03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/411/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року в адміністративній справі №280/411/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0020352-5607-0811. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно, оскільки нежитлове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом оподаткування податком на майно в силу приписів п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується позивачем у власній сільськогосподарській діяльності. Зауважено, що відповідачем було неправильно застосовано ставку податку, визначену рішенням Семенівської сільської ради від 02.02.2017 року № 2.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0020351-5607-0811 від 22 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2019 №0020352-5607-0811 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання в розмірі 3640,53 грн.
В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року скасувати та прийняти судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення останнім використовувалась ставка податку у розмірі 1.29% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Зауважено, що позивач не звертався з заявою про проведення звірки та не надавав будь-які документі на підтвердження того, що об'єкт нерухомості останнього не є об'єктом оподаткування та документів щодо підтвердження адреси реєстрації останнього.
Відзив від позивача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з 26.02.2018 ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (70%) належить нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
22 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №0020352-5607-0811, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2018 рік в розмірі 5460,80 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час визначення позивачу податкового зобов'язання контролюючий орган зобов'язаний був застосувати ставку податку у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, а тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає частковому скасуванню, а саме в частині визначення зобов'язання в розмірі 3640,53 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Приписами п.п. «ж» п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості покладається обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Між тим, положення податкового кодексу визначають, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що в інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 01.10.2019 року по справі № 0340/1905/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та нарахування позивачу земельного податку була наявність в останнього у власності об'єкту нежитлової нерухомості, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку суми податкового зобов'язання податковим органом була застосована ставка податку у розмірі 1.29% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 квадратний метр, визначена рішенням Семенівської сільської ради № 34/17 від 21.12.2017 року.
Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу, виходячи з такого.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до рішення Семенівської сільської ради № 1 від 2 лютого 2017 року з 01.01.2017 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється:
1) у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування;
2) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр для об'єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради;
3) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр, власники яких не використовують вищезазначені об'єкти у своїй господарській діяльності на території Семенівської сільської ради.
З урахуванням рішення Семенівської сільської ради № 34/17 від 21.12.2017 вказані ставки застосовуються також з 01.01.2018.
Як вбачається з копії паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Семенівської сільської ради, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене також відповідає інформації щодо місця реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В свою чергу, згідно даних офіційного сайту Семенівської громади (електронний ресурс: http://semenivca.gromada.org.ua/structure/) село Тамбовка знаходиться на території Семенівської сільської ради (на теперішній час - Семенівської громади).
Поряд з вказаним, відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт невикористання позивачем нежитлової будівлі у своїй господарській діяльності.
Відтак, оскільки позивач зареєстрований на території Семенівської сільської ради, то відповідно до рішення Семенівської сільської ради № 1 від 2 лютого 2017 року, ставка податку на належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості має становити 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3723,00 грн., а відтак ставка податку складає - 16,0089 грн. за 1 кв.м.
Відтак, розмір податкового зобов'язання ОСОБА_1 становить 1820,27 грн. (177,2 кв.м х 16,0089/12/100*70)
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2019 №0020352-5607-0811 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання в розмірі 3640,53 грн. (5460,80-1820,27).
При цьому, доводи відповідача щодо не подання позивачем заяви про проведення звірки та не надання будь-яких документів на підтвердження того, що останній зареєстрований на території Семенівської сільської ради, як на підставу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки обов'язок по визначенню ставки податку та, як наслідок по правильності розрахунку податкового зобов'язання фізичній особі, не обумовлено поданням останнім відповідної заяви до податкового органу.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року в адміністративній справі №280/411/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай