ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2020 року м. Київ № 640/19345/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської міської митниці ДФС
проскасування рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 24.10.2019):
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 08.07.2019 №UA100010/2019/000240/2, визнавши протиправною відмову Київської міської митниці ДФС громадянину ОСОБА_1 (декларанту) у застосуванні основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), при здійсненні митних формальностей по ЕМД №UA100010/2019/338907 від 01.07.2019, автомобіль «MERSEDES-BENZ», модель «Vito Tourer», кузов WIN: НОМЕР_1 ;
- скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2019 №UA100010/2019/00824.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару останнім надано всі необхідні для цього документи. Так, за твердженням представника позивача, при прийнятті рішення про коригування митної вартості та визначенні методу визначення митної вартості проігноровано акт митного огляду від 29.06.2019 № UA205010/2019/120172, в якому зазначено наявні пошкодження спірного автомобіля та ознаки його експлуатації, що, відповідно, унеможливлює застосування для визначення митної вартості автомобіля метод визначення митної вартості «за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів». Також, у позовній заяві наголошено на тому, що будь-яких інших платіжних документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, у ОСОБА_1 не має та не може бути, оскільки ніякі платіжні документи, окрім рахунку-фактури (інвойсу) №662 від 30.04.2019 продавцем не оформлялись та ОСОБА_1 не видавались. Оплата за придбаний автомобіль здійснювалась ОСОБА_1 у готівковій формі, яка була отримана продавцем у повному обсязі, про що мається відмітка у рахунку-фактурі (інвойсі) №662 від 30.04.2019. На додаток, представником позивача наголошено на тому, що у ОСОБА_1 відсутня митна декларація країни відправлення, з огляду на те, що вказана декларація на експорт не оформлялась та не складалась.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що дані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як наголошено представником відповідача, під час митного оформлення товару декларантом подано інвойс №662, проте, не надано жодного платіжного документа, що підтверджує факт оплати за спірний транспортний засіб, з урахуванням того, що вартість транспортування транспортного засобу не включена до митної вартості. Крім того, за твердженням представника відповідача, відповідно до свідоцтва про реєстрацію, власником спірного транспортного засобу є Nolting GMBH&CO.KG, при цьому, відповідно до рахунку-фактури №662, продавцем виступає Range of matus, а жодного договору з третіми особами до митного органу та до суду позивачем не подано.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Також, за твердженням представника позивача, транспортування придбаного позивачем автомобіля здійснювалось ним самостійно. Крім того, позивач не знав і не повинен був знати про те, на яких правових підставах придбаний ним автомобіль опинився у дилера/ продавця, який у подальшому і продав його позивачу.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100010/2019/338907, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар - легковий автомобіль, що був у використанні, пошкоджений після ДТП, марки «MERSEDES-BENZ», модель «Vito Tourer», номер кузова НОМЕР_1 .
Згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00824, копія якої наявна у матеріалах справи, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 30.04.2019 №662, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.06.2019 UA205010/2019/120172, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.10.2016 № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.10.2016 № НОМЕР_3 , договір про надання послуг митного брокера від 18.06.2019 №06/18, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами від 29.06.2019 №4280533, інші некласифіковані документи від 12.02.2008 ДРФО 2828301195, касові ордери, що підтверджують сплату митних та інших платежів від 19.06.2019 №0.0.1386391255.1 та від 01.07.2019 №0.0.1396652595.1, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 31.08.2007 НОМЕР_4 та митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 01.07.2019 №UA100010/2019/338907, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з огляду на те, що відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, неможливе митне оформлення за МД, оскільки невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.
Так, згідно з рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 08.07.2019 №UA100010/2019/000240/2, митну вартість відкориговано.
Вважаючи вказані картку та рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем на підтвердження митної вартості транспортного засобу було подано рахунок-фактуру (інвойс) від 30.04.2019 №662, яка фактично є розрахунково-платіжним документом, оскільки містить у собі факт отримання вартості транспортного засобу готівкою.
Водночас, з врахуванням ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів. Проте, матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
Також, судом враховується, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (надалі - Методика), оцінка колісних транспортних засобів (КТЗ) здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість колісних транспортних засобів ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон'юнктури ринку регіону.
Відповідно до п. 7.2 Методики, основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість».
Згідно з п. 7.3 Методики, коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за загальною формулою: С = Сср х (1 +- (Гк/100) +- (Дз/100)) +- Сдод. де: С - ринкова вартість, грн; Сср - середня ринкова ціна КТЗ, грн; Гк - коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %; Дз - процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %; Сдод - додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.
Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента Дз додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами.
Додаток 4 до вказаної Методики містить перелік факторів, що впливають на збільшення вартості КТЗ та на процент зменшення вартості КТЗ, а також проценти додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами. При цьому, відповідно до приміток до вказаного додатка за наявності декількох факторів експлуатації КТЗ, які впливають на зменшення його вартості та які обумовлені у п. 4 таблиці, у розрахунку вартості КТЗ використовується одне з цих значень. Найбільше значення процента додаткового зменшення вартості КТЗ за факторами, що наведені в таблиці 4.2, не повинно перевищувати 30%. Допустимі значення зниження вартості Дз у частині пошкодження оббивки кузова, дефектів лакофарбового покриття, пошкодження хромованих деталей, скла, деформацій елементів кузова не залежать від кількості пошкоджених елементів.
Так, згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.06.2019 UA205010/2019/120172 разом з додатком до нього, копія яких наявна у матеріалах справи, легковий автомобіль, що був у використанні, марки «MERSEDES-BENZ», модель «Vito Tourer», номер кузова НОМЕР_1 містить наступні пошкодження та ознаки експлуатації: спрацьовані 6 подушок безпеки; розбите вітрове скло, пошкоджено передній бампер, переднє право крило, права фара, передні та задні праві двері, заднє праве крило, задній бампер, наявні відколи на кузові.
З приводу викладеного, суд звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості, натомість, його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. У той же час, неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Отже, враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вказує, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Відтак, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1 790,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про сплату від 09.10.2019 №20696 та №20674, дублікатом квитанції від 23.10.2019 №0.0.1503404859.1, які підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 08.07.2019 №UA100010/2019/000240/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2019 №UA100010/2019/00824.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 790,81 грн. (однієї тисячі семисот дев'яноста грн. 81 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок