03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/11286/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Маковська О.В.), повне судове рішення складено 22.06.2020 року, прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/11286/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 30.05.2019 №271428-5353-0464.
Адміністративний позов обгрунтовано тим, що особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не може вважатись платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 30.05.2019 №271428-5353-0464.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є власником об'єкта нерухомості - будівлі та споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,3888 га, кадастровий номер 1210100000:04:018:0074. Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань з плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористувача, а з дати фактичного користування земельної ділянки.
Від Дніпровської міської ради на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначає, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у позивача виник обов'язок зі сплати податку на землю, яка знаходиться під вказаною нерухомістю. Просить суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2013 позивач, разом з ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 8/100 часток будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,3888 га, кадастровий номер 1210100000:04:018:0074, що підтверджується Договором купівлі-продажу 8/100 часток будівель та споруд від 31.10.2013, посвідченим Бондаренком Р.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.
Зазначені будівлі були передані покупцям у рівних частках по 4/100. Право власності позивача на будівлі та споруди підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19.10.2016 укладено договір дарування 4/100 часток будівель та споруд, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 безоплатно майно, а саме 4/100 часток будівель та споруд. Право власності ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 27.04.2017 укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами якого ОСОБА_4 зобов'язується передати ОСОБА_1 нерухоме майно - 92/100 частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 яке розташоване на земельній ділянці площею 0,3888 га, кадастровий номер 1210100000:04:018:0074. Право власності на об'єкт нежитлового приміщення підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Контролюючим органом позивачу нараховано грошове зобов'язання з земельного податку за 2015 - 2018 роки та прийнято податкові повідомлення-рішення, які визнано протиправними та скасовано відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №804/4752/18.
В подальшому, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №271428-5353-0464, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку за 2019 рік в розмірі 33455,17 грн.
Як вбачається з розрахунку, земельний податок розраховано за площу - 3888 кв.м.
Також, судом встановлено, що розмір грошового зобов'язання з земельного податку за 2019 рік нараховано відповідачем на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2017 №8-4-0.38-887/107-17, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3888га., в 2017 році буде складати 11151839,01 грн. Також, в даному листі зазначено, що земельна ділянка площею 0,3888 га., кадастровий номер 1210100000:09:064:0007 перебуває в оренді у гр. ОСОБА_3 .
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходить з того, що відповідачем не надано доказів, що розмір нормативної грошової оцінки землі, яку ГУ ДПС використано при визначенні грошового зобов'язання позивача, визначено відповідно до вимог законодавства, а також, що дані про нормативну грошову оцінку землі підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації, відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами саме Податкового кодексу України (далі - ПК України).
При цьому, пунктом 5.2 ст.5 Податкового кодексу України закріплений принцип пріоритетності норм Податкового законодавства над нормами інших актів у разі їх суперечності.
Відповідно до пп.14.1.147, п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Приписами ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування земельним податком відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп. 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп. 271.1.2).
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
За правилами пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, виходячи із системного аналізу норм права, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться у визначеному законом порядку, підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру, інформацію про грошову нормативну оцінку землі подають центральні органи виконавчої влади, що реалізують політику у сфері земельних відносин, в тому числі на запит контролюючого органу.
В даному випадку, контролюючим органом визначено розмір грошового зобов'язання позивача на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2017.
Відповідачем не надано доказів, що розмір нормативної грошової оцінки землі, яку ГУ ДПС використано при визначенні грошового зобов'язання позивача, визначено відповідно до вимог законодавства, а також, що дані про нормативну грошову оцінку землі підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації.
Доводи відповідача з приводу правомірності формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення із посиланням на практику Верховного Суду викладену в постановах від 29.08.2019 року у справі №824/866/17-а, від 14.03.2019 року у справі №804/5486/16, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки в зазначених справах суд надає оцінку правомірності формування податкового зобов'язання з земельного податку як власнику нерухомого майна, яке на такій земельній ділянці розташоване, втім, у даній справі спірним є саме обрахування суми грошового зобов'язання з земельного податку на підставі інформаційного листа ГУ Держгеокадастру, який не є відомостями державного земельного кадастру про розмір нормативної грошової оцінки землі.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в адміністративній справі №160/11286/19 - залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай