Справа № 385/1122/20
2/385/492/20
(Заочне).
04.11.2020 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Ханас М.М.,
з участю секретаря судового засідання Хмельовської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гайвороні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Гайворонського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 07.09.2011 року.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 20.09.2020 року має заборгованість - 55442,40 грн., яка складається з:
33012,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі:
0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;
33012,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
11535,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
10894,85грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. - нараховано комісії;
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання 04.11.2020 року не з'явився, хоча згідно з ст. 130 ЦПК України належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 07.09.2011 року (а.с. 15).
У вказаній заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
В подальшому ОСОБА_2 змінила своє прізвище на прізвище ОСОБА_1 , що стверджується даними копії паспорта громадянина України, виданного 16.06.2017 року (а.с. 43).
Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку (а.с. 13) та встановлено кредитний ліміт у розмірі 4200 грн. (а.с. 14).
До кредитного договору банк додав довідку про умови обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 16 ), виписку за договором б/н станом на 22.09.2020 року ( а.с.50-56).
Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим станом на 20.09.2020 року має заборгованість - 55442,40 грн., яка складається з:
33012,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі:
0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;
33012,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
11535,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
10894,85грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. - нараховано комісії;
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 07.09.2011 року процентна ставка та термін користування карткою не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву та позичальник була ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг та справкою про умови кредитування з використанням кредитки , «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідач була ознайомлена і погодилася на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява» разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07.09.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Укладений між сторонами кредитний договір від 07.09.2011 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За таких обставин, стягненню підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту. Однак, АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві зазначає про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача.
Враховуючи, що анкета-заява від 07.09.2011 року не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», суд вважає, що відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту.
Так, в тексті позовної заяви та доданого до неї розрахунку зазначено, що заборгованість станом на 20.09.2020 року за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн. (а.с. 2).
За таких обставин позивачем належним чином не обґрунтована заборгованість за простроченим тілом кредиту, при тому, що заборгованість за тілом кредиту дорівнює 0,00 гривень.
Суд також зазначає, що природа та підстави нарахування «заборгованості за простроченим тілом кредиту» не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд
в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано в Гайворонський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М. М. Ханас
Дата документу 04.11.2020