05 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3633/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 04.09.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі встановлення ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 315 300,00 грн;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та перерахувати на рахунок УМВС України в Чернігівській області суму одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для подальшої виплати позивачу;
- зобов'язати голову ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 315 300,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що наявними у нього документами підтверджується наявність у позивача деяких захворювань, які пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою судді від 07.09.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.
Від представника відповідача (УМВС України в Чернігівській області) у встановлений ухвалою суду строк, надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність відповідачів щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 315 300,00 грн. є небунтованим та передчасним, оскільки наданий ним пакет документів був повернутий до УМВС України в Чернігівській області на доопрацювання через невідповідність наданого документу медико-соціальної експертизи нормам постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Представник відповідача - МВС України правом надати відзив не скористався.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та зазначив, що при проведенні його медико-соціальної експертизи представник закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучався, оскільки для цього не було підстав. Вважає, що вимоги пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, не застосовуються у його випадку, так як у вказаному пункті мова йде про військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що у період з 01.06.1988 по 01.09.1988 ОСОБА_1 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 3, 36-37). Також позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1) серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
28.04.2005 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про хворобу №632 (а.с. 33) у якому зазначено, що наявні у позивача захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 04.03.2020 №9438, захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на САЕС (а.с. 6).
21.01.2020 Чернігівською обласною МСЕК №1 позивачу було вперше установлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка МСЕК серії 12 ААБ №674604). Відповідно до акта огляду Чернігівської МСЕК №1 (серія 12 ААБ №674944), з 23.04.2020 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безтерміново (а.с. 45).
Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області» від 01.06.2020 №4 (ч) установлено, що захворювання позивача, ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 34).
Враховуючи наведене, 09.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області із заявою про виплату йому одноразової допомоги, у зв'язку з тим, що йому встановлено з групу інвалідності та 25% втрати працездатності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. До заяви позивачем було долучено відповідний пакет документів (а.с. 28, 29).
Листом від 22.06.2020 за №30/66 УМВС України в Чернігівській області направило до МВС України заяву ОСОБА_1 (із доданими до неї документами) та висновок про можливість призначення позивачу спірної допомоги для вирішення по суті (а.с. 42, 27).
Листом від 05.08.2020 за №25883/15-2020 МВС України повернуло УМВС України в Чернігівській області надіслані матеріали на доопрацювання, оскільки медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком (а.с. 26).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 14.08.2020 №30/105л/к (а.с. 5).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
В силу прямої дії ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентував Закон України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ).
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону №565-XII, у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно із п. 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон №565-XII. Водночас, за змістом п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850).
Відповідно до пп.2 п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 7 Порядку №850 установлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно із п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З аналізу наведених норм права вбачається, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». При цьому, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги чинним законодавством покладено на МВС України. У свою чергу, орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, має забезпечити проведенню відповідних процедур по оформленню документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16, від 15 травня 2018 року у справі №161/16343/17, від 19 вересня 2018 року у справі №750/2250/17.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у наданих заявах по суті спору, що Ліквідаційною комісією УМВС України в Чернігівській області, на виконання вимог п.8 Порядку №850, подані позивачем матеріали з відповідним висновком було направлено до МВС України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги.
Суд звертає увагу, що в силу вимог п.9 Порядку №850 МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов'язане було прийняти одне із двох рішень: про призначення позивачу грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.
Однак, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України жодного із цих рішень прийнято не було. Натомість, документи на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто до УМВС України в Чернігівській області на опрацювання.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому повернення МВС України документів позивача без прийняття відповідного рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах №361/7249/17, від 19 лютого 2019 року у справі №802/498/18-а.
За наведених обставин, встановивши протиправність дій МВС України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги, суд відповідно до наданих йому повноважень ст. 245 КАС України вважає за необхідне зобов'язати вказаного відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення відповідно до п.9 Порядку №850.
Поряд з цим, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Зважаючи на передбачений п.8 Порядку № 850 обов'язок керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подати МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, суд вважає за доцільне зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Чернігівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до МВС України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до п.8 Порядку № 850.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що при обставинах, які виникли, позивач здійснив всі можливі дії, які залежали від нього, з метою дотримання вимог податкового законодавства, а представником відповідача не наведено беззаперечних доказів правомірності прийнятих оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, які б при перевірці судом відповідали частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, прийняти відповідне рішення.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від ОСОБА_1 , надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1 - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08592365, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000).
Відповідач 2 - Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601).
Повний текст рішення суду складено 05.11.2020.
Суддя Л.О. Житняк