Провадження № 22-ц/803/6960/20 Справа № 213/523/20 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
04 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок смерті батька на підприємстві, -
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що її батько ОСОБА_2 , тривалий час працював на підприємстві відповідача водієм БілАЗу . 26 березня 2004 року з батьком під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, він був доставлений в лікарню, де встановили діагноз: Термічний опік полум'ям - обличчя, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок З АБ ступеню 45% поверхні тіла. Опіки дихальних шляхів 1 -го ступеню. Опіковий шок 4-го ступеню». Знаходячись на лікуванні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в лікарні. Була створена комісія, яка провела розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, складені відповідні акти, в яких вказано в тому числі на наявність вини батька позивача. Вважає, що в нещасному випадку є вина відповідача, оскільки її батько виконував роботу в інтересах відповідача. Позивач втратила рідну людину, була позбавлена батьківського піклування і турботи на все життя. Смерть батька до сьогодні завдає нескінченних моральних страждань та переживань позивачу. Вона не може усвідомити його втрату, і досі переживає біль, страх, безпорадність. Щоденні переживання, самотність призводять до моральної виснаженості позивача. Вважає, що сума компенсації в розмірі 350000 грн. зможе частково компенсувати перенесені нею страждання та переживання внаслідок смерті батька, тому просила стягнути з відповідача на її користь вказану суму коштів.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок смерті батька на підприємстві - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві 275000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2750 грн.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «ПівдГЗК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7). ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Інгулецької районної в місті ради (а.с.4).
Із Акту №5 «а» про нещасний випадок на виробництві, форми Н-1, складеного 20 квітня 2004 року видно, що 26 березня 2004 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, потерпілим є батько позивача ОСОБА_2 . Нещасний випадок стався за таких обставин: 25 березня 2004 року водій автомобіля БілАЗ 7512-10 госп. №73 ОСОБА_2 був направлений на вивозку гірничої маси від екскаватора ЕКГ- 8 І госп №50 з горизонту «-45» на автовідвали позначки «+140» і о 19 год. 40 хв. розпочав роботу.
Впродовж зміни водій ОСОБА_2 зробив БілаЗом 17 ходок від екскаватора №50 на автовідвал позначки «+140м» і після розвантаження останньої ходки о 06 год. 20 хв. 26 березня 2004 року почав рухатись автомобілем до автогаражу. Від'їхавши від розвантажувального майданчика відвалу, приблизно на 200 м. ОСОБА_2 побачив через ліве бічне скло дим, що виходив з-під кабіни. Зупинивши автомобіль та поставивши його на стояночні гальма, він по східцях спустився на землю і побачив горіння ізоляції електропроводки під кабіною водія.
За допомогою куртки він спробував загасити місце загоряння, але побачивши, що однією курткою це не зробити, побіг за другою в кабіну. В той час, коли ОСОБА_2 зайшов в кабіну, через дотик вогню з легкозаймистими сумішами, що знаходилися там, стався хлопок, в результаті чого ОСОБА_2 обдало парами суміші і на ньому загорівся спецодяг.
Не до кінця загасивши пожежу, ОСОБА_2 почав гасити одяг руками, не користуючись вогнегасником, що знаходився в кабіні. Коли зрозумів, що загасити не зможе, почав зривати її з себе. Після чого, в обгорілому одязі, побіг до автомобіля водія ОСОБА_8 , який стояв на відстані 150 м від нього. І повідомивши його, що у його автомобіля загорівся двигун, і він його гасив. ОСОБА_8 по рації повідомив про цей випадок диспетчера цеху, механіка ГТЦ і викликав швидку допомогу.
Під'їхавши до БілАЗу № 73 ОСОБА_8 не виявив слідів горіння вимкненого двигуна, а побачив, що кабіна повна диму і через декілька хвилин вона загорілась. За допомогою робітників гірничо-транспортного цеху, які підійшли, вогонь в кабіні був погашений.
Викликаною машиною швидкої допомоги ОСОБА_2 був доставлений до опікового відділення 2-ї міської лікарні, де встановили діагноз: Термічний опік полум'ям - обличчя, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок З АБ ступеню 45% поверхні тіла. Опіки дихальних шляхів 1 -го ступеню. Опіковий шок 4-го ступеню». Знаходячись на лікуванні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в лікарні.
Відповідно до п.7 вказаного Акту причиною нещасного випадку вказано: зберігання у кабіні легкозаймистих сумішей, яке через необережне поводження з вогнем призвело до пожежі. Порушення п.16.1.38 Правил охорони праці на автомобільному транспорті. Низька трудова дисципліна серед трудящих рудоуправління.
Відповідно до п.10 Акту Н-1 особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є: водій автомобіля БелАЗ ОСОБА_2, який порушив п.1.1 і 6.6 (б) «Інструкції №1 з охорони праці для водіїв автотранспорту ГТУ РУ ВАТ «ПівдГЗК», п.9.2.9 (4) «Правил пожежної безпеки для підприємств та організацій автомобільного транспорту України», п.16.1.38 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті»; контрольний майстер ГТЦ РУ ОСОБА_9, який послабив контроль за виконання підлеглим йому персоналом трудової та виробничої дисципліни, чим порушив п.2.11 Посадової інструкції; начальник ГТЦ РУ В.Д.Дідур, який послабив контроль за виконання трудящими цеху трудової та виробничої дисципліни, чим порушив п.2.9 Посадової інструкції (а.с.14-17).
Зазначені обставини нещасного випадку та висновки щодо його причин викладені також в Акті розслідування нещасного форми Н-5 від 20.04.2004 року (а.с.9-13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 34 роки ОСОБА_2 помер, актовий запис про смерть №310, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 травня 2010 року (а.с.8).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася в результаті нещасного випадку при виконанні ним трудових обов'язків, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачу, як дитині потерпілого шкоду на АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами апеляційної скарги АТ «ПІВДГЗК» щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру моральної шкоди, з огляду на наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Нормами ст. 15, 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Пункт 2 ч. 2 ст.23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону, обґрунтовано дійшов висновку, що дитині загиблого ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода у зв'язку зі смертю батька на виробництві.
Так, у зв'язку із загибеллю батька, позивач залишилась без його піклування та підтримки, батьківської любові і поради. Факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, факт моральних страждань позивача є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, взяв до уваги конкретні обставини по справі, взяв до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили та їх невідворотність.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами.
Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, яку вона отримала у зв'язку із загибеллю її батька на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили - їх незворотність, вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, тому відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди.
Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: