04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/527/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (суддя Пасічник Ю.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000603304, позов в цій частині задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано те, що саме відповідачем не було доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000603304, яким було зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за грудень 2018року на суму51251грн.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано, що перевіркою було встановлено завищення позивачем витрат в перевіреному періоді.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №83/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 28.08.2019 (т.1а.с.15-39).
Актом перевірки встановлено порушення п.п.177.2 п. 177 ст. 177 ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 22884,70 грн., 2017р. - 3254,63 грн., 2018р. - 19630,07 грн.;
- п.п.1.1 - 1.7. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1907,05 грн., в т.ч., за 2017 р. - 271,22 грн., 2018р. - 1635,83грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5. ст. 198 ПК України в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 51251 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000603304, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 51251,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.
Позивачем податкові повідомлення-рішення було оскаржено до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив що відповідачам протиправно визначено позивачеві до сплати ПДФО на загальну суму 22884,70 грн., в т.ч. за 2017 р. - 3254,63 грн., 2018р. - 19630 грн., а отже, як наслідок, протиправно визначено штрафні санкцій з ПДФО на загальну суму 5721,18 грн., в т.ч. за 2017р. - 813,66 грн., 2018р. - 4907,52 грн., військовий збір на загальну суму 1907,05 грн., в т.ч. за 2017р. - 271,22 грн., 2018р. - 1635,83 грн. та штрафні санкції з військового збору на загальну суму 476,76 грн., в т.ч. за 2017р. - 67,81 грн., 2018р. - 408,96 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що нарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності (надалі - ПДФО), штрафні санкції з вказаного податку та збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, мають похідний характер від суми на яку збільшено дохід (прибуток), отриманий від діяльності позивача, оскільки їх розмір визначався виходячи саме з цієї суми.
Таким чином, встановлення правомірності збільшення позивачеві оподатковуваного доходу на 127137 грн., буде мати наслідком для висновків щодо правомірності донарахування ПДФО, військового збору та застосованих штрафних санкцій з вказаного податку та збору.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як визначено підпунктом 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: (…) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею (…).
Згідно підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Як було свтановлено судом першої інстанції, позивач є власником транспортних засобів: Mercedes-Benz 809, спеціалізованих вантажний самоскид, держ. номер НОМЕР_2 ; САЗ 3507, загальний вантажний самоскид, держ. номер НОМЕР_3 ; ГАЗ 53, бортовий-С, держ. номер НОМЕР_4 (т.1а.с.62). Крім того, в процесі здійснення господарської діяльності позивач використовує екскаватор DEM, що також не заперечується сторонами.
Судом першої інстанції вірно було вразовано те, що в акті перевірки, не взято до уваги вказані обставини та здійснено узагальнений висновок про протиправність дій позивача в частині віднесення до складу витрат витрати на утримання (запасні частини та дизельне паливо), як транспортних засобів, які відносяться до основних засобів подвійного призначення так і тих, які до таких основних засобів не відносяться, при цьому не розмежовуючи суми таких витрат.
У зв'язку з зазначеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок посадових осіб відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 177.4.5., 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України у зв'язку з включенням до складу витрат 31737,30 грн., в т.ч. за 2017р. - 11488,20 грн., 2018р. - 20249,10грн. є протиправним.
Щодо висновків посадових осіб відповідача про безпідставне включення позивачем до складу витрат при здійсненні роздрібної торгівлі вуглем, придбання дизельного палива одночасно на декілька автотранспортних засобів, що не відповідає наявній кількості трудових ресурсів у перевіряємому періоді, в кількості 886,09 л на суму 18673,60 грн., що підтверджує використане поза межами господарської діяльності.
Відповідно до п.п. 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Як було встановлено судом, у власній господарській діяльності відповідачем використовується екскаватор DEM.
Наказом позивача від 02.10.2016 затверджено норми витрат пального для екскаватора у розмірі 15,0 літрів на 1 годину (т.1а.с.137).
Відповідно до таблиці списання палива за 2017 та 2018 роки, вбачається, що протягом вказаного періоду здійснювалось списання палива, що пов'язано з експлуатацією екскаватора (т.1а.с.134-136).
Крім того, факт використання палива підтверджується актами списання та подорожніми листами, які складались протягом 2017-2018 років (т.1а.с.138-159).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені докази спростовують доводи відповідача щодо використання дизельного палива поза межами господарської діяльності позивача.
Щодо включення до складу витрат, за результатами діяльності у 2018р., вартості придбаного вугілля та послуг по перевезенню ТМЦ від ПАТ «Укрзалізниця», які станом на кінець звітного періоду не були реалізовані в сумі 76726,30 грн., що є порушенням вимог 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
А тому, до складу витрат включаються тільки ті витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.
Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481 передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно п. 9 вказаного Порядку дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем ведеться Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (т.1а.с.85-102).
Зокрема, книга містить підсумкові записи щодо суми доходу та витрат пов'язаних з отриманням доходу за 2018р. (т.1а.с.102).
Сума доходу становить 5044641,00 грн., сума витрат 4987866,00 грн.
Аналогічні цифрові показники сум доходу та витрат знайшли своє відображення в додатку Ф2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018р. (т.1а.с.128).
Тобто за результатами діяльності у 2018р., показники доходу та витрат відображені відповідно до вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України та дають змогу визначити об'єкт оподаткування.
Позивач не спростовував, що за результатами діяльності у 2018р. у нього утворились залишки ТМЦ , але при цьому зазначав, що їх вартість не включалась до складу валових витрат за результатами діяльності у 2018р. (т.1а.с.65).
У зв'язку з цим, судом першої інстанції вірно було зазначено про відсутність доказів включення позивачем до складу витрат за результатами діяльності у 2018р. вартості залишків ТМЦ та послуг, які б давали підстави дійти висновку, що їх вартість включена до складу витрат.
Таким чином, вірними є висновки суду першої про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.; податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду першої інстанції не спростовують.
В частині відмовлених позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, звертаючись до суду з позовом не навів жодних доводів та не надав доказів, які б спростовували висновки посадових осіб відповідача щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 51251 грн., а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000603304.
У запереченні на апеляційну скаргу позивача, головним управлінням ДПС у Кіровоградській області було зазначено, що вказане порушення є наслідком того, що було виявлено попередньою перевіркою нестачу придбаних платником податків ТМЦ (вугілля) на загальну суму 237578,29грн. та виявлено включення до складу витрат придбання дизельного палива на суму 18673,60грн., що було використано поза межами господарської діяльності, чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого і завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 51251грн.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у справі, що розглядається, було проаналізовано включення позивачем до складу витрат при здійсненні роздрібної торгівлі вугіллям, придбання дизельного палива та вартості придбаного вугілля, та встановлено відсутність порушень податкового законодавства.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000603304.
Судом першої інстанції зазначеного враховано не було.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови в задоволенні позову.
Позов в цій частині задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000603304, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 51251,00 грн.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш