ЄУН 387/223/17
Номер провадження по справі 2/387/431/20
28 жовтня 2020 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28.03.2017 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70422,22 грн за кредитним договором №б/н від 01.08.2017.
Свій позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 16.06.2010, банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків і станом на 31.01.2017 наявна заборгованість перед позивачем в сумі 70422 гривні 22 копійки, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК" звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі. У відповіді на відзив та поясненнях, зазначив, що поданий стороною відповідача розрахунок заборгованості є неналежним доказом, оскільки відповідач не має спеціальних знань та належної освіти в даній сфері для компетентного проведення розрахунку заборгованості за кредитом. На думку представника позивача, відсутні підстави вважати його розрахунок заборгованості неналежним, оскільки він не спростований відповідачем. Крім того зазначив, що згідно з випискою по рахунку з'ясовано, що відповідачка до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.
Сторона відповідача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи по суті, в судове засідання не з'явилася. У поданих ними відзиві та запереченні на відповідь на відзив, позовних вимог не визнають повністю. Зазначили, що вказані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не можуть вважатися частиною спірного кредитного договору, оскільки ОСОБА_1 їх не підписувала. Крім того, з розрахунку складеного позивачем вбачається, що банк неодноразово в односторонньому порядку без погодження із відповідачкою змінював проценту ставку - ціну кредитного договору, збільшуючи її, що забороняється нормами матеріального права. Також суми, які вказані в рахунку заборгованості є дуже сумнівними, і їх неможливо математично зрозуміти та пояснити. Крім того з розрахунку, представленого позивачем, позивач сам зазначає, що ОСОБА_1 за період з 23.12.2011по 14.06.2014 було внесено на погашення заборгованості за наданим кредитом загальну суду в розмірі 12828, 97 гривень. Із цієї суми частину в розмірі 3888,18 грн позивач зарахував на погашення заборгованості за процентами, а частину в розмірі 1316, 21 грн зарахував на погашення пені та комісії. Оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факту визначення тих чи інших умов договору щодо розміру та порядку сплати процентів, пені та комісії, саме тому відсутні підстави вважати правомірними дії позивача по розподілу сум на погашення процентів, пені та комісії, що в загальному розмірі склало 5204,39 грн тому дана сума мала бути спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту. Отже за розрахунком позивача, розмір заборгованості за тілом кредиту станом на 31.01.2017 становить 6031,09 грн, тому з урахуванням необґрунтованого та нераціонального зарахування позивачем суми в розмірі 5204,39 грн, заборгованість за тілом має бути зменшена на вказану суму , і має становить 826,70 гривень.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.04.2017, позов задоволено повністю.
Відповідач ОСОБА_1 03.06.2020 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.04.2017. Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2020 призначено розгляд вказаної заяви. Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.08.2020, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року у цивільній справі № 387/223/17, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Згідно з банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011, АТ КБ «ПриватБанк» має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с.35).
Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 22.12.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб'єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД - 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99.Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 34 ).
Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку від 16.06.2010 встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір із ОСОБА_1 . Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 гривень, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані у письмовому вигляді. Зазначена заява скріплена підписом позичальника.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 станом на 31.01.2017 становить 70422 гривні 22 копійки та складається із : заборгованості за кредитом в сумі 6031 гривня 09 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 57461 гривня 50 копійок; заборгованість за пенею та комісією у сумі 3100 гривень 00 копійок, а також штрафи в сумі 3829 гривень 63 копійки ( а.с. 6-7 ).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В даному випадку застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 16.06.2010 процентна ставка не зазначена.
Також, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.06.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено строк кредиту 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.06.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки ( штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань є безпідставними через відсутність вказаного обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 16.06.2010.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично підпис відсутній, тоді як на вільному від тексту полі документу стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів.
Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.
Інших доказів існування заборгованості у зазначеному розмірі не було надано до суду, виходячи з чого перевірити розмір нарахованого відповідачу боргу, процентів та штрафних санкцій не має змоги.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично підпис відсутній, тоді як на вільному від тексту полі документу стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів.
Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16.06.2010 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Водночас суд ознайомившись із розрахунком заборгованості за кредитним договором, з'ясував, що ОСОБА_1 сплатила 12828,78 грн, частину коштів в розмірі 5204,39 грн позивач зарахував на погашення заборгованості за процентами та на погашення пені та комісії, тому суд погоджується з доводами сторони відповідача, що сплачена відповідачкою сума за кредитним договором повинна бути спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту, тому заборгованість за тілом кредиту має бути зменшена на зазначену суму.
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши в примусовому порядку з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 826 гривень 70 копійок.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 18 гривень 78 копійок.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись, ст.12,13,81,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” в рахунок оплати боргу за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 кошти в сумі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 70 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” судові витрати в сумі 18 (вісімнадцять) гривень 78 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК”( 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, рах.№ НОМЕР_1 , МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Дружелюбівка Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ,фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.