ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/25248/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування рішень, -
за участю:
представника позивача: Ільюшина О.В.
представника відповідача: Полякова С.Б.
Обставини справи
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:
- скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-252 від 06.08.2018 року;
- стасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0059964204 від 06.08.2018 року про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0059974204 від 06.08.2018 року про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060004204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060014204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060034204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060054204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060084204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060154204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060164204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060174204;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060184204;
- скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060134204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органо доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060204204;
- скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року № 0060214204 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.10.2019 року № 0079884204 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2018 року № Ф-15176-10У;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.10.2019 року № 008114204.
Позов обґрунтовано тим, що підставою для прийняття спірних рішень слугували протиправні висновки податкового органу про те, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, занижено військовий збір, не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску з сум заробітної плати, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, завищено суму від'ємного значення, не складено та не зареєстровано в ЄРПН у встановленні терміни зведені податкові накладні за товарами/послугами, що яких суми податку були включенні до складу податкового кредиту та використанні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, несвоєчасно сплачено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не проведено через реєстратор розрахункових операцій суму отриманого доходу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено судове засідання.
15 січня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства і тому позивачу правомірно нараховано податок та застосовано до нього фінансові санкції.
Розгляд справи в попередньому засідання неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи.
22 квітня 2020 року, 03 червня 2020 року, 01 липня 2020 року та 30 липня 2020 року до суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою суду від 03.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.09.2020 року.
24.09.2020 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі. Розгляд справи відкладено до 22.10.2020 року.
В судовому засіданні 22 жовтня 2020 року заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини, встановлені судом.
Відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2 ч. 1 ст. 13, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 24 квітня 2019 року № 4991 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та спати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 11.06.2019 №1360/26-15- 42-04-30/ НОМЕР_1 (далі - Акт) та встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Перевіркою встановлено, що фактично згідно наданих до перевірки документів в перевіряємому періоді позивач здійснював такі види діяльності за КВЕД: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.
Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2019 №0060004204, №0060014204, №0060034204, №0060054204, №0060084204, №0060154204, №0060164204, №0060174204.
До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано книгу обліку доходів і витрат за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, чим порушено вимоги п.44.1, п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст. 177. Податкового кодексу України.
При порівнянні обсягів задекларованих витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності в деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки, поданих до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві, з видатковими накладними, банківськими виписками, актами наданих послуг (робіт) та іншими документами, які були надані ФОП ОСОБА_1 до перевірки встановлено їх завищення на 5 478 524,89 грн., в т.ч.: за 2016 рік - на 2 589 433,89 грн., за 2017 рік - на 2 823 079,24 грн., за 2018 рік - на 66 011,76 грн.
Дане завищення виникло внаслідок:
- влючення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів (бензин, газ та дизельне паливо), зокрема у 2016 році - 2 129 712,64 грн., у 2017 році - 2 404 985,29 грн., у 2018 році - 61 940,82 грн.
На підтвердження понесених витрат на паливо, ФОП ОСОБА_1 до перевірки надано місячні/квартальні подорожні листи на наступні автомобілі: ЗИЛ (державний номер НОМЕР_2 ), HYUNDAI SANTA FE (державний номер НОМЕР_3 ), DAEWOO LANOS (державний номер НОМЕР_4 ).
При цьому, в подорожніх листах, наданих до перевірки, відсутня інформація щодо здійснених поїздок, зокрема маршрутів перевезень, кілометражу кожного окремого перевезення, дат здійснення перевезень, норми витрат палива, тарифи і т.д., яка б дала можливість розрахувати фактичні витрати палива, понесені на здійснення перевезень.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджено зв'язок витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів із здійсненням господарської діяльності.
Разом з цим, відповідно до інформації аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДЦАІ» МВС України, автомобіль DAEWOO LANOS (державний номер НОМЕР_5 ) 11.09.2014 року ОСОБА_1 знятий з обліку в органах МВС України для реалізації, тобто фактично ФОП ОСОБА_1 не міг використовувати зазначений автомобіль для здійснення підприємницької діяльності в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. Додаткових документів, які б підтвердили право користування ФОП ОСОБА_1 зазначеним автомобілем, до перевірки не надано.
ФОП ОСОБА_1 , в порушення вимог п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до складу витрат включено суми сплачених податків, зокрема: податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, в сумі 7 267,21 грн, в т.ч.: 2017 - 3 509,42 грн., 2018 - 3 757,79 грн.; військовий збір за результатами річного декларування, в сумі 605,60 грн., в т.ч.: 2017 - 292,45 грн., 2018 - 313,15 грн., податок на додану вартість, згідно поданих податкових декларацій за 2017 рік, в загальній сумі - 49 287,00 грн.
В порушення і. 177.3 ст. 173 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року до складу витрат віднесено суми податку на додану вартість, що входить до ціни придбаних товарів (окрема, палива, запасних частин, придбаних за готівку), в загальному розмірі 9 903,65 грн.
ФОП ОСОБА_1 до «Інших витрат» в складі витрат на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку включено сплачені суми відсотків, комісії та погашення по кредитному договору, укладеному з ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», в загальному розмірі 30 190,48 грн., в т.ч.: у 2016 - 28 101,11 грн., у 2017 - 2 089,37 грн., які не входять до переліку витрат, визначеного ст. 177 Податкового кодексу України.
У лютому 2017 року до складу витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено вартість запасних частин (свічка запалювання та тяга стабілізатора), придбаних у TOB «INTER CARS UKRAINE» , в загальній сумі 2 176,57 грн. При цьому п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основний засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу, якими в т.ч. являються легкові та вантажні автомобілі (п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).
До складу витрат за 2017р. ФОП ОСОБА_1 також віднесено вартість товарів, використання яких в підприємницькій діяльності документально не підтверджено (кулер для води, запчастини для меблів, кондиціонер, стартові дроти та ін.), в загальній сумі 9428,32 гривень.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 не підтверджено документально суму витрат, в розмірі 773 027,31 грн., в т.ч.: 2016 - 431 620,14 грн., 2017 - 341 407,17 грн. Відповідно до наданої структури витрат, зазначені суми коштів були зняті з розрахункового рахунку за призначенням «видача готівки», при цьому до перевірки не надано документи, які підтверджують їх подальше використання у господарській діяльності.
За наслідками перевірки встановлено порушення вимог п. 177.2, п. 177.3 та 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижений чистий оподатковуваний дохід за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на 5 478 524,89 грн., в т.ч.: за 2016 рік - на 2 589 433,89 грн., за 2017 рік - на 2 823 079,24 грн., за 2018 рік - на 66 011,76 грн.
Документальною перевіркою констатовано, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог:
- п. 177.2, п. 177.3 та 177.4 ст.177 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на 986 134,47 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 466 098,10 грн., за 2017рік - 508 154,26 грн., за 2018 рік - 11 882,11 грн.;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України занижено військовий збір за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на 82 177,88 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 38 841,51 грн., за 2017 рік - 42 346,19 грн., за 2018 рік - 990,18 грн.
- п. 198.5 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2016-2018 роки на 8 529,00 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 6 722,00 грн. (за березень - 1 691,00 грн,, за червень - 1 800,00 грн., за липень - 903,00 грн., за серпень - 2077,00 грн., за листопад - 251,00 грн.), за 2017 рік - 1546,00 грн. (за червень - 386,00 грн., за липень - 1 160,00 грн.), завищено суму від'ємного значення за липень 2016 - 1 764,00 грн.
- п.п. 16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України не подано до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об'єкта нерухомості, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.
Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на порушення вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 16 800,80 грн.
Відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Позивач звертаючись із скаргою на податкові повідомлення рішення не надав інформації та її документального підтвердження щодо правомірності формування бази оподаткування, які б спростували висновки акту перевірки в частині донарахувань податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску та податку на додану вартість.
За розглядом акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві сформовані та вручені ФОП ОСОБА_1 , зокрема, податкові повідомлення-рішення 06.08.2019 №0060004204 згідно якого визначено суму штрафної санкції по податку на додану вартість - 1378,40 грн. (10 відсотків), №0060014204 згідно якого визначено суму штрафної санкції по податку на додану вартість - 603,36 грн. (20 відсотків), №0060034204 про збільшення грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 170 грн., №0060054204 про збільшення грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн., №0060084204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 986 134,47 грн. та штрафною санкцією у розмірі 246 533,62 грн., №0060154204 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 82 177,88 грн. та штрафною санкцією у розмірі 20 544,47 грн., №0060164204 щодо зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 1764 грн., №0060174204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 5038 грн. та штрафною санкцією у розмірі 2519 гривень.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
У відповідності до Національного Класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у Грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» з 01.01.2017 внесені зміни у статтю 177 ПК України.
Так, відповідно до п.п. 177.4.5 і 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, як зокрема легкові та вантажні автомобілі (п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Разом з цим визначення термінів, пов'язаних із загальними засадами діяльності автомобільного транспорту, регламентовано Законом України «Про автомобільний транспорт» із змінами (далі - Закон № 2344).
Так відповідно до ст. 1 Закону № 2344 автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп; напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій. При цьому автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням: призначений для перевезення вантажів.
Відповідно до п.п. 177.4.5 п. 174.4 ст. 174 ПК України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів (п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом (п.п. 177.4.8 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Згідно з п.п. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 ПК України амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.
Таким чином, враховуючи дію прямої норми: п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу витрат витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення, що використовується в господарській діяльності, зокрема вантажного автомобіля, який належить до основних засобів подвійного призначення.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПК України).
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (затверджено наказом Міндоходів України від 16.09.2013 року№481), документами, які безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Згідно зі пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово,1 до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 161.1.1 пункту 161 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені Пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно з п.п. 161.1.5 п. 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами), необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях,, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу не виробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Кодексу).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 131.2 ст. 131 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881, далі - Порядок), облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу III Порядку, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, шо сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 202.1 ст. 202 ПК України передбачено, що звітним (податковим) періодам платника податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.3 ст. 36 ПК України). Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до ЗО календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року№0060184204.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено вартість отриманих товарів (кондиціонер, стакани, апарат для розливу води та ін.), використання яких у підприємницькій діяльності не підтверджено документально, на загальну суму ПДВ 3 346,00 грн., в т.ч.: за червень 2016 року - 1800,00 грн., за червень 2017 року - 386,00 грн., за серпень 2017 року - 1160,00 грн).
Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування їх вартості придбання.
Відповідно в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року на 3 346,00 грн., в т.ч.: за червень 2016 року - 1800,00 грн., за червень 2017 року- 386,00 грн., за серпень 2017 - 1160,00 грн. та відповідно не складено і не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом зведені податкові накладні за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, чим порушено п. 201.10 ст. 201 Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 1201.2 ст. 1201 ПК України ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 року № 0060184204, щодо застосування штрафних (фінансових) санкція (штрафу) у сумі 773,00 грн. (50%) за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.
Згідно з п. 189.1. ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до абз. 1 п. 1201.2 ст. 1201 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2019 року №0060204204.
Як свідчать обставини справи під час документальної планової виїзної перевірки встановлено, що згідно АІС «Податковий блок» позивач у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року не використовував у своїй підприємницькій діяльності книгу обліку розрахункових операцій, реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО).
Таким чином за результатами перевірки встановлено порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) позивачем не проведено через реєстратор розрахункових операцій суму отриманого доходу у 2017-2018 роках в розмірі 18 908,34 грн., в т.ч.: 2017 рік - 13 866,67 грн., 2018 рік - 5 041,67 грн.
Відповідно до п. 1 ст. З Закону №265, суб'єкти господарювання, які здійснюють ї в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
За результатами акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення- рішення від 06.08.2019 року №0060204204, згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. за не проведення розрахункових операцій через РРО.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством, прийнято оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, у зв'язку з встановленням порушення норм Податкового законодавства з боку позивача.
Також, суд вважає винесені податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, оскільки є правомірними, прийнятими в межах повноважень відповідача та у спосіб визначений законодавством, натомість позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, аналізуючи дії та рішення суб'єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вбачає правових відстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.11.2020 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;
Відповідач: Головного управління Державної податкової служби у м. Києві;
адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.
Суддя В.І. Келеберда