13 жовтня 2020 рокум. Дніпросправа № 340/3179/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №340/3179/19
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Міністерства оборони України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
11.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 4-10/.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2019р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №340/3025/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що в період 1984-1986рр. він проходив військову службу в Республіці Афганістан та в 1985р. отримав поранення, яке призвело до розладів здоров'я, а у 2016 р. йому встановлено інвалідність (ІІІ група) внаслідок отриманого поранення під час проходження військової служби, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок між пораненням і захворюванням, яке розвилось до стану інвалідності, що зазначено у витягу з протоколу №2576 від 09.06.2016р.. У квітні 2019р. позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання висновку, який необхідний для виплати йому допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки його заява не була розглянута він був змушений звернутись до суду та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2019р. у справі №340/1493/19, яке набрало законної сили 05.11.2019р., зобов'язано Комісаріат скласти та подати до Міністерства висновок щодо виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, рішення суду було виконано, він звернувся до відповідача з заявою до якої було додано серед іншого висновок, але 27.09.2019р. відповідач прийняв рішення №124 (витяг з протоколу), яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви про виплату одноразової грошової допомоги отримання допомоги відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач вважає таке рішення відповідача безпідставним, ним були надані усі документи які необхідні для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», серед яких є документи якими встановлено та підтверджено причинний зв'язок між пораненням і захворюванням, яке розвилось до стану інвалідності, і з огляду на те, що чинне законодавства не визначає яким саме документом цей зв'язок повинно бути підтверджено то висновок експерта є належним документом для підтвердження причинного зв'язку, тому просив суд протиправним та скасувати рішення відповідача, яке оформлено протоколом №124 від 27.09.2019р., щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №340/3179/19 визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України від 27 вересня 2019 року №124 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виплату одноразової грошової допомоги від 23.04.2019р., зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2019р. про виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням правового висновку суду, в задоволенні іншої частини позову відмовлено./ а.с.60-67/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 75-77/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 10.03.2020р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Адміністративна справа №340/3179/19, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 15.07.020р. / а.с. 74/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020р. у справі №340/3179/19 апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №340/3179/19 була залишена без руху та відповідачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги /а.с. 81/.
У встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги були усунуті /а.с. 83-84/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020р. у справі №340/3179/19 відкрито провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №340/3179/19 / а.с. 85/, справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 13 годин 30 хвилин 22.09.2020р. / а.с. 86/, про що було повідомлено учасників справи / а.с. 87-93/.
Через не явку позивача (або його представника) у судове засідання о 13 годин 30 хвилин 22.09.2020р. та відсутність доказів щодо його повідомлення про день, годину та місце розгляду справи / а.с. 93/ розгляд справи відкладено на 13 годин 30 хвилин 13.10.2020р. / а.с. 94/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 95-99/.
У судове засіданні 13.10.2020р. позивач (або його представник) не з'явився, за зазначеною у адміністративному позові адресою / а.с. 4/, яка є єдиною відомою суду адресою місцезнаходження позивача, здійснити виклик позивача у судове засідання виявилось не можливим / а.с. 93-98/, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача (або його представника).
Заслухавши у судовому засіданні 13.10.2020р. представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 10.03.2020р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач у справі, в період 1984-1986рр. проходив військову службу в Республіці Афганістан та в 1985р. під час проходження військової служби отримав поранення, яке призвело до розладів здоров'я, а у 2016 р. йому встановлено інвалідність (ІІІ група) внаслідок отриманого поранення під час проходження військової служби, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок між пораненням і захворюванням, яке розвилось до стану інвалідності, що зазначено у витягу з протоколу №2576 від 09.06.2016р., тому у квітні 2019р. позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання висновку, який необхідний для виплати йому допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки його заява не була розглянута він був змушений звернутись до суду та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2019р. у справі №340/1493/19, яке набрало законної сили 05.11.2019р., зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти та подати до Міністерства висновок щодо виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, рішення суду було виконано, і після виконання він звернувся до відповідача з заявою до якої було додано серед іншого висновок /а.с. 11-31/, але 27.09.2019р. відповідач прийняв рішення №124 (у формі протоколу), яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви про виплату одноразової грошової допомоги отримання допомоги відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» / а.с. 32/, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
При цьому необхідно зазначити, що вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, не заперечувались учасниками справи, які і не заперечувалось відповідачем право позивача на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за умови надання повного переліку документів, який передбачено чинним законодавством.
З наданої суду копії оскаржуваного рішення відповідача - рішення №124 від 27.09.2019р. (у формі протоколу) / а.с. 32/ вбачається, що підставою для такої відмови стала відсутність висновку про причинний зв'язок травми, поранення, контузії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), і цих обставин суд першої інстанції визнав достатніми для відступу від правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, але колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 цієї ж статті визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Оскільки ч. 9 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України - Урядом, на виконання зазначених вимог Закону, постановою № 975 від 25.12.2013р. затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), і саме цей порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 11 вищезазначеного Порядку визначено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Отже подання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, до уповноваженого органу є обов'язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Крім того, подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, також передбачено п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014р за №. 1294/26071 (далі - Наказ № 530).
Згідно з п.п. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації, - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п. 11-13 Порядку № 975 документів.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що в даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Позивач, як на підставу протиправності відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги зазначає про те, що документами, які свідчать, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння є саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1494/Ж від 09.06.2016р. та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2576 від 09.06.2016р. / а.с. 22,23/.
Але суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи позивача з огляду на те, що висновок спеціаліста / а.с. 23/, який став підставою для висновку Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України ( витяг з протоколу №2576 від 09.06.2016р) / а.с. 22, не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, та складений зі слів позивача та вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, на підставі яких зроблено висновок про імовірність спричинення рубців на тілі позивача пораненням, яке могло мати місце у 1985 році, що фактично свідчить про те, що цей висновок / а.с. 23/ базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.
При цьому витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2576 від 09.06.2016р., / а.с. 22/ який складено на підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1494/Ж від 09.06.2016р. засвідчує лише причинний зв'язок поранення (пов'язане з виконанням обов'язків військової служби чи не пов'язане), і ці документи жодним чином не можна вважати документами у розумінні Порядку № 975, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
А з огляду на зміст. п. 21.7. та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
Тому колегія суддів вважає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1494/Ж від 09.06.2016р. та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2576 від 09.06.2016р. / а.с. 22,23/ не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми, тому ці документи не є тими доказами в розумінні ст. 73, 74 КАС України, які б виключали факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Більше того, в п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення зазначена окремо від документа, що свідчить про причини та обставини поранення, тому на переконання суду апеляційної інстанції, це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.
Аналогічний правовий висновок під час розв'язання подібних правовідносин було зроблено Верховним Судом та висловлено у постанові від 10.04.2019р. у справі №822/220/18.
Отже з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що в порушення вимог п.11 Порядку №975 позивачем не було подано відповідачу документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, при цьому позивач не звертався до відповідача за роз'ясненнями щодо того, які документи можуть слугувати підтвердженням причин та обставин поранення, чи про те, де він може отримати зазначені документи.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач подав усі документи необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІII групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зокрема, згідно з Порядком №975, чинним на час звернення позивача до уповноваженого органу, та безпідставно відступив від правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, яка є обов'язковою для застосування..
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідачем, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час розгляду цієї справи доведено, що рішення № 124 від 27.09.2019р., оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято в частині що стосується позивача у справі, в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, тому суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі неповно дослідив обставини справи, що призвело до задоволення адміністративного позову з невірних мотивів та підстав, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, і апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції від 10.03.2020р. скасувати, та з урахуванням фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову через їх необґрунтованість та безпідставність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №340/3179/19 - скасувати.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст складено та підписано - 02.11.2020р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко