Справа № 383/914/20
Номер провадження 2/383/379/20
03 листопада 2020 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замши О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.04.2012 року,-
24.09.2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в порушення умов договору від 23.04.2012 року, укладеного між сторонами, допустила заборгованість за кредитом, яка станом на 17.08.2020 року становить 10267 грн. 56 коп. Оскільки відповідач порушує взяті на себе за вказаним договором зобов'язання й не повертає заборгованість добровільно, позивач просить стягнути з неї заборгованість за договором та судові витрати у справі на його користь.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 20.10.2020 року. (а.с.77). Причину неявки в судове засідання не повідомила. Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При викладених обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, так як надані позивачем докази є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Суд, дослідивши надані по справі докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви, в якій зазначено, що відповідач погодилася, що дана заява разом з «Умовами кредитування» та «Тарифами банку» складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом у заяві (а.с.14).
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
На підставі п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору позивачем 09.09.2014 року, 15.07.2016 року, 21.06.2018 року було збільшено кредитний ліміт за кредитним договором до 5100 грн. (а.с.13).
Власник карткового рахунку зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту та повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.
З розрахунку заборгованості наданого відповідачем вбачається, що відповідач в порушення умов вказаного договору заборгувала позивачу станом на 17.08.2020 року 10267 грн. 56 коп., яка складається з наступного: 7351 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за нарахованими відсотками та заборгованість за простроченими відсотками відсутня; 489 грн. 23 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеня - 2427 грн. 28 коп.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.04.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею суд зазначає наступне.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею в розмірі 2427 грн.
Проте у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати пені за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду". Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та саме у зазначеному в доданих банком до позовної заяви документах розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені) за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку із цим Умови та правила надання банківських послуг і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору кредиту.
Вказана правова позиція потверджена постановою Великої палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Стосовно стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, для покладення на боржника відповідальності за ч.2 ст.625 ЦК України необхідним є прострочення виконання останнім взятого на себе зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, можливість нараховувати передбачені ч.2 ст.625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором починається лише після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Однак матеріали справи не містять інформації про закінчення строку дії укладеного між сторонами кредитного договору та вимоги позивача до відповідача повернути кредит достроково, що свідчить про недоведеність закінчення дії договору та прострочення відповідачем зобов'язання.
Позивачем не надано суду доказів про підпис та ознайомлення відповідача (надання згоди) з умовами договору щодо нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме зі зміненою редакцією «Умов та правил надання банківських послуг», що почали діяти з 01.03.2019 року, на які посилається позивач, як на підставу заявленої вимоги.
Обов'язок позивача з доказування наявності та розміру належних до стягнення з відповідача суми відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, залишився не виконаним. При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, під час розгляду справи підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 489 грн. 23 коп. відсутні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 7351 грн. 05 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту, водночас у задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1505 грн. 03 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23.04.2012 року в розмірі 7351 грн. 05 коп., яка становить заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 489 грн. 23 коп. та пені - 2427 грн. 28 коп. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1505 грн. 03 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, п.і. 01001, ідентифікаційний код юридичної особи № 14360570;
- відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 05.11.2020 року.
Суддя О.В. Замша