13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1390/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці Дермитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020р. у справі №160/1390/20
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»
до: про:Дніпровської митниці Дермитслужби визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості
04.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - ТОВ «Омега») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Дермитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості / а.с. 1-15/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/1390/20 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 108/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в межах укладеного 02.07.2019р. між ним та іноземною компанією TREFL S.A. (постачальник) контракту на поставку продукції №TRPL0207//2019, з урахуванням специфікації №1 від 12.08.2019р. до нього, якою погоджено продаж на умовах поставки FCA Гдиня, Польща, згідно правил Інкотермс-2010, продавцем відповідно до умов контракту та на підставі супровідних документів, у тому числі відповідних інвойсів (INVOICE) здійснено поставку партій товару на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення було 24.09.2019р. подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UА110150/2019/240172 на товар: «Головоломки з картону: PUZZLES», разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена позивачем за ціною договору (контракту), але митним органом, через виявлені у поданих позивачем документах розбіжності, було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, і після отримання від декларанта повідомлення щодо відсутності додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за вищезазначеними МД, митним органом 25.09.2019р. було прийнято рішення про визначення митної вартості товару №UA110000/2019/200202/2, яким визначено вартість задекларованого товару за резервним методом, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00600. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення про визначення митної вартості необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1, тобто за ціною контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р. щодо ввезеного на митну територію України товару, а у митного органу, навпаки, були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного, тому вважає прийняті відповідачем рішення необґрунтованими та безпідставними і просив суд визнати протиправними та скасувати: - рішення про коригування митної вартості (далі - рішення) №UA110000/2019/200202/2 від 25.09.2019р..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020р. у справі №160/1390/20 адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення митної вартості товару №UA110000/2019/200202/2 від 25.09.2019р.. / а.с. 150-156/
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 162-168/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 16.04.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Адміністративна справа №160/1390/20, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 13.07.2020р. / а.с. 161/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020р. у справі №160/1390/20 апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення суду першої інстанції від 16.04.2020р. у цій справі залишено без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених у ухвалі суду недоліків апеляційної скарги /а.с. 171/.
У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги було усунуто /а.с. 174-176/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020р. у справі №160/1390/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 р. у справі №160/1390/20 /а.с. 177/ та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15:00 годин 15.09.2020р. / а.с. 178/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 179-182/.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 183-190/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з'ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, надано оцінку усім письмовим доказам, що були надані суду учасниками справи під час її розгляду, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 16.04.2020 р. залишити без змін.
Через неявку представника відповідача у судове засідання о 15:00 годин 15.09.2020р. розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 14:00 годин 13.10.2020р. / а.с. 199/, про що судом було повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та строки /а.с. 200-202/.
13.10.2020р. від учасників справи надійшли заяви про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження /а.с. 203-210/ та протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.10.2020р. вирішено продовжити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с. 211/.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «Омега», позивач у справі, та іноземною компанією TREFL S.A., постачальник, зовнішньоекономічного контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р. ( з урахуванням специфікацій №1 до нього, яка є невід'ємною частиною контракту) / а.с. 39-45/, постачальник відповідно до умов контракту та на підставі супровідних документів, на умовах поставки FCA Гдиня, Польща, згідно правил Інкотермс-2010, здійснив поставку партій товару на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення було 24.09.2019р. подано ЕМД №UА110150/2019/240172 на товар: «Головоломки з картону: PUZZLES», разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена декларантом за ціною договору (контракту): - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р.; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 1 від 12.08.2019р.; -сертифікат якості (Certificate of quality) від 12.08.2019 р.; - пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.09.2019р.; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № 140819VA від 14.08.2019 р.; -рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FE/0010/09/19 від 19.09.2019р.; - автотранспортна накладна (Road consignment note) 004130 від 19.09.2019 р.; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AP 0078455 від 20.09.2019 р.; - свіфт від 17.09.2019 р.; - прайс-лист від 12.08.2019 р.; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 20190917-0612-11 від 23.09.2019 р.; - заявка AU-1/201 на перевезення від 17.09.2019р.; - договір про надання послуг митного брокера № 307/2 від 18.03.2013р.; -договір (контракт) про перевезення № AUZ012-06.15 від 18.02.2015р.; - копія митної декларації країни відправлення № 19SG0KZA0V від 20.09.2019р. /а.с. 39-100/.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, і після повідомлення декларантом щодо відсутності додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за вищезазначеною ЕМД, митним органом 25.09.2019р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200202/2, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні ціни товару №1 за ЕМД від 22.07.2019 року №UA500090/2019/10718 /а.с. 28-32/, і саме це рішення відповідача є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).
Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:
1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
З наданої суду копії рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів /а.с.30-32 /, яке є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а саме те, що стосується - строку поставки, які впливають на строки оплати, транспортуванням (перевезенням, переміщенням ) товару.
Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, та не заперечувалось учасниками справи, що під час митного оформлення товару «Головоломки з картону: PUZZLES» за ЕМД №UА110150/2019/240172 від 25.09.2019р. позивачем було надано для підтвердження заявленої ним митної вартості товару : - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р.; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 1 від 12.08.2019р.; -сертифікат якості (Certificate of quality) від 12.08.2019 р.; - пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.09.2019р.; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № 140819VA від 14.08.2019 р.; -рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FE/0010/09/19 від 19.09.2019р.; - автотранспортна накладна (Road consignment note) 004130 від 19.09.2019 р.; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AP 0078455 від 20.09.2019 р.; - свіфт від 17.09.2019 р.; - прайс-лист від 12.08.2019 р.; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 20190917-0612-11 від 23.09.2019 р.; - заявка AU-1/201 на перевезення від 17.09.2019р.; - договір про надання послуг митного брокера № 307/2 від 18.03.2013р.; -договір (контракт) про перевезення № AUZ012-06.15 від 18.02.2015р.; - копія митної декларації країни відправлення № 19SG0KZA0V від 20.09.2019р. /а.с. 39-100/, при цьому необхідно зазначити що надані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та відповідали вимогам ч.4,5 ст. 58 Митного кодексу України.
Щодо тверджень відповідача про те, що до митного оформлення та контролю надана специфікація № 1 від 12.08.2019 р., у якій відсутні відомості строків поставки та відправлення, у зв'язку з чим, неможливо перевірити дотримання строків оплати та строків поставки колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З наданої суду під час розгляду справи та митному органу разом з ЕМД копії контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019 р. / а.с. 39-43/ вбачається, що партії товару поставлялись на умовах поставки FCA Гдиня, Польща, згідно правил Інкотермс-2010, а відповідно до замовленням на транспортування та експедирування вантажу № AU-1/2019 від 17.09.2019 р. до договору про транспортно-експедиційне обслуговування № AUZ018-06.15 від 18.02.2015р., який укладено між ТОВ «Асстра Україна» та позивачем у справі /а.с.81-86/, визначено міжнародне перевезення та експедирування тентовим автотранспортом DAF СЕ6979ВС прицеп Schmitz СЕ4379ХТ по маршруту: 81-061 Gdynia, Польща - м. Дніпро (Дніпропетровськ), Україна, з датою загрузки - 19.09.2019 р., а умовами п. 4.8 контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019 р. передбачено, що датою поставки вважається дата штемпеля на товаросупровідних першого перевізника, що підтверджує факт передачі товару продавцем транспортному агенту покупця після письмового узгодження з покупцем.
Товаросупровідними документами / а.с. 60-66/, копії яких також були надані позивачем суду та митному органу, строком поставки продавцем вантажу на автомобіль перевізника покупця є 19.09.2019 р.
Згідно із специфікацією № 1 від 12.08.2019 р., яка є невід'ємною частиною контракту, та пунктом 3.1 контракту оплата за товар здійснюється банківським переказом на банківський рахунок продавця, згідно підписаної специфікації та наданого продавцем інвойсу на умовах 100% передоплати банківським переказом не пізніше, ніж 5 днів до запланованої дати відвантаження, узгодженої сторонами, і сторонами свої зобов'язання у цій частині виконано, так ТОВ «Омега» до запланованої дати відвантаження продукції (дата загрузки вантажу - 19.09.2019 р.) було здійснено 100% передоплату за поставлену продукцію на розрахунковий рахунок продавця, про що свідчить платіжне доручення (свіфт) від 17.09.2019 р. / а.с. 74/ та не встановлено наявність будь-яких претензій у сторін за контрактом №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р. щодо строків оплати та поставки товару.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що зазначений висновок митного органу не є розбіжністю, не впливає на числові значення митної вартості, оскільки стосується умов оплати за товар, які чітко визначені та виконані сторонами, а тому не може вплинути на визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Щодо посилань відповідача на не надання до митного оформлення сертифікату переміщення товару EUR1, то додатковою угодою №1 до контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019 р., яка укладена 16.07.2019р. між ТОВ «Омега» та Компанією TREFL S.A. було виключено із контракту такий товаросупровідний документ як Сертифікат переміщення товару EUR1, тому відсутність такого документу не є розбіжністю та його відсутність жодним чином на не впливає на визначення числових значень митної вартості
Посилання митного органу, у оскаржуваному рішенні та під час розгляду справи, в обґрунтування наявності розбіжностей у поданих декларантом документах на не підтвердження договірних відносин позивача з ТОВ «Асстра Україна», а також з РЕ SHPETKO STEPAN О, то відповідно до договору транспортно-експедиційного обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні від 18.02.2015 р. № АUZ7018-06.15, який укладений між ТОВ «Омега» та ТОВ «Асстра Україна», експедитор, (пункт 1.1. цього договору ) , експедитор для здійснення міжнародного перевезення та експедирування тентовим автотранспортом по маршруту: 81-061 Gdynia, Польша - м. Дніпро (Дніпропетровськ), Україна за замовленням № AU-1/2019 від 17.09.2019 р. на транспортування та експедирування вантажу до договору № AUZ018-06.15, уклав з ТОВ «РВ ДАФ ЛОГІСТИКА» договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні № AUP123-01.19 від 05.04.2019 р., а ТОВ «РВ ДАФ ЛОГІСТИКА» для здійснення вищезазначеного міжнародного перевезення уклало договір № 401 від 23.05.2019 р. договір про надання транспортно-експедиторських послуг з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який і здійснив міжнародне перевезення по маршруту: 81-061 Gdynia, Польша - м. Дніпро (Дніпропетровськ), Україна, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 004130 від 19.09.2019 р. / а.с. 89-100/, що свідчить про те, що договірні відносини підтверджені, надані документи не містять будь-яких розбіжностей та не впливають на визначення складових частин митної вартості задекларованого позивачем товару.
Також митний орган у якості виявлених ним розбіжностей в наданих документах зазначив про те, що вартість послуги визначена у замовленні на перевезення № АІІ-1/2019 від 17.09.2019р. не відповідає вартості зазначеній у рахунку № 20190917-0612-11 від 23.09.2019 р.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.12 р. до таких документів належать: 1) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; 3) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Сторонами за договором № АUZ018-06.15 від 18.02.2015р. визначено, що для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48-ми годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає експедитору факсимільним зв'язком або засобами електронного зв'язку, заявку складену у довільній формі, яка в обов'язковому порядку містить в собі інформацію, яка зазначена у пункті 2.1 цього договору / а.с. 81-85/, замовленням № АU-1/2019 від 17.09.2019 р. на транспортування та експедирування вантажу до договору № АUZ018-06.15 / а.с. 86/ сторонами узгоджено міжнародне перевезення та експедирування тентовим автотранспортом по маршруту: 81-061 Gdynia, Польша - м. Дніпро (Дніпропетровськ), Україна, та у примітках цього замовлення зазначено, що сума вказана в гривнях, еквівалент = 2 250 євро за 1 авто по курсу НБУ на 17/09/2019, 1 евро = 27,325379 грн. / а.с. 86/, що станом на 17.09.2019 р. становить вартість послуги за даним замовленням за 1 тентавтомобіль у гривневому еквіваленті по відношенню до євро згідно із курсом НБУ було визначено у сумі - 61482,10 грн. (2 250 євро*27,325379 грн.(курс НБУ станом на 17.09.2019 року) = 61 482,10 грн.).
Але п. 4.3 договору № АUZ018-06.15 від 18.02.2015р. передбачено, що за взаємною згодою сторін вартість транспортно-експедиційних послуг може узгоджуватися та виражатися в грошовому еквіваленті іноземної валюти, розрахунок суми вартості транспортно-експедиційних послуг, що підлягає сплаті у гривні, буде проводитися згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти на день оформлення експедитором рахунку, якщо інший порядок визначення суми не буде встановлений сторонами, тому враховуючи, що на момент виставлення рахунку-фактури № 20190917-0612-11 від 23.09.2019 р. еквівалент євро по курсу НБУ на 23.09.2019 р. 1 євро = 2694,9178 грн., що підтверджується відомостями з сайту Національного банку України станом на 23.09.2019 р., на виконання умову договору № АUZ018-06.15 від 18.02.2015р. експедитором було виставлено вартість послуги за замовленням № АU-1/2019 від 17.09.2019 р. у гривневому еквіваленті по відношенню до євро згідно із курсом НБУ у сумі - 60635,65 грн. (2 250 євро*2694,9178 грн. курс НБУ станом на 23.09.2019 року) = 60635,65 грн.)
Отже вищенаведені фактичні обставини справи спростовують твердження відповідача про наявність у цій частині розбіжностей, які не дозволяють визначити складову частину митної вартості задекларованого позивачем товару.
Щодо посилання митного органу на те, що вартість товару визначена у прайс-листі від 12.08.2019 р. не відповідає поняттю «дійсної вартості» у частині продажу при звичайному ході торгівлі за умов певної конкуренції, то колегія суддів вважає, що митним органом, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час розгляду цієї справи, не було наведено обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, з урахуванням того, що застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 Митного Кодексу України.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи фактичні обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній декларантом митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що у свою чергу з урахуванням того, що декларантом - позивачем у справі, під час здійснення митного оформлення партії товару, які надійшли йому в межах контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р., за вищенаведеною ЕМД, для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, умовами договору - контракту №TRPL0207//2019 від 02.07.2019р, у межах якого здійснено поставку партій задекларованого за кожного ЕМД товару, які дозволяють визначити митну вартість цього товару за ціною договору (метод №1), а відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено існування розбіжностей, які викликали в нього обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, а відтак доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документах та про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору є безпідставними.
При цьому необхідно зазначити, що аналіз положень ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України дає можливість зробити висновок про те, що право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 цієї статті МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість, але витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (методом №6) , із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 16.04.2020 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,--
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Дермитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 р. у справі №160/1390/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко