ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20531/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська,
9),
Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у
місті Києві та Київський області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні
дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) до Державної міграційної служби України (надалі по тексту - відповідач-1, ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач-2), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати висновок №17/2018 за результатами службової перевірки за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім'я позивача, щодо законності оформлення паспорта громадянина України, сформованого відповідачем-2 та затвердженого 17 травня 2018 року директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України; зобов'язати відповідача-2 повернути паспорт громадянина України позивачу, що був вилучений на підставі оскаржуваного висновку, у разі його знищення - документувати новим, видати паспорт громадянина України позивачу для виїзду закордон, який відповідно до висновку оформлений за серією НОМЕР_1 , та не виданий на підставі оскаржуваного висновку.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 , виданий на ім'я позивача, визнано недійсним за відсутності на те правових підстав, оскільки позивачем було зібрано та подано документи, які у нього вимагалися.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представниками відповідачів надано до суду відзиви на адміністративний позов, у яких зазначено, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими. Оскаржуваний позивачем висновок складено на підставі виявлених у ході перевірки порушень. Так, встановлено, що позивачем не надано необхідних та достовірних документів задля отримання паспорта громадянина України. Законодавство України чітко визначає перелік документів, які подаються для оформлення, видачі, обміну паспорта громадянина України, а також для встановлення, оформлення чи перевірки належності до громадянства України зазначеної категорії осіб, проте під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 на ім'я позивача зазначені заходи щодо перевірки належності до громадянства не проводилися.
Представником позивача до суду було подано заяву про заміну відповідача-2 його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київський області, яку судом задоволено та, відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача-2 його правонаступником.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
26 вересня 2017 року до Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (надалі по тексту - Подільський РВ ГУ ДМС України в м. Києві) з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки вперше звернувся позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Таджикистан, м. Душанбе (заява-анкета № 1044735 ).
Для оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивачем було подано такі документи: довідку про належність особи до громадянства України №13/2017, видану 23 вересня 2017 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого відділом ЗАГС Радянського райвиконкому м. Душанбе 26 грудня 1983 року; заяву до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про реєстрацію місця проживання від 26 вересня 2017 року.
04 жовтня 2017 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві прийнято рішення про оформлення паспорта громадянина України у формі картки. 11 жовтня 2017 року паспорт громадянина України у формі картки оформлено. 19 жовтня 2017 року паспорт громадянина України у формі картки видано позивачу.
В подальшому, а саме 17 травня 2018 року директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України затверджено висновок №17/2018 за результатами службової перевірки щодо законності оформлення паспорта громадянина України у формі картки на ім'я позивача.
Листом Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 07 червня 2018 року №8/1954-18 позивача повідомлено про складення вказаного вище висновку. Також до відома позивача доведено, що його паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 вважається оформленим з порушенням вимог законодавства та відповідно до пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2015 року №302 (надалі по тексту - Порядок №302), вважається недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню.
Незгода позивача із оскаржуваними висновком зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
З наявної у матеріалах справи копії висновку вбачається, що під час проведення службової перевірки було з'ясовано, що 12 вересня 2017 року позивач звертався до Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою щодо підтвердження належності до громадянства України. До матеріалів справи щодо встановлення належності до громадянства України позивачем були подані наступні документи: копія паспорта громадянина Республіки Таджикистан НОМЕР_5 , виданого 28 грудня 2013 року, терміном дії до 28 грудня 2018 року, на ім'я позивача; копія будинкової книги, відповідно до якої місце проживання позивача було зареєстровано у період із 19 березня 1987 року по 13 березня 1993 року за адресою: АДРЕСА_2 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого відділом ЗАГС Радянського райвиконкому м. Душанбе від 26 грудня 1983 року; копія паспорта громадянина України - батька позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі картки № НОМЕР_6 , виданого 28 липня 2017 року, орган видачі 8026. Прийом документів здійснювала завідувач сектору оформлення документів Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві ОСОБА_2 .
Перевіркою встановлено, що завідувач сектору оформлення документів Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві ОСОБА_2 взагалі не проводила будь-яких перевірок, зокрема щодо підтвердження/спростування факту постійного проживання позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року (13 листопада 1991 року).
Враховуючи викладене, з метою підтвердження/спростування факту постійного проживання позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року до Управління ДМС України в Миколаївській області було надіслано запит №8001.16.1/2273-18.
За інформацією, наданою Управлінням ДМС України в Миколаївській області, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із синами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (позивач), у період із 19 березня 1987 року по 13 березня 1993 року за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні, паспортом громадянина України вказані особи не документувалися.
Співробітниками було здійснено перевірку за вказаною адресою, за якою нібито повинні були бути зареєстрованими ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивач. Було опитано громадянку ОСОБА_7 , яка проживає та є співвласником будинку за вказаною вище адресою. З її слів встановлено, що особи на прізвище ОСОБА_3 не були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , будинкова книга знаходиться у сина ОСОБА_7 .
Враховуючи зазначену інформацію, будинкова книга, яку надав позивач на підтвердження проживання за адресою: АДРЕСА_2 , містить ознаки підробки.
У зв'язку з викладеним, завідувач сектору оформлення документів Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві Малюк Ю.Ю. під час розгляду заяви про належність позивача до громадянства України та головний спеціаліст сектору оформлення документів №2 Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві Лузік О.Д. під час оформлення паспорта громадянина України на ім'я позивача порушили вимоги законодавства, а саме статтю 3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (надалі по тексту - Закон України №2235-III), розділ ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 001 року №215 (надалі по тексту - Порядок №215), пункт 35 Порядку №302.
Все викладене вище слугувало підставою для висновку про те, що паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 на ім'я позивача слід вважати оформленим з порушенням вимог законодавства та відповідно до пункту 108 Порядку №302 недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України №2235-III.
Так, відповідно до статті 3 Закону України №2235-III громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України №2235-III (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Законом України №2235-III визначено повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері громадянства, у тому числі в частині встановлення громадянства України та перевірки належності до громадянства України. Перевірка належності до громадянства України є повноваженнями виключно Міністерства закордонних справ України та закордонних дипломатичних установ. Така перевірка здійснюється за заявами осіб, які перебувають за кордоном (статті 24, 25 Закону України №2235-III).
Перші 3 пункти частини 1 статті 3 Закону України №2235-III стосуються визначення належності до громадянства України, зокрема осіб, які мають паспорти колишнього СРСР. Їх належність до українського громадянства було визначено під час загального обміну паспортів громадянина колишнього СРСР на паспорти громадянина України зразка 1994 року у період з травня 1995 року по вересень 2002 року. На даний час ДМС України здійснює видачу паспортів громадянина України нового зразка у формі картки.
Відповідно пункту 10 Порядку №215 для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону України №2235-III належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Отже, як вбачається з викладеного, законодавством з питань громадянства визначено вичерпний перелік документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України.
Як вже зазначено вище, подана позивачем інформація про його проживання у м. Миколаїв у період із 19 березня 1987 року по 13 березня 1993 року є спростованою. Крім того, у Департаменті з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради станом на 20 квітня 2018 року відсутні відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання позивача у період із 03 липня 1988 року по 02 березня 1993 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження, позивач народився у м. Душанбе, Таджицька РСР.
Пунктом 35 Порядку №302 визначено, що заявник для оформлення паспорта подає такі документи: 1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.
Зразок довідки про реєстрацію особи громадянином України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715.
Отже, враховуючи викладене, позивачу необхідно було подати довідку про реєстрацію особи громадянином України затвердженого зразка.
Твердження позивача про те, що довідка про реєстрацію особи громадянином України, про яку говорить відповідач, та довідка про належність особи до громадянства України, яка подана позивачем разом з іншими документами з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки, є одним і тим самим документом, суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Вище зазначено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку» затверджено відповідні зразки документів. Зокрема згідно з підпунктом 1.1 наказу, затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, згідно з формами, що додаються. Зокрема, затверджено форму довідки про реєстрацію особи громадянином України (форма 44).
Суд звертає увагу, що вказана форма довідки є єдиною затвердженою, а тому довідка саме такої форми як належна має бути подана до уповноваженого органу. Довідка, видана начальником Подільського РВ ГУДМС України в м. Києві про належність особи до громадянства України, яка подана позивачем, не є довідкою, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715. Крім того, така форма довідки «про належність особи до громадянства України» взагалі не передбачена законодавством. Довідка про реєстрацію особи громадянином України, у свою чергу, є документом, який подається для встановлення належності до громадянства України.
Отже, враховуючи неподання позивачем необхідних документів задля оформлення паспорта громадянина України, оскаржуваний висновок є обґрунтованим.
Відповідно до пункту 108 Порядку №302 паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та змащується у разі: оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим такі вимоги залишаються без задоволення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову, підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук