ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/13820/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ,
бул. Л. Українки, 26)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , в якому (з урахуванням заяви від 09 вересня 2019 року) просить: зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти будівництва, що знаходяться по АДРЕСА_3 .
Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем порушено визначений законодавством порядок виконання будівельних робіт. При цьому, позивач у встановленій законом формі видав ОСОБА_1 припис з вимогою усунути допущені порушення законодавства з визначеним строком для добровільного виконання припису, однак відповідач ухилився від його виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Водночас, відповідач у визначений судом строк не надав відзиву на адміністративний позов, клопотань не заявляв.
При цьому, в матеріалах справи наявне повернення поштового відправлення, яке повернулось до суду «за закінченням встановленого строку зберігання».
Третя особа у письмових поясненнях повідомив, що господарський блок літ. «Б» побудовані за межами належної гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_3 та 0,54 м знаходиться на сусідній земельній ділянці, тобто будівництво спірної будівлі здійснено із захопленням земельної ділянки третьої особи. Додатково ОСОБА_3 просив врахувати, що відповідач збудував спірну будівлю - двохповерховий житловий будинок не лише без відступу від межі на 1 м, а й дах його будинку розміщений над його землею до 1 м., в той час як згідно пункту 3 статті 79 Земельну ділянку України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд додатково враховує подані клопотання про прискорення розгляду адміністративної справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 05 квітня 2018 року по 16 квітня 2018 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі наказу про проведення перевірки від 08 вересня 2015 року №976 та направлення від 04 квітня 2018 року №257.18/01 проведено перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: забудова земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якої складено відповідний акт №Т-1604/1 від 16 квітня 2018 року.
Перевіркою встановлено, що:
- гр. ОСОБА_1 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з будівництва у 2000 року сараю літ. «В» та вбиральні літ. «Г» у 2005 року одноповерхового житлового будинку з мансардою і підвалом загальною площею 246,70 кв.м. літ «А», у 2008 року льоху, у 2010 року господарського блоку літ. «Б» (відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «КДН «Крок на зустріч» від 07 грудня 2015 року, інвентаризаційна справа №005-12/15 реєстровий №001/005-12/15, що є порушенням вимог статті 5, 22 Закону України «Про основи містобудування» (стаття 22, що діяла на той час);
- гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 побудовано вбиральню літ. «Г» на відстані 0,72 м від південно-східно межі земельної ділянки, по якій встановлено паркан. Крім того, господарський блок літ. «Б» побудований за межами належної гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_4 , відповідно до акту перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки від 11 квітня 2017 року, виконаного ТОВ «НВФ «Азимут груп», що є порушенням пункту 3.25* ДБН ** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».
Примірник акта перевірки отримав ОСОБА_1 18 квітня 2018 року, що підтверджується його підписом на акті, копія якого наявна в матеріалах справи.
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області 16 квітня 2018 року у присутності гр. ОСОБА_1 склав протокол №1-Л-А-1604/2 про адміністративне правопорушення у зв'язку з допущенням останнім порушення, передбаченого вимогами частини 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, 16 квітня 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано гр. ОСОБА_1 припис №С-1604/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким з метою усунення виявлених порушень вимагалось усунути правопорушення містобудівного законодавства у термін до 16 червня 2018 року. Також вимагалось про виконання припису повідомити Департамент Державної архітектурно-будівельно інспекції у Київській області до 16 червня 2018 року.
Примірник припису ОСОБА_1 отримав 18 квітня 2018 року, що підтверджується його підписом.
25 квітня 2018 року гр. ОСОБА_1 до Департаменту надано заперечення та пояснення щодо акта позапланової перевірки №1604/1.
За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 27 квітня 2018 року головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області складено постанову №А-2704/2 по справі про адміністративне правопорушення, якою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення, накладено на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
05 червня 2018 року до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції Київської області надійшла заява ОСОБА_2 , згідно змісту якої гр. ОСОБА_1 виявлені Департаментом порушення містобудівного законодавства не усунули.
У липні 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №Т-2707/2 та в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису від 16 квітня 2018 року №С-1604/2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Наявною в матеріалах справи копією акта перевірки підтверджується, що ОСОБА_1 від підписання акта перевірки відмовився, примірник акта надіслано засобами поштового зв'язку (0113326328781).
За результатами проведеної перевірки Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийняв припис №С-2707/2 від 27 липня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усунути допущені правопорушення містобудівного законодавства у термін до 27 вересня 2018 року.
Листом від 27 липня 2018 року №10/10-22/2707/06/01 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибуття до 10 серпня 2018 року до Департаменту для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З наявних матеріалів справи також вбачається, що у період з 15 травня 2019 року по 17 травня 2019 року Департаментом на підставі направлення про проведення позапланового заходу від 13 травня 2019 року №290.19/01 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 27 липня 2018 року №С-2707/2, за результатами якої складено акт перевірки №Т-1705/3.
Вказаною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису від 27 липня 2018 року №С-2707/2 за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, існує ризик настання негативних наслідків - руйнування будівлі, споруди.
Примірник вказаного акта перевірки надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку (01133 30132190).
У зв'язку з невиконанням відповідачем вищевказаного припису про усунення порушень позивач звернувся до суду з позовом про знесення об'єктів самочинного будівництва, що знаходяться по АДРЕСА_3 .
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року №2780-ХІІ (далі - Закон №2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Частинами першою та другою статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року №687-XIV визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
Відповідно до статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону №3038-VI у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Згідно із частиною першою статті 34 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 36 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Положеннями частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
За приписами частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Пункт 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначає, що відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 38 Закону №3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним органам державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
При розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.
Судом встановлено, що відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з будівництва у 2000 року сараю літ. «В» та вбиральні літ. «Г» у 2005 року одноповерхового житлового будинку з мансардою і підвалом загальною площею 246,70 кв.м. літ «А», у 2008 року льоху, у 2010 року господарського блоку літ. «Б» (відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «КДН «Крок на зустріч» від 07 грудня 2015 року, інвентаризаційна справа №005-12/15 реєстровий №001/005-12/15. Крім того, гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 побудовано вбиральню літ. «Г» на відстані 0,72 м від південно-східно межі земельної ділянки, по якій встановлено паркан, тобто з порушенням сусідських меж.
Враховуючи, що відповідач без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, здійснив будівництво господарської споруди, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України вказана обставина дає підстави для визначення цієї споруди об'єктом самочинного будівництва.
Приписи про усунення порушень були належним чином вручені відповідачу. Доказів їх оскарження та/або скасування в судовому порядку матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання вимог приписів про усунення порушень не виконав, чим допущено відповідачем істотні порушення будівельних норм і правил.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18) вказано, що відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено.
На думку суду, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із позовом щодо здійснення відповідачем перебудови об'єкта самочинного будівництва.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук