Провадження № 22-ц/803/8055/20 Справа № 185/720/20 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 47
27 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Відділ у Павлоградському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр'ївському районах та в м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай), -
У січні 2020 року звернулася до суду з позовом до Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Відділ у Павлоградському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр'євському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай). Уточнивши письмово позовні вимоги позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай), розміром 5.29 умовних кадастрових гектар із земель колишнього КСП «Межиріч» на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 20 січня 1994 року і зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів під №4.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що починаючи з 29.06.1990 року вона була прийнята та працювала в колгоспі ім. XXII з'їзду КПРС, який розташований у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області, що підтверджується трудовою книжкою. 15.02.1992 році колгосп ім. XXII з'їзду КПРС був перейменований в колгосп «Межиріч». 10.12.1994 року позивач була звільнена з членів Колгоспу за власним бажанням. 30.01.1996 року Колгосп «Межиріч» перетворений на КСП «Межиріч».
У період паювання земель, у колективну власність колгоспу «Межиріч» було передано 10253,0 гектарів землі відповідно до рішення Межиріцької сільської Ради народних депутатів від 24.12.1993 року №14-ХХІ. Державний акт на право колективної власності був виданий 20.01.1994 року та зареєстрований в книзі державної реєстрації актів під №4.
24.03.2000 року Межиріцькою сільською радою було вирішено, що державний акт на право колективної власності на землю виданий колгоспу «Межиріч», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №4, вважати з 18.01.1997 р. - виданим для КСП «Межиріч», в зв'язку з перетворенням колгоспу у КСП.
Членам колгоспу видавалися сертифікати про право на земельну частку (пай) у відповідності зі списком, доданим до Державного акту про право колективної власності на землю. У вказаному списку позивач значиться під №407. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Межиріч» складає 5,29 умовних кадастрових гектари, вартістю 148103,64 грн.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року позов задоволено та ухвалено визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 5.29 умовних кадастрових гектар із земель колишнього КСП «Межиріч» на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 20 січня 1994 року і зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів під №4; вирішено питання стосовно судових витрат.
Ухвалюючи рішення, районний суд виходив з підстав обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що Починаючи з 29.06.1990 року ОСОБА_1 була прийнята та працювала в колгоспі ім. XXII з'їзду КПРС, який розташований у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.7-12).
15.02.1992 році колгосп ім. XXII з'їзду КПРС був перейменований в колгосп «Межиріч». 10.12.1994 року позивач була звільнена з членів Колгоспу за власним бажанням. 30.01.1996 року Колгосп «Межиріч» перетворений на КСП «Межиріч».
У період паювання земель, у колективну власність колгоспу «Межиріч» було передано 10253,0 гектарів землі відповідно до рішення Межиріцької сільської Ради народних депутатів від 24.12.1993 року №14-ХХІ. Державний акт на право колективної власності був виданий 20.01.1994 року та зареєстрований в книзі державної реєстрації актів під №4.
24.03.2000 року Межиріцькою сільською радою було вирішено, що державний акт на право колективної власності на землю виданий колгоспу «Межиріч», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №4, вважати з 18.01.1997 р. - виданим для КСП «Межиріч», в зв'язку з перетворенням колгоспу у КСП (а.с.68, 69-70).
Членам колгоспу видавалися сертифікати про право на земельну частку (пай) у відповідності зі списком, доданим до Державного акту про право колективної власності на землю. У вказаному списку позивач значиться під №407. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Межиріч» складає 5,29 умовних кадастрових гектари, вартістю 148103,64 грн. (а.с.6).
На виконання ухвали від 14 лютого 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано до суду завірену копію Державного акту на право колективної власності від 20.01.1994 року зареєстрований в книзі державної реєстрації актів під №4; витяг із додатку до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого колгоспу «Межиріч» серії ДП від 20.01.1994 року, який згідно рішення Межиріцької сільської ради від 20.03.2000 р. №11 вважається виданим КСП «Межиріч», а саме - сторінку де знаходиться порядковий номер НОМЕР_1 із прізвищем « ОСОБА_1 » (а.с.75-76).
Відповідно до частини дев'ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Так, відповідно до інформації Павлоградської РДА №01-12-613/0/334-20 від 09 липня 2020 року в протоколах загальних зборів уповноважених членів КСП “Межеріч” з 30 січня 1996 року по 10 серпня 1996 року, 18 січня 1997 року, 31 січня 1998 року, з 29 січня 1999 року по 15 червня 2000 року відсутня інформація щодо прийняття у члени КСП “Межеріч” ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення по даній справі, районний суд посилався на факт роботи ОСОБА_1 у колгоспі “Межеріч”, проте, право на земельну ділянку частку (пай) мали лише колишні члени КСП, а не працівники колгоспу.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Отже сам по собі факт включення особи до списку, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю, не є достатньою підставою для виникнення у особи права на земельну частку (пай). Для цього також необхідно, щоб відповідне КСП отримало державний акт у встановленому законом порядку, а громадянин дійсно перебував у членських відносинах з таким КСП на момент видачі держаного акту.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів вступу саме в члени КСП “Межеріч”, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2221,56 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Відділ у Павлоградському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр'ївському районах та в м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у сумі 2221,56 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко