П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3463/20
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 04 червня 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме: визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті основної державної пенсії, згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальних захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 90 %; зобов'язання провести перерахунок та виплату основної державної пенсії згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальних захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 90% без урахування інших положень ЗУ «Про статус та соціальних захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень постанови КМУ № 1210 від 23 листопада 2012 року, без урахування понижуючих коефіцієнтів та других формул чи розрахунків і без обмежень граничного (максимального) розміру пенсії, з урахуванням здійснених виплат, тобто, як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 26 квітня 2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії чи рішення про проведення перерахунку пенсії, за заявою від 06 квітня 2020 року; зобов'язано повторно розглянути заяву від 06 квітня 2020 року про проведення перерахунку пенсії, згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року, з прийняттям відповідного рішення про проведення перерахунку пенсії чи відмову у проведенні перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивачем подано до пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії, яка не відповідала встановленому зразку, а тому правомірно розглянута відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян».
Крім того, на переконання апелянта судом першої інстанції помилково прийнято відповідь позивача на відзив, а також не встановлено наявність/відсутність у позивач права на перерахунок пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1988 роках, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 66) та довідкою Центрального архіву МОУ № 51/1/4104 від 17 грудня 1996 року (а.с. 69).
Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом І групи з втратою рівня працездатності на рівні 90 відсотків (а.с.65, 67-68).
При цьому, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.103-165).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року, у адміністративній справі № 1540/4497/18 зобов'язано Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 виплату державної пенсії на підставі ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом обчислення розміру відповідно до довідки ДП «Одеський морський торговельний порт» № 03/0963 від 11 травня 2018 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року, у справі № 521/21760/16-ц.
Між тим, 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив перерахувати пенсію згідно з ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року (а.с. 71).
В свою чергу, листом № 2775-2820/Ч-02/8-1500/20 від 13 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області роз'яснило ОСОБА_1 , що його пенсію обчислено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 1540/4497/18.
При цьому, пенсійним органом зазначено, що під час обчислення пенсії за нормами ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, розмір пенсійної виплати зменшується та становитиме 12 197,89 грн (а.с.72).
Між тим, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом порушено порядок розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 25 квітня 2019 року) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Між тим, рішенням КСУ від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку його пенсії, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з прийняттям рішення КСУ від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинних до 25 квітня 2019 року, вбачається, що пенсія по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, передбачена лише для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи виключно під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
В даному випадку, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність, як віськовосулжбовець призваний на військові збори, а не як військовослужбовець строкової служби.
В свою чергу, рішенням КСУ від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 встановлено, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Тому, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Внаслідок чого, Конституційний Суд України зробив висновок, що положення ч. 3 статті 59 Закону щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, є такими, що суперечать Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відповідної категорії пенсіонерів виникло право на здійснення перерахунку пенсії після прийняття відповідного рішення КСУ від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги позивача, судом першої інстанції встановлено, що листом пенсійного органу № 2775-2820/Ч-02/8-1500/20 від 13 квітня 2020 року фактично відмовлено позивачу у задоволенні його заяви про здійснення перерахунку пенсії.
При цьому, судом першої інстанції встановлено протиправний характер зазначеної відмови, викладеної у формі листа, а тому судом першої інстанції зобов'язано пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсійний орган зобов'язаний приймати рішення про перерахунок або про відмову у перерахунку пенсії.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання пенсійного органу на невідповідність заяви позивача про здійснення перерахунку його пенсії встановленому зразку, так як про таку невідповідність не зазначалось у наданій позивачу відповіді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при надходженні відповідної заяви позивача про перерахунок пенсії у пенсійного виник обов'язок прийняти рішення про задоволення/відмову у задоволенні відповідної заяви, а не надсилати позивачу листа у вставному ЗУ «Про звернення громадян» порядку.
В свою чергу, оскільки за результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган пенсійного фонду не приймав відповідне рішення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.
Крім того, є помилковими посилання апелянта на факт прийняття судом першої інстанції відповіді позивача на відзив пенсійного органу під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду, так як вказані дії суду жодним чином не можуть вважатись підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.