05 листопада 2020 р.Справа № 646/1183/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Янцовська Т.М., м. Харків, повний текст складено 17.09.20 року по справі № 646/1183/20
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 2008/80700/18 від 20.11.2018 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.09.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось у період дії Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-УІІІ від 08.11.2018, який дає підстави для звільнення від відповідальності за умови проведення митного оформлення транспортного засобу, що є обмеженням його прав з огляду на приписи статті 58 Конституції України.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.09.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
05.11.2020 від імені представника позивача Натини А. О. через засоби електронного зв'язку до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказане клопотання надійшло на офіційну електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду, проте, зазначений файл не підписано електронним цифровим підписом.
Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 за № 851-IV (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч. 1 ст. 6 Закону № 851).
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 2 ст. 6 Закону № 851).
Отже, оскільки зазначене вище клопотання не містить електронного цифрового підпису, воно не є документом у розумінні зазначених вище норм, а тому у суду відсутні передбачені законом підстави для його розгляду.
Обґрунтувань ненакладення електронного цифрового підпису клопотання, подане від імені ОСОБА_2 , не містить.
Також, 05.11.2020 представником відповідача нарочно подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що фактично ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримано ним лише 04.11.2020, а тому просить надати час для належної підготовки до судового засідання.
Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, на виконання вимог ст. 268 КАС України, ще 29.10.2020 відповідачу на електронну адресу було направлено апеляційну скаргу, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та судову повістку, а отже відповідач мав достатньо часу для підготовки до судового засідання.
Також, колегія суддів враховує особливості розгляду даної справи, визначені параграфом 2 глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, ч. 5 ст. 286 КАС України передбачено розгляд справи судом апеляційної інстанції протягом 10 днів, а ч. 3 ст. 268 КАС України передбачено розгляд справи за відсутності учасника справи.
Враховуючи скорочені строки розгляду цієї категорії справ, визначені частиною п'ятою статті 286 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 20.09.2018 головним державним інспектором митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 2008/80700/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та повідомлено листом від 21.09.2018 про складання протоколу з направленням його примірника.
У протоколі зазначено про розгляд справи 20.11.2018 о 15:00 год у Харківській митниці ДФС.
20.11.2018 заступником начальника - начальника УПМП та МВ Харківської митниці ДФ Гриценко С. М. винесено постанову про адміністративне правопорушення № 2008/80700/18 відносно позивача про порушення останнім митних правил, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 470 МК України.
Підставами для прийняття постанови стало те, що 30 квітня 2018 року громадянином України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України через МАПП «Гоптівка» Харківської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування «FORD MONDEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Литва), VIN-код НОМЕР_2 в митному режимі «транзит» з оформленням митної декларації та встановленим терміном вивезення автомобіля за межі митної території України до 10.05.2018 включно. Станом на 20.09.2018 згідно з базами даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України транспортного засобу особистого користування «FORD MONDEO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Литва), VIN- код НОМЕР_4 .
Відповідно до митної декларації ІМ 40 AA № UA807190/2019/008092 ОСОБА_3 транспортний засіб «FORD MONDEO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Литва), VIN - код НОМЕР_5 оформлений Харківською митницею ДФС - 12.02.2019 року.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається перевищення встановленого ст. 95 Митного кодексу України строку доставки товарів, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб. До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 8500,00 гривень.
Листом від 21.11.2018 заступником начальника - начальника УПМП та МВ Харківської митниці ДФС позивачу направлено для виконання в порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП, постанову від 20.11.2018 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у справі про порушення митних правил № 2008/80700/18, розпочатої за ч. 3 ст. 470 МК України.
Не погодившись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зауважив про відсутність жодних порушень чинного законодавства, допущених відповідачем - Слобожанською митницею Держмитслужби при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а заперечення позивача щодо незаконності постанови носять виключно формальний характер та не спростовують факту скоєння правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Митного кодексу України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 2 ст. 91 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України.
Згідно з ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб.
Отже, скориставшись правом, відповідно до ст. 71 МК України та обравши митний режим транзиту, позивач зобов'язувався дотримуватись його умов, визначених ст. ст. 92, 93, 95 МК України.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 95 Митного кодексу України, до строків, зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу ), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин не переробної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2018 року громадянином України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України через МАПП «Гоптівка» Харківської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування «FORD MONDEO» в митному режимі «транзит», який у десятиденний термін з території України не вивезений, що самим позивачем не заперечується.
Станом на 20.09.2018 згідно з базами даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України транспортного засобу особистого користування «FORD MONDEO», у зв'язку з чим 20.09.2018 головним державним інспектором митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 2008/80700/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та повідомлено листом від 21.09.2018 про складання протоколу з направленням його примірника. У протоколі зазначено про розгляд справи 20.11.2018 р. о 15:00 год у Харківській митниці ДФС.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою щодо неможливості вивезення вказаного транспортного засобу, повідомляв про аварію або дії обставин непереборної сили, чи подавав документи, що підтверджують неможливість доставити вказаний автомобіль до органів доходів і зборів ДФС.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту існування зазначених вище обставин, які могли б слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення транспортного засобу.
20.11.2018 заступником начальника - начальника УПМП та МВ Харківської митниці ДФ Гриценко С. М. винесено постанову про адміністративне правопорушення № 2008/80700/18 відносно позивача про порушення останнім митних правил, яку листом від 21.11.2018 позивачу направлено для виконання в порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Колегія суддів зазначає, що встановлений ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України строк накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним вище вказаних митних правил відповідачем дотримано.
При цьому, доказів існування обставин, які б звільняли позивача від відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано.
З огляду на викладене, оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що вона була винесена посадовими особами митного органу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України.
Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що 25.11.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 № 2612-VIII, який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил.
Так, пунктом 13 Закону № 2612-VIII розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено, зокрема, пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту: «9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 01.01.2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1077 (набрала чинності з 20.12.2018 року), затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок).
Положеннями п. 1 Тимчасового порядку визначено, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015 року до 25.11.2018 року.
Згідно з пунктом 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу).
При цьому, відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Отже, Законом України № 2612-VIII регламентовано пільгові умови, які можуть бути застосовані у разі, якщо особа розпочала митне оформлення ввезеного транспортного засобу до притягнення її до відповідальності за вказане вище правопорушення та сплатила добровільний внесок.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що на час винесення оскаржуваної постанови від 20.11.2018 чинним законодавством не була передбачена можливість звільнення осіб від адміністративної відповідальності у випадку, якщо вони вчинили правопорушення, передбачене статтею 470 МК, тобто прострочили режим вивезення транспортного засобу за межі митної території України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач, на підставі Закону України № 2612-VIII та з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 р. ІІ Закону № 2612-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Закон № 2612-VIII опубліковано в газеті Голос України 24.11.2018, а тому він набрав чинності 25.11.2018.
За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього».
У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що приписами Закону України № 2612-VIII надано право особам, якими не дотримано строків та умов (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, саме починаючи з 25.11.2018 року (дата набрання чинності Закону України від 08.11.2018 року № 2612-УІІІ) протягом 180 днів здійснити митне оформлення транспортного засобу, за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, такі особи звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 МК України.
Отже, протягом встановленого періоду, особа може звернутись в будь-який час для здійснення митного оформлення транспортного засобу і до його закінчення митний орган не вправі притягувати таку особу до відповідальності за вищезазначеними статтями.
В свою чергу, колегія суддів наголошує, що сплату добровільного внеску в сумі 8 500,00 грн. позивач здійснив лише 12.02.2019 при здійсненні митного оформлення за митною декларацією, тобто після винесення постанови від 20.11.2018 та набрання нею чинності і фактично після притягнення його до адміністративної відповідальності.
Оскільки позивач до винесення постанови в справі про порушення митних правил 20.11.2018 жодних дій щодо початку митного оформлення транспортного засобу не вчинив, то, відповідно, він не став суб'єктом правовідносин, які б передбачали звільнення такого від відповідальності.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність його постанови, що оскаржується, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.09.2020 року по справі № 646/1183/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич