04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/6470/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю:
представника відповідача: Трубіцина Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Юркова Е.О.), прийняту в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні, за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/6470/20 задоволено. Зупинено провадження у справі № 160/6470/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Офісу Генерального прокурора, Кадрова комісія № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням 50 народних депутатів України 3/116(20) від 18.03.2020 року.
Не погодившись з ухвалою суду Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала не містить мотиви, чому суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі, також судом не обґрунтовано в чому полягає неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Конституційного суду.
Дніпропетровська обласна прокуратура також звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом необґрунтовано зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного суду, на думку заявника, зібрані у справі докази, в своїй сукупності, є достатніми для розгляду даної справи. Також, заявник зазначає, що велике зволікання з розглядом даної справи ставить під загрозу дотримання положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 червня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора з вимогами з урахуванням уточнення від 09 липня 2020 року:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 № 198 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”, прийняте відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 420к від 30 квітня 2020 за підписом прокурора Дніпропетровської області О.Панченко про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 14.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він займав в органах прокуратури з 14 травня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23081,96 грн..
16.07.2020 року ОСОБА_1 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про зупинення провадження у справі № 160/6470/20, яке обґрунтовано тим, що Конституційним Судом України 18.03.2020 року зареєстровано конституційне подання 50 народних депутатів України щодо конституційності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. Ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду. Вказує, що атестація позивача, за наслідками якої складено спірне рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 198, проведена на виконання приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, який суперечить положенням Конституції України.
Задовольняючи клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які розглядаються Конституційним Судом України за конституційним поданням 50 народних депутатів України 3/116 (20) від 18.02.2020 року мають суттєве значення для вирішення даної справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Встановлені обставини справи свідчать, що Конституційним Судом України 18.03.2020 року зареєстровано конституційне подання 50 народних депутатів України щодо конституційності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. Ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду. Вказує, що атестація позивача, за наслідками якої складено спірне рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 198, проведена на виконання приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, який суперечить положенням Конституції України.
Між тим, відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Як слушно зазначають відповідачі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, набрання законної сили рішенням Конституційного суду України щодо конституційності положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ матиме наслідки лише на майбутнє та не призведе до зміни підстав виникнення спірних відносин, що становлять предмет оскарження у даній справі.
Таким чином, розгляд Конституційним судом справи за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо конституційності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ не є обставиною, що об'єктивно унеможливлює розгляд даної справи до набрання законної сили рішенням Конституційного суду.
Більш того, як видно з матеріалів справи, в них зібрано достатньо доказів для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, тобто, на думку суду зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави визначенні п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України для умов зупинення провадження у справі в даному випадку відсутні.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи й такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Отже, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи, оскільки у зв'язку з тривалим судовим розглядом справи може бути порушене право сторін на своєчасне її вирішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справ.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 320, 321 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задовольнити.
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/6470/20 - скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/6470/20.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Постанова в повному обсязі складена 05.11.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай