П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/20471/19
Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни, про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати постанови головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни по справі про адміністративне правопорушення № 242 від 22.11.2019 року, № 243 від 22.11.2019 року, № 244 від 22.11.2019 року, № 245 від 22.11.2019 року.
В обґрунтування позову зазначив, що з 07.05.2019 року він є власником 1/3 частки в праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 .
26.04.2019 року між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування (оренду) належні іншим співвласникам частки. За умовами зазначеного договору орендар зобов'язався проводити капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди, утримувати в належному стані майно та відповідати за всі можливі зміни, пошкодження, або інші наслідки, які сталися в результаті використання майна протягом дії договору оренди, у зв'язку з проведенням будь-яких робіт на об'єкті самостійно та за свій рахунок в установленому законом порядку отримати всі необхідні документи та дозволи у компетентних органів, необхідні для здійснення таких робіт.
Крім цього орендар має право за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, переобладнання , перепланування та капітальний ремонт та будь-які інші роботи на об'єкті оренди без згоди орендодавців.
Таким чином, з моменту укладення договору оренди належні йому на праві часткової власності приміщення вибули з фактичного володіння та користування позивача та опинилися у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3 , що вказує на неможливість здійснення позивачем яких-небудь будівельних робіт на таких об'єктах.
Крім того позивачем зазначено про допущені порушення під час проведення заходу контролю, а саме, відсутність підстав для проведення перевірки, відсутність публікації на офійному сайті органу ДАБК інформації про проведення позапланової перевірки, вручення актів, приписів та протоколів одночасно з врученням направлення на проведення перевірки, які, на думку позивача, є такими, що нівелюють висновки самої перевірки.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення у справі та прийняти нове, яким задовольнити його позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не дав належної правової оцінки його доводам про те, що в порушення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 533 від 23.05.2011 року, відповідач здійснив перевірку за відсутності законних підстав на її проведення, на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю не розмістив інформацію про проведення позапланової перевірки на об'єктах позивача, з направленнями на проведення перевірки його ознайомлено та вручено їх копії лише 08.11.2019 року в приміщенні Одеської місцевої прокури № 3 разом з актами, приписами та протоколами, прийнятими за наслідками цієї перевірки.
На переконання апелянта, зазначені обставини свідчать про те, що дії посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо проведення перевірки є неправомірними, у зв'язку з чим всі подальші рішення, які мають похідний характер, а саме: акти, приписи, протоколи, постанови підлягають скасуванню як протиправні.
Крім цього апелянт зазначив, що жодної перевірки посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в його присутності не проводилося, відповідачем не доведений факт того, що позивач після набуття у власність об'єктів здійснював у них будівельні роботи. У актах, протоколах, постановах відсутні докази та будь-які посилання на конкретні факти здійснення позивачем будівельних робіт; не з'ясовувалося питання про те, чи виконувалися будь-які будівельні роботи на об'єктах їх попередніми власниками та користувачами; в протоколах та постановах відсутні дата вчинення правопорушення, а тому неможливо встановити період, який минув з моменту нібито вчинення позивачем правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 7 ст. 96 КУпАП, для вирішення питання щодо дотримання строку накладення адміністративного стягнення.
Водночас, починаючи з 26.04.2019 року, тобто майже одразу після набуття права власності на квартиру, яку згодом було поділено на чотири самостійні об'єкти, останні вибули з фактичного володіння та користування позивача та опинилися у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3 , що вказує на неможливість здійснення позивачем яких-небудь будівельних робіт на таких об'єктах. До того ж, за умовами укладеного між сторонами договору, орендар наділяється правами та обов'язками щодо проведення робіт в орендованому майні без згоди позивача, а також повною відповідальністю за свої дії.
Також апелянт зазначив, що головний інспектор безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про об'єднання матеріалів справ стосовно розгляду протоколів, чим порушив його права, гарантовані ст. 268 КУпАП.
До того ж звернув увагу на ту обставину, що розгляд справи було здійснено посадовою собою, якій за приписами ч. 2 ст. 244-6 КУпАП не надані відповідні повноваження.
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області видані направлення для проведення планового (позапланового) заходу №№ ЯФПП-0511/6, ЯФПП-0511/7, ЯФПП-0511/8, ЯФПП-0511/9, якими головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровську Ольгу Володимирівну та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменського Сергія Івановича було уповноважено на проведення позапланової перевірки на об'єктах за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 відповідно, щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення з 06.11.2019 року по 19.11.2019 року (а.с. 30-33).
За результатами проведення позапланового заходу вищезазначеними інспекторами були складені акти №№ ТФПП-05/11-6-1, ТФПП-0511/7-1, ТФПП-0511/8-1, ТФПП-0511/9-1 від 08.11.2019 року відповідно, головним інспектором Распоровською О. В. були складені протоколи про адміністративне правопорушення від 08.11.2019 року та приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 08.11.2019 року (а.с. 34-89).
Зі змісту Протоколів вбачається, що в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу виявлені правопорушення містобудівного законодавства, а саме: ОСОБА_1 самовільно виконані будівельні роботи без дозволу на їх виконання, чим порушено п.3 ч.1 ст.34, ч.1 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 3 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №466 від 13 квітня 2011 року.
Також повідомлено позивача, що розгляд справ про адміністративне правопорушення відбудеться 22 листопада 2019 року з 14:00. Примірники вказаних протоколів було підписано та отримано 08 листопада 2019 року позивачем, яким у протоколах було зазначено, що з порушеннями він не згодний.
22 листопада 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровською О.В. прийнято постанови №242, №243, №244, №245 по справам про адміністративне правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 96 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. по кожній окремій постанові (а.с. 22-29).
Законність вказаних вище постанов є предметом спору у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач є власником 1/3 частки в праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 , саме він мав отримати дозвільні документи на проведення таких будівельних робіт, отже підстави для задоволення позову відсутні.
Однак колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на таке.
Спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02. 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №466 (далі - Порядок №466), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.
Як вбачається з актів перевірки, ОСОБА_1 самовільно виконані будівельні роботи без дозволу на їх виконання, а саме: демонтовано несучі конструкції, віконні прорізи розширено та влаштовану скляну вхідну групу (вітринного типу) на фасаді приміщення.
Разом з цим колегією суддів встановлено, що в складених посадовими особами відповідача актах, протоколах, приписах та постановах відсутні докази та будь-які посилання на конкретні факти здійснення ОСОБА_1 будівельних робіт у нежитлових приміщеннях №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 26.04.2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали, а ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування (оренду) на умовах, визначених договором, належні їм 1/3 частки в праві спільної часткової власності на Об'єкти (а.с. 91-94).
07.05.2019 року між Сторонами Договору оренди були укладено додаткову угоду №1 про зміну об'єкта оренди у Договорі оренди від 26.04.2016 року (а.с. 95-96).
Згідно п.3.3 Договору, орендар зобов'язаний: проводити капітальний та поточний ремонт Об'єкта оренди, в разі необхідності; утримувати в належному стані і оберігати майно та відповідати згідно з чинним законодавством за всі можливі зміни, пошкодження і (або) інші наслідки, які сталися в результаті використання майна протягом дії цього Договору; у зв'язку з проведенням будь-яких робіт на Об'єкті оренди самостійно та за свій рахунок в установленому законодавством порядку отримати всі необхідні документи та дозволи у компетентних органів, необхідні для здійснення таких робіт (у випадках встановлених законодавством).
Відповідно до п.3.4 Договору орендар має право здійснювати за рахунок власних коштів реконструкцію, технічне переоснащення, переобладнання, перепланування, капітальний ремонт та будь-які інші роботи на Об'єкті оренди без згоди Орендодавця.
Таким чином, починаючи з 26.04.2019 року нежитлові приміщення №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 вибули з фактичного володіння та користування позивача та опинилися у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3 , що вказує на неможливість здійснення позивачем будь-яких будівельних робіт на таких об'єктах.
До того ж, за умовами укладеного між сторонами договору, орендар наділяються правами та обов'язками щодо проведення робіт в орендованому майні без згоди позивача, а також повною відповідальністю за свої дії.
Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст.34 Закону №3038-VI саме на замовника будівництва покладається обов'язок отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 4 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що позивач не є замовником будівництва у розумінні вимог п. 4 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI, а тому в нього відсутній обов'язок отримувати дозвіл на виконання будівельних робіт.
Матеріали справи містять заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення, у яких представник ОСОБА_1 повідомляє Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про передачу в оренду з 26.04.2019 року нежитлових приміщеннь №2/1, 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 .Також до вказаних заперечень долучено копію договору оренди від 26.04.2019 року та копію додаткової угоди №1 про зміну об'єкта оренди у Договорі оренди від 26.04.2016 року. (а.с. 97-120).
Судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 3 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для отримання дозволу подається заява, до якої додаються копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту.
Також судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_3 , який є орендарем згідно вищевказаного договору оренди, має право власності лише на 1/3 частку у спільній частковій власності на зазначені нежитлові приміщення, а тому для отримання дозволу на виконання будівельних робіт у приміщеннях в будинку, він мав отримати згоду інших співвласників
З огляду на вказані приписи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , маючи право власності на об'єкт нерухомості, має слідкувати за його станом, утримувати та оформлювати всю необхідну документацію, як і нести відповідальність за порушення норм щодо цього об'єкту.
Судова колегія вважає хибним вказаний висновок суду першої інстанції, оскільки вимоги ст. 37 Закону України №3038-VI покладають обов'язок отримання дозволу на виконання будівельних робіт та згоду власника об'єкту нерухомості, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту саме на особу, яка здійснює вказані будівельні роботи.
Поряд з тим, в складенех актах, протоколах, приписах та постановах відсутні докази та будь-які посилання на конкретні факти здійснення ОСОБА_1 будівельних робіт у нежитлових приміщеннях АДРЕСА_2 , 2/2, 2/3, 2/4 будинку АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 96 КУпАП.
Крім того, надаючи правову оцінку законності прийняття постанов по справі про адміністративне правопорушення № 242 від 22.11.2019 року, № 243 від 22.11.2019 року, № 244 від 22.11.2019 року, № 245 від 22.11.2019 року, судова колегія приходить до висновку, що остання прийнята відповідачем з порушенням принципу безсторонності (п.4 ч.2 ст. 2 КАС України), з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, акт перевірки, припис про усунення порушень та протокол про правопорушення складені головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Одеській області Распоровською О.В. Цією ж особою проводився і розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення штрафу на позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Волков проти України” від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) зазначив, що роль осіб, які здійснюють перевірку, направляють документи до органу, уповноваженому приймати рішення, а згодом беруть участь у голосуванні при прийнятті рішення у висуванні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними відповідної перевірки викликає об'єктивний сумнів щодо їхньої безсторонності при винесенні рішення по суті у справі заявника.
Обов'язок інспектора передати матеріали перевірки для належного розгляду уповноваженій особі прямо закріплений в п. 15 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995 р. № 244.
Пунктом 20 Порядку № 244 передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду, серед іншого, з'ясовує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Таким чином колегією суддів встановлено, що у даних правовідносинах головний інспектор Распоровська О.В.безпосередньо проводила перевірку, склала акт, протокол та припис про порушення у сфері містобудівної діяльності, та особисто при розгляді справ про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності надавала правову оцінку та переглядала правильність складення матеріалів справи про правопорушення, які нею же і оформлені, що є неприпустимим та викликає сумніви в її неупередженості. Тобто, відповідач, приймаючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не мав для цього достатніх правових підстав.
Проте судом першої інстанції даний факт не було взято до уваги під час вирішення справи.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що не може вважатись обґрунтованою та такою, що прийнята неупереджено та безсторонньо постанова про накладення штрафу, яка прийнята тією ж особою, що й склала протокол та інші матеріали перевірки.
Поряд з тим, ОСОБА_1 в адміністративному позові та апеляційній скарзі зазначав про допущені порушення під час здійснення позапланового заходу контролю.
Судова колегія залишає їх поза увагою, оскільки акти та протоколи, складені за наслідком заходу контролю містять особистий підпис позивача та не містять жодних заперечень щодо порушення процедури.
Водночас вказані обставини не спростовують висновків суду про неправомірність прийняття постанов про накладення штрафу.
Одночасно судова колегія зазначає, що в умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати права людини лише тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть розмірними до переслідуваної мети. Іншими словами, у цій сфері проголошується та діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності). В його основу покладена ідея, згідно з якою загальний інтерес, яким керується держава, не може бути таким, що придушує свободу окремої особи. Він покликаний захистити індивіда, коли той залишається віч-на-віч із державою, і є передумовою того, що регулятивне втручання має відповідати цілям, які ним досягаються, що у даному випадку не було додержано контролюючим органом.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та постановлено судове рішення з не правильним застосуванням норм матеріального права, а також відповідачем не доведено обставини, які мають значення для справи, тому, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.317 КАС України задовольняє скаргу ОСОБА_1 , скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи ту обставину, що в ході розгляду даної справи не встановлено факту скоєння позивачем адміністративних правопорушень, за вчинення яких його оскаржуваними постановами притягнуто до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне закрити справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 576,30 грн., що підтверджується квитанцією від 20.08.2020 року, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Відповідно до вимог ст. 272 КАС України рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 травня 2020 року - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни №242 від 22 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн., та закрити провадження у справі.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни №243 від 22 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн., та закрити провадження у справі.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни №244 від 22 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн., та закрити провадження у справі.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Распоровської Ольги Володимирівни №245 від 22 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн., та закрити провадження у справі.
Стягнути з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (код ЄДПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 576 (пятсот сімдесят шість) грн. 30 копійок.)
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Доповідач - суддя:І.П. Косцова
Суддя: Суддя: Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко.