Справа № 309/3264/19
Провадження № 2/309/42/20
26 жовтня 2020 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Волощук О.Я.
при секретарі Зейкан Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги вмотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.1994 року. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в якому залишилася проживати дружина покійного та його доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Житловий будинок АДРЕСА_1 є колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_4 , про що свідчить реєстровий напис Хустського державного підприємства технічної інвентаризації №13 від 20.03.1990 року, право власності на яке в цілому зареєстровано за чоловіком позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності колгоспного двору.
На момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та на момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина покійного; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька.
Ніхто із членів колгоспного двору не витребував свою частку з майна колгоспного двору. Старша донька - ОСОБА_7 після одруження проживає в АДРЕСА_2 . Інша донька - ОСОБА_8 залишилася проживати разом із позивачкою у батьківському будинку. Обидві доньки своїх прав на майно колгоспного двору не заявляють, не заперечують проти оформлення права власності на майно за позивачкою вцілому.
При зверненні до Хустської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за померлим чоловіком, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво на право власності на жилий будинок колгоспного двору мало бути переоформлене на фізичних осіб - членів колгоспного двору, так як колгоспні двори були припинені 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ було введено в дію Закон України «Про власність».
У зв'язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу на нерухоме майно, оформити прийняття спадщини, що підлягає державній реєстрації, у нотаріальному порядку не передбачено законом, тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позивачка просить ухвалити рішення про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим чоловіком ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Представник позивачки - адвокат Цопко С.В. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задоволити позов з підстав, наведених в позові.
Представник відповідача Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився. До суду подано заяву т.в.о. голови сільської ради Лемак М.Ю. про розгляд справи у відсутності представника Кошелівської сільської ради, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо задоволення позову.
Треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися. До суду подано заяву ОСОБА_3 про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги визнала, не заперечили проти задоволення позову. ОСОБА_2 не подала до суду жодних заяв, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи,
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розгляд справи проведено у відсутності сторін, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвецїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обовязків.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.1994 року. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в якому залишилася проживати дружина покійного та його доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 цього Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , на теперішній час - АДРЕСА_1 є колгоспним двором. 20 березня 1990 року чоловіку позивачки - ОСОБА_4 виконкомом Хустської районної Ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності колгоспного двору на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 , головою дворогосподарства зазначено ОСОБА_9 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Хустської районної Ради народних депутатів № 50 від 14 березня 1990 року. Відповідно до реєстрового напису на свідоцтві жилий будинок зареєстрований в Хустському бюро технічної інвентаризації на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , 20 березня 1990 року за реєстровим № 13 в реєстрову книгу за № 1 (стор.13).
Житловий будинок АДРЕСА_4 було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до чинного на той час законодавства як власність колгоспного двору.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993 року, колгоспний двір це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспні двори були припинені 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Житловий будинок АДРЕСА_4 було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до чинного на той час законодавства як власність колгоспного двору.
Юридичним фактом, що визначає склад колгоспного двору і належність до нього кожного з його членів є реєстрація двору та його складу в погосподарській книзі сільської (селищної) Ради народних депутатів. Така реєстрація наявна в погосподарських книгах Кошелівської сільської ради, відповідно до довідки Кошелівської сільської ради №615 від 06.03.2018 року.
На момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та на момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина покійного; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька.
Ніхто із членів колгоспного двору не витребував свою частку з майна колгоспного двору. Старша донька - ОСОБА_7 після одруження проживає в АДРЕСА_2 . Інша донька - ОСОБА_8 залишилася проживати разом із позивачкою у батьківському будинку. Обидві доньки своїх прав на майно колгоспного двору не заявляють, не заперечують проти оформлення права власності на майно за позивачкою ОСОБА_4 в цілому.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Згідно ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993 року, двір може мати статус колгоспного за умови, якщо члени двору працюють у колгоспі.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років поспіль до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (у цей строк не включаються час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, а також хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів.
На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивачкою надано суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України у зв'язку із визнанням відповідачами позову позивачці підлягає повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 206, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, ст.ст.328,392,1216 ,1218,1223,1261,1269 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Повернути позивачці ОСОБА_1 із державного бюджету 50 % суми сплаченого нею судового збору за подання позову, що складає 384,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Волощук О.Я.