05 листопада 2020 р. Справа № 480/2941/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2020, суддя Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 01.06.20, по справі № 480/2941/20
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни третя особа Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі по тексту - відповідач, приватний виконавець округу м. Києва Клітченко О.А.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі по тексту - третя особа, АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 11.02.2020 про арешт коштів боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 19.02.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у відповідача, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на місто Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає у м. Суми Сумської області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що 25.05.2020 позивач отримала у Сумському відділенні АТ«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» копію платіжного доручення, з якої їй стало відомо, що 10.02.2020 (у день звернення стягувача до відповідача із заявою про примусове виконання рішення) на рахунок позивача було зараховано платіж від невідомої їй особи ( ОСОБА_2 ) на суму 1 (одна) грн, через що баланс на її рахунку став становити саме 1 (одну) грн. Зазначене дало формальну підставу для прийняття відповідачем матеріалів від стягувача та відкриття виконавчого провадження саме у місті Києві, а саме - за місцезнаходженням «майна» позивача (Боржника).
Крім того, звертає увагу суду, що в матеріалах справи містяться запити, які робились приватним виконавцем в ході проведення виконавчих дій для з'ясування джерел доходу позивача, з яких вбачається, що наявності у позивача доходів та майна на території міста Києва не встановлено.
За вказаних обставин, позивач наголошує про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем Клітченко О.А. виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи та звернення стягнення на доходи, яка має місце проживання у місті Суми.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис №3584 (а.с.19) про стягнення із ОСОБА_1 коштів у загальному розмірі 12023,82 грн, як з боржника за кредитним договором №85019065599 від 24.01.2013, укладеного з АТ "БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (а.с.17), правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 24.01.2013 є АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК".
11.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №3584, про стягнення з боржника : ОСОБА_1 на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованість у розмірі 11 523,82 грн (а.с. 22-23).
Крім того, 11.02.2020 відповідачем була прийнята постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 61231638, якою накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на рахунках в АТ "ПУМБ" у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а саме 13076,2 грн.(а.с.31- 32).
Також 19.02.2020 відповідачем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.34-35), якою звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 від ГУ ПФУ в Сумській області.
Вважаючи вищевказані постанови протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження в межах свого виконавчого округу, у зв'язку з чим оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 14 Закону, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 15 Закону передбачає, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Згідно зі статтею 68 цього Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що право приватного виконавця вчиняти виконавчі дії (накладати арешт, звертати стягнення на майно, кошти та ін.), виникає лише в тому випадку, коли виконавче провадження відкрито (розпочато) у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1404-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404-VIII).
Виходячи з викладеного, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна - на вибір стягувача.
Колегією суддів встановлено, що боржником у виконавчому провадженні №61231638 є фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61231638, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Клітченко О.А. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Разом із тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на те, що місцем майна боржника є місцезнаходження банку, в якому у боржника відкритий картковий рахунок (АТ "ПУМБ", який розташований за адресою м. Київ вул. Андріївська, 4), з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.
Отже, місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 цього ж Кодексу).
Проте, відповідачем не було надано жодних доказів того, що на картковому рахунку, який на її думку належить позивачу, відкритому в АТ “ПУМБ”, на момент відкриття виконавчого провадження знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника, відповідно, визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження поза межами свого виконавчого округу, у зв'язку з чим оскаржувана постанова від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, стягувач на підтвердження знаходження майна боржника у м. Києві, а саме: карткового рахунку, надає довідку від 06.02.2020 за вих.№1_01, у якій вказано, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підтверджує, що у клієнта ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_2 від 24.01.2013 у валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (а.с.111), а також надано виписку про залишок на рахунку, станом на 10.02.2020, у розмірі 1,00 грн (а.с.112).
Проте, колегією суддів встановлено, що станом на час відкриття виконавчого провадження 11.02.2020 у позивача було відсутнє майно в якості грошових коштів на картковому рахунку в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується довідкою відповідача про інформацію щодо рух коштів по рахунку позивача (а.с. 210)
На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності постанови від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 та постанови від 11.02.2020 про арешт коштів боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638, постанови від 19.02.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638.
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 480/2941/20 прийняте без дотримання норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 по справі № 480/2941/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн;
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 11.02.2020 про арешт коштів боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн;
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 19.02.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках виконавчого провадження ВП № 61231638 відносно ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №3584, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Наталією Станіславівною 27.01.2020 на суму 11773,82 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 05.11.20.