Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/2485/20
Провадження №: 1-кс/332/387/20
05 листопада 2020 р. м.Запоріжжя
Слідчий суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного постановою прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р., -
До суду надійшло клопотанняОСОБА_6 , про скасування арешту, накладеного постановою прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р.
Під час розгляду справи ОСОБА_6 вимоги вказаного клопотання підтримала та пояснила, що нею з електронних торгів у державної виконавчої служби через ДП «СЕТАМ» була придбаний будинок АДРЕСА_1 , який раніше належав ОСОБА_7 та перебував в іпотеці ЗАТ «ОТП банк». Після придбання будинку вона не змогла зареєструвати право власності на вказаний будинок, оскільки з'ясувалось, що прокуратурою на цей будинок накладений арешт. На її прохання органи прокуратури постанову про арешт не надали, на момент проведення аукціону ОСОБА_6 про арешт відомо не було. Вважає, що їй, як добросовісному набувачу, зазначений арешт перешкоджає в реалізації прав власника, тому просила клопотання задовольнити та скасувати арешт на вищевказаний будинок.
Слідчі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що постанова прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р. про накладення арешту на майно ОСОБА_7 була винесена в рамках розслідування кримінальної справи, по якій зараз проводиться досудове розслідування по об'єднаному ЄРДР № 1207080030001810 за ч.2 ст.358 КК України. Раніше розслідування справи велось по об'єднаному ЄРДР № 1202089990001602 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України. Але саму постанову прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р., якою накладено арешт на все майно ОСОБА_7 , та конкретний том кримінальної справи, де вона міститься, наразі знайти не вдалось. Тому всі ухвали суду про витребування вказаних матеріалів не виконані. Просили в задоволенні клопотання відмовити.
Аналогічні пояснення та позицію висловили в суді прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання ОСОБА_6 підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З матеріалі справи вбачається, що ОСОБА_6 з електронних торгів у державної виконавчої служби через ДП «СЕТАМ» була придбаний будинок АДРЕСА_1 , який раніше належав ОСОБА_7 та перебував в іпотеці ЗАТ «ОТП банк», що підтверджується Протоколом проведення електронних торгів № 480086 від 14.05.2020р. (а.с.6-7) та договором іпотеки від 03.10.2007р. (а.с.16-21).
В подальшому ОСОБА_6 було з'ясовано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мацно та в Реєстрі заборон міститься інформація про те, що постановою прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р. накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_7 (а.с.14).
ОСОБА_6 звернулась до Запорізької місцевої прокуратури № 1 з листом щодо надання інформації та копії вказаної постанови, але листом ЗМП № 1 від 31.08.2020р. вказана постанова ОСОБА_6 надана не була (а.с.24), тому ОСОБА_6 звернулась до суду із клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна.
В судових засіданнях від 30.09.20р., 02.10.20р., 09.10.20р., 26.10.20р., 05.11.20р. суд ухвалював про витребування матеріалів кримінального провадження та вказаної постанови прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р., якою було накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно. Але вказана постанова прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р. так суду надана і не була. Отже, наявність та необхідність арешту в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли. Слідчий та прокурор суду пояснили, що не вдалося знайти матеріали кримінального провадження, в яких міститься вказана постанова прокуратури про накладення арешту.
Таким чином, на сьогоднішній день суду не надано обґрунтувань, для здійснення якої мети ставилось питання про накладення арешту на вказаний будинок.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, перетворення, відчуження.
З урахуванням положень ст.ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна.
Під час розгляду вказаного клопотання органом досудового розслідування не надано суду доказів на підтвердження того, що власник арештованого майна вчинив кримінальне правопорушення, яке є предметом розслідування по даній справі. ОСОБА_6 не є підозрюваним або обвинуваченим, цивільним відповідачем чи іншою особою, яка несе відповідальність за збитки, завдані злочином.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Згідно ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи викладене, слідчий суддя, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого застосування арешту майна та відповідно про необхідність його скасування.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 28 ч.ч. 1, 2 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. На глибоке переконання суду розслідування справи з 2009 року перевищує всі можливо допустимі та розумні строки, тим більше що по справі останнім часом не проводяться слідчі дії.
При цьому суд звертає увагу, що прокурору було відомо про відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_7 , ще в серпні 2020р., оскільки ОСОБА_6 ставила питання про внесення змін до державного реєстру речових прав, що підтверджується листом ЗМП № 1 від 31.08.20р. (а.с.24). Тим більше це відомо прокурору внаслідок заявлення ОСОБА_6 клопотання про зняття арешту, що є предметом розгляду цієї справи, яка перебуває в суді з 25.09.2020р. Але прокурор не заявив позов про визнання недійсною угоди про відчуження будинку АДРЕСА_1 , що вказує на відсутність будь-якого інтересу та процесуальної необхідності утримувати арешт на вказане майно в майбутньому.
Слід також зазначити, що ОСОБА_6 придбала майно в порядку виконавчого провадження при реалізації іпотечного майна, грошові кошти після проведення електронних торгів були перераховані на користь Комунарського Відділу державної виконавчої служби. А відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Керуючись ст.ст.171-174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_6 - задовольнити.
Скасувати арешт житлового будинку АДРЕСА_1 , накладений постановою прокуратури Заводського району м.Запоріжжя від 27.03.2009р.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали виготовлено 05 листопада 2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1