ї.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено в частині заборони акціонерному товариству “Альфа-Банк” та будь-яким іншим особам здійснювати дії щодо виселення позивачки та членів її сім'ї з квартири, розташованої в АДРЕСА_1 до ухвалення рішення у справі.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до адресної картки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 19 лютого 2020 року знято з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 . А тому, врахувавши, що в спірній квартирі, окрім інших членів сім'ї позивачки проживає також неповнолітній ОСОБА_1 , взявши до уваги, що позивачку знято з реєстраційного обліку не зважаючи на існування між сторонами спору щодо права власності на квартиру, суд вважав, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство «Альфа-Банк» посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що є рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року про визнання осіб такими, що стратили право користування спірною квартирою. Апелянт зазначає, що вжитий захід забезпечення позову неспівмірний із предметом позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності в частині заборони акціонерному товариству “Альфа-Банк” та будь-яким іншим особам здійснювати дії щодо виселення позивачки та членів її сім'ї з квартири, розташованої в АДРЕСА_1 до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, так як він суперечить нормам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 за акціонерним товариством “Альфа-Банк”.
Тобто, дійсно вбачається спір щодо вказаної квартири.
Однак, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені види забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії, направлені на виселення осіб, що мешкають у спірній квартирі, та здійснювати реєстрацію у спірній квартирі - є такими, що не стосуються суті спору та позбавляють інших осіб, в тому числі, акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернутися до суду із позовом про виселення.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2020 року - скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко