05 листопада 2020 р.Справа № 532/115/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Депаратменту патрульної поліції - сержанта полоції Тєтєнова Максима Геннадійовича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороз Т.М., м. Кобеляки, повний текст складено 14.04.20 року по справі № 532/115/20
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Депаратменту патрульної поліції - сержанта полоції Тєтєнова Максима Геннадійовича , Управління патрульної поліції в Полтавській області в особі батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Депаратменту патрульної поліції - сержанта полоції Тєтєнова Максима Геннадійовича (далі - поліцейський Тєтєнов М. Г., відповідач 1), Управління патрульної поліції в Полтавській області в особі батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області (далі - УПП в Полтавській області, відповідач 2), в якій просив суд скасувати постанову серії ЕАК № 1969857 від 13.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.04.2020 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1969857, винесену поліцейським 1-го батальйону 2-ї роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції Тєтєновим М. Г., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Поліцейський роти № 2 БПП в м.Кременчук УПП в Полтавській області ДПП - сержант полоції Тєтєнов М. Г., не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи вказане рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на відеореєстраторі, встановленому в службовому автомобілі, зафіксовано, як під час патрулювання 13.01.2020 року на 56 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія було виявлено транспортний засіб під керуванням позивача, який у світлу пору доби поза населеним пунктом рухався без увімкнених фар ближнього світла, тобто з порушенням п.п. 9.8 ПДР України (файл 2020_0113 _094003_1, стоп-кадр з відеозапису). Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з'ясовано всі фактичні обставини, враховано усні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які згідно з ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі, встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, так як їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП і тягнуть за собою попередження.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить суд скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.04.2020 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач та відповідачі повідомлялися про розгляд справи телефонограмою та на електронні адреси.
В апеляційній скарзі відповідач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно з приписами ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 13.01.2020 поліцейським 1-го батальйону 2-ї роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області - сержантом поліції Тєтєновим М. Г. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1969857 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України “Про Національну поліцію” поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Національну поліцію” під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1969857 від 13.01.2020, поліцейським ОСОБА_2 встановлено, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 09 год. 41 хв. на 56 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія керував транспортним засобом RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України (з 01.10 по 01.05 на ТЗ поза населеним пунктом повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар). У зв'язку з цим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КпАП України, настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Як вбачається з пункту 9.8 ПДР, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.
З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар, тобто з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні.
Визначення денних ходових вогнів наведено у пункті 1.10 ПДР, а саме: денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов'язок з 1 жовтня по 1 травня поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.06.2020 по справі № 760/4739/17.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.
Пунктом 19 ПДР передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.
Правило п. 9.8 ПДР фактично визначає порядок використання зовнішніх світлових приладів протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п. 9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.
Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 цього Кодексу, як вважає позивач та суд першої інстанції.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем до суду першої інстанції було надано відеозапис, зроблений відеореєстратором, встановленим у службовому автомобілі.
Надаючи правову оцінку даного відеозапису, колегія суддів наголошує на тому, що із переглянутого відео встановлений факт того, що 13.01.2020 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, у світлу пору доби поза населеним пунктом рухався без увімкнених фар ближнього світла, тобто з порушенням п.п. 9.8 ПДР України (файл 2020_0113 _094003_1, стоп-кадр з відеозапису).
Враховуючи вищезазначене, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Окрім того, на спростування доводів позивача щодо порушення інспектором порядку розгляду справи, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, доданого до відзиву на адміністративний позов, вбачається, що водієві було повідомлено про розгляд справи, а також роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного. Надати письмові пояснення під час розгляду справи позивач бажання не виявив, клопотань не заявляв (файл 20200113192510000043).
Доводи позивача про порушення відповідачем вимог КУпАП, що виразилося у не складанні протоколу про адміністративне правопорушення, колегією суддів також не приймаються до уваги через таке.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” ст. 258 КУпАП доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, N 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
З аналізу зазначених норм вбачається відсутність обов'язку поліцейського складати протокол у випадку вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 у позовній заяві зауважує на те, що відповідач не мав права проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки, а повинен був зробити це, тобто винести постанову, за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що “справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення”, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення “за місцем його вчинення” визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині свого рішення Конституційний суд України вказав, що у ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Таким чином, в цій справі Конституційним судом України зроблений висновок про відмінність справ про адміністративні правопорушення, які можуть бути розглянуті уповноваженим законом органом безпосередньо на місці вчинення правопорушення або за місцем знаходження цього органу.
Як вже зазначалося вище, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, доводи позивача з приводу неналежного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення також є безпідставними.
Щодо висновку позивача та суду першої інстанції про те, що вимога про ввімкнення у період з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних засобах під час руху поза населеними пунктами денних ходових вогнів або ближнього світла фар стосуються вимог ПДР щодо попереджувальних сигналів, колегія суддів наголошує на тому, що з аналізу положення п. 9.8 ПДР слідує, що даний пункт фактично визначає порядок використання зовнішніх світлових приладів протягом певного періоду на рівні з вимогами п. 19 даних правил.
Тобто, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР відповідальність передбачена за ч. 2 ст. 122 КУпАП , а не за ст. 125 цього Кодексу, як вважає позивач та суд першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що не виконання позивачем вимог щодо ввімкнення ближнього світла фар під час руху транспортного засобу поза населеним пунктом, та, як наслідок порушення вимог п. 9.8 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови серії ЕАК № 1969857 від 13.01.2020 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Депаратменту патрульної поліції - сержанта полоції Тєтєнова Максима Геннадійовича задовольнити.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.04.2020 року по справі № 532/115/20 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАК № 1969857 від 13.01.2020 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін