02 листопада 2020 р.Справа № 2040/7219/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків по справі № 2040/7219/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі №2040/7219/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р.
Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків, 61022, код 14099344), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Постановою Верховного Суду від 23.04.2020 р. касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року - без змін.
03.12.2019 року від старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ковалевської Маргарити надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій останній просив суд: встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №2040/7219/18 шляхом: зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова №649 від 22.08.2018, тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказав, що боржником не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі №2040/7219/18 в повному обсязі, що є підставою для встановлення способу виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ковалевської Маргарити про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі №2040/7219/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі №2040/7219/18 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року, тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а отже він повинен враховувати приписи ст. 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень та Порядку № 649, яким Уряд визначив механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних асигнувань.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків, 61022, код 14099344), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 2040/7219/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі № 2040/7219/18 залишено без змін.
20.02.2019 року дане рішення набрало законної сили та 14.05.2019 року позивачу видано виконавчий лист.
Виконавчий лист пред'явлено до виконання, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратовою Марією Анатолівною від 05.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59680559 щодо примусового виконання виконавчого листа №2040/7219/18 виданого 14.05.2019 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р.
В постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як свідчать додані до заяви документи, на адресу боржника, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2019.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області направлено лист від 12.08.2019 року №26396-14/20, яким повідомлено, що пенсійним органом добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року та Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 року по справі №2040/7219/18. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та основного розміру пенсії 62% визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року Сума доплати за перерахунком становить 16123,71 грн. Доплату за період з 20.02.2019 року по 31.03.2019 року проведено в квітні поточного року. З 01.04.2019 року пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Доплату з період з 01.01.2018 року по 19.02.2019 року буде проведено в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Таким чином, судове рішення від 03.10.2019 року по справі №2040/7219/18 боржником виконано не в повному обсязі.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, виходив з того, що боржником не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі №2040/7219/18 в повному обсязі, що є підставою для встановлення способу виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Колегія суддів зазначає, що приписи ст. 378 КАС України передбачають можливість суду встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення за заявою стягувача чи виконавця.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
В межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії.
Слід враховувати, що згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Принцип "res judicata" (принцип обов'язковості судового рішення) покладає на боржника обов'язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано рішення суду від 03.12.2019 р. по справі № 2040/7219/18. в порядку та у спосіб, визначенний судом.
19.11.2019 р. факт невиконання рішення підтвердив і стягувач, звернувшись до Відділу із заявою, в якій просив звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. При цьому, державним виконавцем було встановлено, що без участі боржника рішення виконати не можливо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", на яку посилаєтся боржник, та будь-яка інша постанова, не може бути інструментом, направленим на унеможливлення своєчасного виконання рішень боржником.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, ухваленому 07.05.2002 р. у справі "Бурдов проти Росії" № 59498/00 наголосив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у ст. 6 Конвенції. Для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення за відсутності належного фінансування.
10.05.2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 464/8577/16-а зазначив, що лише листування боржника та відсутність коштів від Державного бюджету України не може свідчити про вжиття належних і достатніх заходів з метою виконання судового рішення. Крім того, за наявності обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі (ускладнюють його виконання) або роблять його виконання неможливим боржник не був позбавлений права на звернення до суду в порядку ст. 263 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета співвідноситься зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява державного виконавця про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 2040/7219/18 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 2040/7219/18 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 05.11.2020 року