Єдиний унікальний номер 322/979/20
04 листопада 2020 року смт. Новомиколаївка
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Новомиколаївського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у Запорізькій області про звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, не одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11 жовтня 2006 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 3 роки;
- 20 березня 2007 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 317, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 14 березня 2013 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ст. 395 КК України до 4 місяців арешту;
- 18 жовтня 2019 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 1 рік,
Новомиколаївський районний сектор філії Державної установи "Центр пробації" у Запорізькій області звернувся до суду із поданням в якому вказував, що вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 1 рік. Засудженого зобов'язано в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
03 грудня 2019 року ОСОБА_4 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, обов'язками покладеними на нього судом, правовими наслідками звільнення від відбування покарання з випробуваннями, попереджений про неприпустимість скоєння кримінальних та адміністративних правопорушень в період іспитового строку. Цього ж дня винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої, днями реєстрації встановлено 1, 2, 3, 4 середу кожного місяця.
В період іспитового строку засуджений один був притягнений до адміністративної відповідальності: 04 вересня 2020 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ст. 173 КУпАП до штрафу в сумі 119 гривень на користь держави.
Крім того, 04 вересня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080300000167 було внесено відомості про кримінальне провадження за ознаками ч. 2 ст. 185 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручене 29 вересня 2020 року. Провадження перебуває на розгляді Новомиколаївського районного суду Запорізької області та на даний час рішення по справі не винесено.
В поданні Новомиколаївський районний сектор філії Державної установи "Центр пробації" у Запорізькій області просив звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного йому покарання.
Представник Новомиколаївського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, в адресованій суду заяві просив справу розглянути у їх відсутність.
Засуджений та прокурор в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини своїх неявок суду не повідомили, у зв'язку з чим суд розглянув подання у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що подання підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 1 рік. Засудженого зобов'язано в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Як вбачається із матеріалів справи, в період іспитового строку засуджений ОСОБА_4 один раз був притягнутий до адміністративної відповідальності, що не свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, обов'язки, покладені на нього судом, виконував, іспитовий строк закінчився.
Що стосується повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні іншого злочину, суд виходив із наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 75 та ч. 1 ст. 78 КК України, через використання словосполучень "не вчинить нового злочину" та "виконає покладені на нього обов'язки", випливає, що однією з обов'язкових передумов для звільнення засудженого від відбування покарання згідно з цими статтями кримінального закону є невчинення останнім у період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину. При цьому констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду особа відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України та ч. 1 ст. 17 КПК України вважається невинуватою.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст. 62 Конституції України: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Наведене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом виїзною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату ("Мінеллі проти Швейцарії" (Міnelli v. Switzerland), п. 37; "Нераттіні проти Греції" (Nerattiniv.Greece), п. 23; "Діду проти Румунії" (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості ("Нестак проти Словаччини" (Nestak v.Slovakia), п. 88; "Гарицкі проти Польщі" (Gагускі V. Роland), п. 66).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ суб'єктом посягання на порушення принципу презумпції невинуватості можуть бути не лише суд (судді), але й інші посадові особи та установи. Отже, зволікання представником уповноваженого органу з питань пробації із зверненням до суду після закінчення іспитового строку, встановленого судом, із поданням про звільнення засудженого від відбування покарання з мотивів, наприклад, що в ЄРДР міститься інформація про повідомлення цій особі про підозру у вчиненні нового злочину, може також трактуватися як передчасне висловлювання офіційною особою думки щодо винуватості засудженого у вчиненні нового злочину, а отже, - як порушення принципу презумпції невинуватості щодо нього.
З огляду на наведене вище, а також враховуючи, що відсутність у положеннях ч. 3 ст. 75, ч. 1 ст. 78 КК України, ч. 2 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України слова "може" свідчить, що згадані норми мають імперативний (зобов'язуючий) характер, представник органу з питань пробації після закінчення іспитового строку має звернутися з поданням про звільнення від відбування покарання, а суд, відповідно, ухвалити рішення про таке звільнення, якщо він протягом цього строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину (скоєння нового злочину та вина засудженого, як вже зазначалося, мають бути встановлені обвинувальним вироком суду).
Згідно ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не скоїв нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
На підставі вищевказаного суд дійшов до висновку про задоволення подання.
Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, суд
Подання Новомиколаївського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у Запорізькій області задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1