Провадження № 22-ц/803/1861/20 Справа № 201/265/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 листопада 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Мазур Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення юридичного факту
за апеляційною скаргою Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року,-
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту фактично належності документу та допущеної помилки в цьому документі з її виправленням. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка у свою чергу, є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_3 доводиться заявнику бабусею. Дід заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , 1902 року народження та його бабуся ОСОБА_6 , 1907 року народження, уклали шлюб 19 лютого 1926 року у зв'язку з чим бабуся змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується архівною довідкою від 24 січня 2014 року № К/2791 виданої Державним архівом Житомирської області. Також, відповідно до довідки від 21 червня 2000 року № 749/м- виданої Державним архівом Житомирської області дід заявника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , через приналежність до єврейської нації, були насильно вивезені до Німеччини де з листопада 1943 року по 10 квітня 1945 року працювали в таборі в м. Арштат, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 і народилася мати заявника ОСОБА_8 , проте бабуся ОСОБА_3 при пологах померла. 10 квітня 1945 року мати заявника ОСОБА_8 була визволена з табору армією союзників, у зв'язку з чим повернулася до батьківщини своїх батьків України. 21 червня 1969 року ОСОБА_9 уклала шлюб з батьком заявника ОСОБА_10 , у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_11 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народився заявник - ОСОБА_1 . Бабуся заявника - ОСОБА_3 , належала до єврейської національності, все своє життя дотримувалася єврейських традицій та віросповідань, у зв'язку з чим і мати заявника теж належала до єврейської національності та все своє життя дотримувалася єврейських традицій і віросповідань, була зарахована до Дніпропетровської єврейської общини. В цій Дніпропетровській єврейській общини, при народженні заявника був проведений обряд «Брит мила» та наречення імені заявника. Дані обставини підтверджується відповідними довідками з державного архіву Дніпропетровської області та Дніпропетровської єврейської общини. 1930-х роках йшла боротьба з релігійними общинами і сіоністськими організаціями, а також викорінювання культури на івриті. В кінці 1930-х рр. більшість єврейських організацій закрито, а їх функціонери - репресовані. Бабуся, а потім і матір, через негативне у той час відношення суспільства до осіб єврейської національності, вимушені були приховувати свою приналежність до євреїв і не наполягати на виправленні помилкового запису щодо дійсної єврейської національності, через що в офіційних державних реєстраційних документах органів реєстрації актів громадського стану, в графі «національність» виникла помилка стосовно національності, а саме: замість національність «єврей», було помилково вписано: «національність - українець». І мати заявника, і його бабуся, страждали через цю помилку в офіційних документах все життя. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявника ОСОБА_12 .. На теперішній час заявник зарахований до Дніпропетровської єврейської общини постійно відвідує її та приймає активну участь в її діяльності, дотримується єврейських традицій та віросповідань. В той же час, вищезазначена помилка в реєстраційних державних документах суттєво впливає на його права як єврея за походженням та за національністю. Так, у вчиненому міським відділом ЗАГС м. Коростень актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року було зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «національність - українець», що є помилкою, оскільки правильним повинен бути запис «національність - єврей». Після втрати оригіналу свідоцтва про його народження, за його заявою про відновлення втраченого документу, Коростенським міським відділом ЗАГС 22 грудня 1995 року заявнику було видано Свідоцтво про його народження з поміткою « Повторно » (серія НОМЕР_1 ), в тексті якого взагалі стала відсутня графа «національність». Втім, в актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року, яка є підставою для складання/заповнення/посвідчення офіційних документів щодо громадського стану громадян України, вищезазначена помилка щодо національності заявника залишилася. Таким чином він бажає виправити помилку, зазначену в усіх його офіціальних документах органів реєстрації актів громадського стану, і безпосередньо в актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року, здійсненому Коростенським міським відділом ЗАГС, де в графі «національність» помилково вписано: «національність - українець», замість національність «єврей», і встановити справедливість та справжню свою приналежність до національності євреїв. Допущена помилка - невірність запису - не дозволяє заявнику в повній мірі реалізувати своє прагнення до етнічної приналежності до вказаного народу, викликає певні незручності при оформленні документів та інш.. Факт родинних стосунків заявника та його батьків, підтверджується свідоцтвом про народження. Він вирішив упорядкувати документи своєї родини, звернувся до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питанням виправлення вказаного, але виявилося, що всіх (інших, які вимагав відділ РАЦС) документів заявника і батька, матері для підтвердження таких родинних відносин немає, а ті що є (паспорти, свідоцтва про народження та інш.), мають неточності та помилки в правописі і виправити їх зараз немає можливості. На підтвердження цього факту про родинні відносини є і інші документи та для їх впорядкування та вирішення питань про стосунки та з майном і документами потрібно довести вказані відносини та наявність помилки. Враховуючи вище викладене, просив встановити юридичний факт допущення помилки у актовому записі цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності матері - ОСОБА_14 , правильно національність єврейка та в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей, встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за національністю єврей та Соборному районному у м. Дніпрі відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни: до актового запису цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей, задовольнивши уточнену заяву в повному обсязі (а.с.3-6).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено юридичний факт допущення помилки у актовому записі цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності матері - ОСОБА_14 , правильно національність єврейка та в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за національністю єврей.
Соборному районному у м. Дніпрі відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни: до актового запису цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей (а.с.31-36).
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року від 04 рудня 2019 року судові витрати віднесено за рахунок ОСОБА_1 (а.с. 68-69).
Не погодившись з таким рішенням суду Коростенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту - відмовити (а.с. 78-82).
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним.
Від представника заявника надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з карантином.
Враховуючи, що заявник та його представник не були позбавлені можливості заявити клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCom, колегія суддів підстави для відкладення розгляду справи не встановила. Справа розглянута за відсутності сторін та їх представників.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується свідоцтвом про його народження, (зареєстрованого міським відділом ЗАГС м. Коростень, актовий запис № 478 від 21 липня 1969 року), яка у свою чергу, є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , (зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану Лугинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис №16). Таким чином, ОСОБА_3 доводиться заявнику бабусею.
Дід заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , 1902 року народження та його бабуся ОСОБА_6 , 1907 року народження, уклали шлюб 19 лютого 1926 року у зв'язку з чим бабуся змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується архівною довідкою від 24 січня 2014 року № К/2791 виданої Державним архівом Житомирської області.
Також, відповідно до довідки від 21 червня 2000 року № 749/м- виданої Державним архівом Житомирської області дід заявника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , через приналежність до єврейської нації, були насильно вивезені до Німеччини де з листопада 1943 року по 10 квітня 1945 року працювали в таборі в м. Арштат, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 і народилася мати заявника ОСОБА_8 , проте бабуся ОСОБА_3 при пологах померла.
10 квітня 1945 року мати заявника ОСОБА_8 була визволена з табору армією союзників, у зв'язку з чим повернулася до батьківщини своїх батьків України.
21 червня 1969 року ОСОБА_9 уклала шлюб з батьком заявника ОСОБА_10 , у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану Коростенського міськвиконкому Житомирська область, актовий запис № 165, від якого 07 червня 1969 року народився заявник - ОСОБА_1 (свідоцтво про народження зареєстрованого міським відділом ЗАГС м. Коростень, актовий запис № 478 від 21 липня 1969р.).
Бабуся заявника - ОСОБА_3 , належала до єврейської національності, все своє життя дотримувалася єврейських традицій та віросповідань, у зв'язку з чим і мати заявника теж належала до єврейської національності та все своє життя дотримувалася єврейських традицій і віросповідань, була зарахована до Дніпропетровської єврейської общини. В цій Дніпропетровській єврейській общини, при народженні заявника був проведений обряд «Брит мила» та наречення імені заявника.
Дані обставини підтверджується відповідними довідками з державного архіву Дніпропетровської області та Дніпропетровської єврейської общини.
1930-х роках йшла боротьба з релігійними общинами і сіоністськими організаціями, а також викорінювання культури на івриті. В кінці 1930-х рр. більшість єврейських організацій закриті, а їх функціонери - репресовані. Бабуся, а потім і матір, через негативне у той час відношення суспільства до осіб єврейської національності, вимушені були приховувати свою приналежність до євреїв, і не наполягати на виправленні помилкового запису щодо дійсної єврейської національності, через що в офіційних державних реєстраційних документах органів реєстрації актів громадського стану, в графі «національність» вкралась помилка стосовно національності, а саме: замість національність «єврей», було помилково вписано: «національність - українець». І мати заявника, і його бабуся, страждали через цю помилку в офіційних документах все життя.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявника ОСОБА_15 .
На теперішній час заявник зарахований до Дніпропетровської єврейської общини постійно відвідує її та приймає активну участь в її діяльності, дотримується єврейських традицій та віросповідань. В той же час, вищезазначена помилка в реєстраційних державних документах суттєво впливає на його права як єврея за походженням та за національністю.
Так, у вчиненому міським відділом ЗАГС м. Коростень актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року було зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «національність - українець», що є помилкою, оскільки правильним повинен бути запис «національність - єврей».
Після втрати оригіналу свідоцтва про його народження, за його заявою про відновлення втраченого документу, Коростенським міським відділом ЗАГС 22 грудня 1995 року заявнику було видано Свідоцтво про його народження з поміткою « Повторно » (серія НОМЕР_1 ), в тексті якого взагалі стала відсутня графа «національність».
Втім, в актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року, яка є підставою для складання/заповнення/посвідчення офіційних документів щодо громадського стану громадян України, вищезазначена помилка щодо національності заявника залишилася.
Таким чином він бажає виправити помилку, зазначену в усіх його офіціальних документах органів реєстрації актів громадського стану, і безпосередньо в актовому записі № 478 від 21 липня 1969 року, здійсненому Коростенським міським відділом ЗАГС, де в графі «національність» помилково вписано: «національність - українець», замість національність «єврей», і встановити справедливість та справжню свою приналежність до національності євреїв.
Допущена помилка - невірність запису - не дозволяє заявнику в повній мірі реалізувати своє прагнення до етнічної приналежності до вказаного народу, викликає певні незручності при оформленні документів та інш.. Факт родинних стосунків заявника та його батьків, підтверджується свідоцтвом про народження. Він вирішив упорядкувати документи своєї родини, звернувся до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питанням виправлення вказаного, але виявилося, що всіх (інших) документів заявника і батька, матері для підтвердження таких родинних відносин немає, а ті що є (паспорти, свідоцтва про народження та інш.), мають неточності та помилки в правописі і виправити їх зараз немає можливості. На підтвердження цього факту про родинні відносини є і інші документи та для їх впорядкування і вирішення питань про стосунки та з майном і документами потрібно довести вказані відносини та наявність помилки.
Тому для упорядкування документів і можливого вирішення питань з майном, документами та ін. заявник вимушений був звертатися до суду з заявою про встановлення вказаного юридичного факту.
Задовольняючи вимоги, суд 1 інстанції вважав, що обставини заяви про встановлення юридичного факту знайшли своє об'єктивне підтвердження та заява являється обґрунтованою.
Проте, із вказаними висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржуване рішення вище зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд 1 інстанції встановлюючи юридичний факт допущення помилки у актовому записі цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності матері - ОСОБА_14 , правильно національність єврейка та в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей; встановлюючи факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за національністю єврей; та зобов'язуючи Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни: до актового запису цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей, дійшов передчасного висновку та порушив норми матеріального та процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).
Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.
Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно п.п.1.1,1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ ДРАЦС, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.
Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Згідно з положеннями ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений перелік справ, не є вичерпним, проте із змісту зазначених вище норм вбачається, що суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника правові наслідки.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1). факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.; 2). встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3). заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4). чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Аналогічний висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. справа № 398/4017/18, провадження 14-215цс19.
До того ж суд 1 інстанції ухвалюючи рішення не звернув уваги на те, що заявник ОСОБА_1 у тому числі просив встановити юридичний факт допущення помилки у актовому записі цивільного стану №478 від 21.07.1969 р. в частині запису національності матері та в частині запису національності батька; та просив Соборному районному у м. Дніпрі відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни: до актового запису цивільного стану № 478 від 21 липня 1969 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині запису національності ОСОБА_1 правильно національність - єврей.
Зокрема відповідно до п. 1.7 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених.
З матеріалів справи вбачається, що актовий запис № 478 від 21 червня 1969 р. вчинений Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, а відтак такий актовий запис зберігається за місцем його вчинення.
Таким чином, Соборний районний у м.Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не може бути стороною /зацікавленою стороною по справі.
Суд, розглядаючи дану заяву, не залучив до участі у справі у якості заінтересованої особи Коростенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, чим допустив порушення норм процесуального права.
Таким чином рішення суду 1-ї інстанції положенням ст. 263 ЦПК України не відповідає, а тому підлягає скасуванню на підставі п.1,2,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , з вищезазначених підстав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 576,30 грн. стягнути ОСОБА_1 на користь Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення юридичного факту - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (ЄДРПОУ 41934687) судовий у сумі 576 грн. 30 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: